Провадження № 11/774/56/15 Справа № 0418/7060/12 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
09 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2015 року,
Встановила:
Зазначеною постановою суд направив кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч.1 ст.367 КК України на додаткове розслідування.
Органи досудового слідства обвинувачували ОСОБА_6 в тому, що вона будучи головним бухгалтером комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Жилсервіс-3», тобто являючись службовою особою, в період часу з 01 грудня 2010 року по 31 травня 2011 року, в результаті неналежного виконання службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, не здійснила нарахування до складу квартирної плати мешканців гуртожитків вартість площі місць загального користування - коридорів, чим було завдано інтересам держави в особі Дніпропетровської міської ради матеріальний збиток в розмірі 75 021 грн. 02 коп., тобто істотну шкоду.
ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що вона в період часу з 20 травня по 31 серпня 2011 року, на підставі наказу №46-к від 20 травня 2011 року виконуючи обов'язки головного бухгалтера комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Жилсервіс-3», тобто являючись службовою особою, в результаті неналежного виконання службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, не здійснила нарахування до складу квартирної плати мешканців гуртожитків вартість площі місць загального користування - коридорів, чим спричинила інтересам держави в особі Дніпропетровської міської ради збиток в розмірі 48 680 грн. 68 коп., тобто було завдано істотну шкоду.
В судовому засіданні, повертаючи справу на додаткове розслідування, суд посилався на неповноту та неправильність досудового слідства, яка не може бути усунена в судовому засіданні. Зокрема зазначено, що невиконання окремого доручення суду від 29 травня 2014 року про провадження виїмки матеріалів інвентаризаційних справ перешкоджає суду можливості направлення кримінальної справи до експертної установи.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в апеляції просить зазначену постанову суду скасувати з підстав суттєвого порушення судом вимог кримінально-процесуального закону в редакції 1960 року та направити справу на новий судовий розгляд.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що в оскаржуваній постанові суд не зазначив, які саме докази на досудовому слідстві не були досліджені або були досліджені поверхово чи односторонньо, а посилається виключно на невиконання слідчим прокуратури окремого доручення суду.
Також прокурор в своїй апеляції зазначає, що в ході судового слідства були перевірені та досліджені всі докази, що мають значення по справі, а судове доручення не було виконано в строк по об'єктивним причинам.
В запереченнях на подану апеляцію підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просили апеляційні вимоги прокурора залишити без задоволення та направити кримінальну справу щодо них прокурору для організації провадження додаткового розслідування.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, міркування прокурора ОСОБА_5 , яка підтримала доводи, наведені в апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.281 КПК України 1960 року, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.
Розглядаючи справу щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд першої інстанції не врахував вимог закону та знехтував наведеними в постанові Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» застереженнями, внаслідок чого оскаржуване рішення не ґрунтується на матеріалах справи і є передчасним.
Відповідно до п.9 названої постанови Пленуму Верховного Суду України повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунена в судовому засіданні.
Однак, колегія суддів вважає, що виявлені недоліки провадження досудового слідства не можуть слугувати підставою для направлення справи на додаткове розслідування з огляду на наступне.
Висновки суду першої інстанції щодо неможливості усунення в ході судового розгляду справи неповноти та неправильності досудового слідства через те, що суд вичерпав усі процесуальні можливості для усунення виявлених протиріч та порушень кримінально-процесуального закону, не відповідають матеріалам кримінальної справи.
Як убачається з матеріалів справи, досудове слідство по ній проведено з дотриманням вимог ст.22 КПК України 1960 року. Зокрема, з метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, органами досудового слідства були допитані обвинувачені, свідки, представник потерпілого, проведені очні ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , проведена судово-економічна експертиза від 26 вересня 2012 року та інші слідчі дії.
Обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пред'явлено з дотриманням вимог ст.64 та ст.132 КПК України 1960 року, а обвинувальний висновок у справі складено з дотриманням ст.223 КПК 1960 року.
