Справа № 761/541/15-ц
Провадження №2/761/2440/2015
іменем України
06 квітня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Піхур О.В.
при секретарі: Маліченко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Перехідний банк "КРИСТАЛБАНК" про стягнення коштів, -
У січні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 " (далі - відповідач 1), Публічного акціонерного товариства "Перехідний банк "КРИСТАЛБАНК" (далі - відповідач 2) про стягнення коштів.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 13.12.2013 р. відповідач 1 уклав з ПАТ «Терра Банк» договір банківського вкладу (депозиту) № ВДД-110906:840, за умовами якого розмістив кошти в сумі 21000 доларів США, строком до 18.12.2014 р. під 10 % річних.
Позивач вважає, що даний кредитний договір укладений без додержання, в момент вчинення правочину, стороною вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, оскільки, кошти вкладені чоловіком позивачки (відповідачем 1) без її згоди як другої з подружжя. Позивач зазначає, що 22.12.2014 р. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Терра Банк» було здійснено передачу частини активів та зобов'язань ПАТ «Терра Банк» відповідачу 2.
Тому, позивач просила суд визнати недійсним договір банківського вкладу № ВДД-110906:840 від 13.12.2013 р. та зобов'язати ПАТ "Перехідний банк "КРИСТАЛБАНК" повернути позивачу кошти в сумі 10500 доларів США, які належать позивачу на праві спільної сумісної власності; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 7000 грн.; стягнути з відповідачів судові витрати.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заперечення на позовну заяву не подавав.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, до суду подав письмові заперечення у яких зазначив, що позивачем не обґрунтовано твердження про передачу активів та зобов'язань від ПАТ «Терра Банк» до відповідача 2, крім того, підстави, для визнання депозитного договору недійсним, відсутні, а доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки, зі сторони ПАТ «Терра Банк» при підписанні договору не було жодних порушень, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та розглядати справу без його участі.
Суд, заслухавши пояснення позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні було встановлено, що 13.12.2013 р. відповідач 1 уклав з ПАТ «Терра Банк» договір банківського вкладу (депозиту) № ВДД-110906:840, за умовами якого розмістив кошти в сумі 21000 доларів США, строком до 18.12.2014 р. під 10 % річних.
Згідно копії свідоцтва про шлюб, ОСОБА_2 (відповідач 1) та ОСОБА_1 (позивач) перебувають у зареєстрованому шлюбі з 10.10.1997 р.
Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя (ч. 2 ст. 61 СК України).
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).
Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (ч. 1 ст. 65 СК України).
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що депозитний договір укладений відповідачем 1 без її згоди як дружини, що порушило її право на розпорядження майном спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч. 2 ст. 65 СК України).
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена (ч. 3 ст. 65 СК України).
Як вбачається з умов спірного договору банківського вкладу, вкладник розміщує кошти на рахунку банку, а банк зобов'язується повернути у встановлений строк вкладені кошти та проценти за користування коштами.
Тобто, укладення договору банківського вкладу має на меті не відчуження коштів та зміни їх власника, а передачу їх у тимчасове користування з метою отримання доходу.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 3 ст. 61 СК України).
Відповідно до п.7. Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
У п. 8. даної Постанови зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Враховуючи вищезазначене та те, що чинним законодавством не передбачено подання письмової згоди одного із подружжя при укладенні іншим договору банківського вкладу, судом не встановлено підстав недійсності правочину, укладеному між відповідачем 1 та ПАТ «Терра Банк» під час його вчинення.
Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не додано до матеріалів справи жодних письмових доказів на підтвердження тих обставин, що 22.12.2014 р. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Терра Банк» було здійснено передачу частини активів та зобов'язань ПАТ «Терра Банк» відповідачу 2.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а як вбачається з матеріалів справи позивачем не було надано доказів на обґрунтування своїх позовних вимог.
Даючи юридичну оцінку поясненням та наданим по справі доказам, беручи до уваги те, що в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що договір банківського вкладу № ВДД-110906:840 13.12.2013 р. було укладено між відповідачем 1 та ПАТ «Терра Банк» у відповідності до вимог чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 179, 208, 209, 212-218, 224, 294 ЦПК України суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Перехідний банк "КРИСТАЛБАНК" про стягнення коштів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя