Справа № 202/32883/13-ц
Провадження № 2/202/2305/2015
Іменем України
24 березня 2015 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді: Мороза В.П.,
при секретареві: Гармаш К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх позовних вимог у позовній заяві позивач стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 10 000,00 грн., з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 32 635,69 грн., а також витрати на юридичну допомого у у розмірі 3200,00 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до кредитного договору № DN81AR00270123 від 21.06.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 130 934,00 грн. зі сплатою за користування ними відсотків, проте в порушення умов договорів свої зобов'язання належним чином не виконала, що стало підставою для звернення до суду. Вимоги, що випливають зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з ПАТ «Акцент - Банк» № 167 від 20.10.2010 року, у зв'язку з чим він є солідарним відповідачем за пред'явленим до стягнення боргом.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час і місце його проведення повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Представник ПАТ «А-Банк» в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Представник відповідача ОСОБА_1 у судове засідання з?явився, позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Суду пояснив, що представником позивача не надано доказів поважності пропуску терміну звернення до суду і позивач не просив поновити строк позовної давності. Просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до кредитного договору № DN81AR00270123 від 21.06.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 130 934,00 грн., зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 9,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.06.2014 року.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою умов зазначеного кредитного договору заборгованість за ним станом на 14.08.2013 року склала 337 635,69 грн., яка складається з:
· заборгованість за кредитом - 59 352,79 грн.;
· заборгованість по процентам за користування кредитом - 127 590,87 грн.;
· заборгованість по комісії за користуванням кредитом - 22 293,89 грн.;
· пеня за несвоєчасність викоанння зобв'язань за договором - 128 398,14 грн.
Зобов'язання позичальника, що випливали зі згаданого кредитного договору, були забезпечені шляхом укладання договору поруки з відповідачем ПАТ «Акцент - Банк» № 167 від 20.10.2010 року.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовні давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовні давність строком один рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦП України позовні давність застосовується за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення, а відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.
Згідно п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення п. 7 частини 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту , строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовні давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладання стягнення на заставне майно, тощо), положення п. 7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку.
Відповідно до розрахунку наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» останнім днем погашення відповідачем ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору є 20.11.2009 року. Позивач звернувся до суду з позовом лише 20.09.2013 року.
У відповідності зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 526, 549, 551, 554, 611, 1050, 1054 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 64, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: В.П. Мороз