В оскаржуваній постанові судом зазначено, що окреме доручення суду в порядку ст.315-1 КПК 1960 року про провадження вилучення інвентаризаційних справ було ухвалене з огляду на подане клопотання судового експерта ОСОБА_11 від 28 травня 2014 року (а.с. 51 т.5)
В той же час з поданого клопотання видно, що судовим експертом вказано виключно про необхідність конкретизувати питання, що поставлені на розгляд експертів та ним же запропоновані їх варіанти. Також зазначено, що питання визначення суми збитків причинених недобросовісним виконанням своїх функціональних зобов'язань ОСОБА_6 виходить за межі компетенції експерта-економіста.
Поставлені питання на розгляд експертів для проведення комплексної техніко-економічної експертизи в ухвалі суду є неконкретними та такими, що об'єктивно вимагають уточненого формулювання.
Також визначення суми збитку через неналежне виконання ОСОБА_6 своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них в зазначений період, не відноситься до компетенції експерта, а є прерогативою суду та предметом оцінки зібраних та досліджених у встановленому порядку доказів по справі.
Як убачається з матеріалів справи, а саме протоколу судового засідання, під час допитів судового експерта ОСОБА_11 в судовому засіданні 10 грудня 2013 року та 28 лютого 2014 року, останній зазначав, що матеріалів для прийняття відповідно висновку по поставленим запитанням було достатньо.
З огляду на викладене, для проведення призначеної комплексної судової техніко-економічної експертизи, експертом не вимагалося надання матеріалів інвентаризаційних справ для визначення квадратури вказаних приміщень загального користування.
Тому висновок суду першої інстанції про неможливість судового розгляду справи через невиконання окремого доручення суду від 29 травня 2014 року є необґрунтованим та таким, що не відповідає матеріалам справи.
Доводи прокурора щодо не зазначення судом при ухваленні оскаржуваної постанови на конкретні докази, що на досудовому слідстві не були досліджені або були досліджені поверхово чи односторонньо є обґрунтованими.
Відповідно до ст.368 КПК 1960 року, однобічним або неповним визнається досудове слідство, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.
Однак в постанові суду відсутнє посилання, в чому саме виявилась неповнота та неправильність досудового слідства та будь-яких інших конкретних підстав, передбачених кримінально-процесуальним законом.
При перевірці матеріалів справи будь-яких обставин, які є безумовною підставою для визнання досудового слідства однобічним і неповним, відповідно до ч.2 ст.368 КПК 1960 року, колегія суддів не вбачає.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, а саме протоколу судового засідання, судом було визначено порядок дослідження доказів починаючи з допиту свідків, підсудних та дослідженню письмових доказів по справі.
Однак при вирішенні питання про призначення комплексної судової техніко-економічної експертизи судом при проведені судового слідства були допитані тільки визначені обвинуваченням свідки.
Таким чином при ухваленні експертизи судом взагалі не були досліджені матеріали кримінальної справи у 5 томах та зокрема, висновки судово-економічної експертизи від 26 вересня 2012 року за №3341-3342-12, оцінку достовірності та правильності якої було надано судом, що є неприпустимим.
Також під час судового слідства не були допитані підсудні, що позбавило їх права дати ґрунтовні пояснення та доводи щодо визначеної недорахованої суми коштів за використання приміщень загального користування у гуртожитках по експертизі та взагалі щодо проведеної судово-економічної експертизи від 26 вересня 2012 року.
Тобто вирішення даного питання під час судового розгляду справи щодо призначення комплексної судової техніко-економічної експертизи було передчасним.
Матеріалами справи встановлено, що таких порушень вимог кримінально-процесуального закону 1960 року, які можуть служити перешкодою суду повно і всебічно розглянути справу та постановити по ній законне, обґрунтоване і справедливе рішення, при проведенні досудового слідства не допущено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що дана справа повернута на додаткове розслідування з підстав, вказаних в постанові суду, необґрунтовано, а тому зазначене судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи в той самий суд на новий судовий розгляд.
З цих підстав доводи апеляційної скарги прокурора, який брав учать у розгляді справи судом першої інстанції, щодо необхідності скасування постанови суду є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Ухвалила:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2015 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати, а справу направити в той самий суд на новий судовий розгляд.
Судді:
_____________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4