09.04.2015 Справа № 756/3341/15-ц
№756/3341/15-ц
№2/756/2685/15
9 квітня 2015 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Шевчук А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору,
встановив:
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ПАТ «УніКредит Банк» про захист прав споживачів у якому просять визнати недійсними кредитний договір №MRTG-000000013358 від 17.06.2008 року, а також договір іпотеки №MRTG-000000013358/S2 від 17.06.2008 року та договір поруки №MRTG-00000001335/Р від 17.06.2008 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожен має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Вимоги до форми і змісту позовної заяви встановлені ст. 119 ЦПК України.
Згідно п. 5 та п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, позовна заява повинна відповідати іншим вимогам встановленим законом.
При цьому, в поданій позовній заяві не зазначено обґрунтувань та правових підстав щодо можливості визнання недійсними договорів поруки та іпотеки в порядку застосування наслідків недійсності договору кредиту, можливості звільнення поручителя, від сплати судового збору за Законом України «Про захист прав споживачів».
Так, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять суд визнати недійсними кредитний договір №MRTG-000000013358 від 17.06.2008 року, а також договір іпотеки №MRTG-000000013358/S2 від 17.06.2008 року та договір поруки №MRTG-00000001335/Р від 17.06.2008 року. Як на підставу своїх вимог позивачі посилаються на Закон України «Про захист прав споживачів».
Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року регулює відносини між споживачами товарів робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У відповідності до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов»язання.
Згідно ст.ст. 572, 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або в третьої особи. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов»язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Конституційного суду України №15-рп/2011 від 10.11.2011 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень п.п.22.23 ст.1 , ст.11, ч. 8 ст. 18, ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв»язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення п.п.22,23 ст.1 ст.11 22 Закону України «Про захист прав споживачів» треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення , так виконання такого договору.
Отже, з вищезазначеного вбачається, що сфера дії Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на відносини поруки та іпотеки.
Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
У відповідності до Закону України «Про судовий збір» від 04.08.2011 року визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
За правилами ст. 6 п. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.
Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року роз»яснено, що якщо в позовній заяві об»єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру пов»язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою) (п.13).
При цьому, позивачами до суду не подано квитанції про сплату судового збору у належному розмірі.
За таких обставин, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачам строк для усунення недоліків.
На виконання зазначеної ухвали позивачі повинні надати до суду позовну заяву в новій редакції відповідно до вимог ст.ст. 119, 120 ЦПК України, з урахуванням вимог про усунення недоліків, викладених у цій ухвалі.
Керуючись ст. 121 ЦПК України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору залишити без руху та надати позивачам строк для усунення вказаних недоліків до 20 квітня 2015 року але не більше п'яти днів з часу отримання позивачем цієї ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали у визначений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Шевчук