Провадження № 22-ц/774/3199/15 Справа № 206/6771/14 Головуючий у 1 й інстанції - Румянцев О.П. Доповідач - Романюк М.М.
Категорія 55
08 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Р І Ш Е Н Н Я
08 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Романюк М. М.
суддів Петренко І.О., Котушенко С.П.
при секретарі Порубай М.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство" на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 27 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
Позивач звернулася до суду з зазначеним вище позовом 20 жовтня 2014 року. В обґрунтування заявлених та уточнених вимог посилалася на те, що з 07 травня 2013 року вона працювала у відповідача на посаді секретаря ВСП "Дніпропетровське відділення" та була звільнена 15 травня 2014 року на підставі ст.38 КЗпП України у зв'язку зі зміною місця проживання. На день її звільнення відповідач надав їй довідку про доходи по заробітній платі за період з грудня 2013 року по травень 2014 року в розмірі 7 843 грн. 20 коп. Довідки про доходи за перші пів року їй надано не було. Виходячи з того, що мінімальна заробітна плата з 01 січня 2013 року збільшилася до 1 147 грн., позивач вважає, що заборгованість за перше півріччя роботи на підприємстві складає 6 882 грн. Таким чином, за рік заборгованість по заробітній платі складає 14 725 грн. 20 коп. Оскільки з вини відповідача позивачу не було виплачено заробітну плату, просить стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 14 725 грн. 20 коп., а також середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 15 травня 2014 року по 15 жовтня 2014 року в сумі 6 135 грн. 50 коп. та моральну шкоду у розмірі 1 000 грн.
Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 27 січня 2014 року заявлені вимоги задоволено частково: стягнуто нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 11 425 грн. 03 коп., середній заробіток за час затримки в розмірі 5 291 грн. 15 коп., та вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, суд першої інстанції виходив з їх доведеності.
З даним висновком судова колегія погоджується виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач з 07 травня 2013 року працювала у відповідача на посаді секретаря ВСП "Дніпропетровське відділення" та була звільнена 15 травня 2014 року на підставі ст.38 КЗпП України у зв'язку зі зміною місця проживання.
Згідно відомостей, наданих відповідачем, позивачу була виплачена заробітна плата за жовтень 2013 року у розмірі 1 016 грн. 06 грн., за листопад 2013 року у розмірі 1 020 грн. 15 коп., в той час, як відповідно до відомості нарахування, утримання та виплати заробітної плати ОСОБА_2 за період з травня 2013 року по травень 2014 року до виплати підлягає 13 461 грн. 24 коп.
Посилання апелянта на те, що позивачу була виплачена вся заробітна плата не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивачу своєчасно і в повному обсязі виплачувалася заробітна плата.
Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Однак, при проведенні розрахунку розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, судом першої інстанції не враховано наступне.
Згідно п.3 ч.2 Постанови КМ України, від 08.02.1995, № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п.3 ч.3 зазначеного Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Як вбачається з довідки про середню заробітну плату позивача, виплати за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню, склали 2 535 грн. (1 265 грн. + 1 270 грн.).
Згідно п.8 зазначеного вище Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Таким чином, розмір середньоденної зарплати позивача становить 61 грн. 83 коп. (2 535 грн. : 41), розмір виплати за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки становить 6 492 грн. 15 коп. (61,83 х 105 днів).
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З урахуванням того, що позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 6 135 грн. 50 коп., а суд розглядає справу в межах заявлених вимог, судова колегія дійшла до висновку, що рішення суду в частині визначення розміру стягнення середнього заробітку підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення суми в розмірі заявленої позивачем - 6 125 грн. 50 коп.
Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство" - задовольнити частково.
Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 27 січня 2014 року - в частині визначення розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та загальної суми - скасувати.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 6 135 грн. 50 коп., а всього 17 560 грн. 53 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
.
Головуючий суддя М.М.Романюк
Судді: С.П.Котушенко
І.О.Петренко