08 квітня 2015 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Рожина Ю.М.,
суддів - Малько О.С., Ковальчук Н.М.,
секретаря судового засідання - Шептицької С.С.,
з участю
позивача ОСОБА_1 його представника та представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на заочне рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частку у спадковому майні,
Заочним рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частку у спадковому майні.
В апеляційній скарзі позивачі вважають рішення незаконним та прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Вказують, що суд в порушення вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України не обґрунтував та не мотивував, чому вважає поданий позов та попередній позов про усунення ОСОБА_4 від права на спадкування аналогічними, не послався на будь-які нормативно-правові акти, якими керувався при вирішенні даної справи.
Зазначають, що суд не взяв до уваги посилання на ту обставину, що ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 вересня 2007 року було встановлено, що ОСОБА_4 не має права на успадкування майна померлої ОСОБА_5 в зв'язку з тим, що мати ОСОБА_4 була усиновлена в 1937 році сім'єю Свідерських, а рішенням апеляційного суду Рівненської області від 16 лютого 2010 року їм, позивачам, було відмовлено в позові до ОСОБА_4 про усунення її від спадкування за безпідставністю, оскільки ОСОБА_4 не являється спадкоємцем, вказані обставини не підлягають доказуванню у відповідності до ст.61 ЦПК України.
Стверджують, що з врахуванням наведених доказів вони на даний час є єдиними спадкоємцями померлої ОСОБА_5, а тому звернення до суду з даним позовом є способом захисту їхніх майнових прав та інтересів.
За викладених обставин просять рішення Радивилівського районного суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Радивилівського районного управління юстиції Рівненської області. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на майно, яке складається з двокімнатної квартири в АДРЕСА_1 Рівненської області, що належала їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, видане Радивилівською міською радою Рівненської області від 10 грудня 1993 року, на підставі рішення №9 органу приватизації, посвідчене Радивилівською районною державною нотаріальною конторою від 14 червня 2004 року за реєстровими номерами 1178 та 1175 та зареєстрована в Радивилівському бюро технічної інвентаризації за №361-185-1, реєстраційний номер 5278933.
Із оглянутої в судовому засіданні першої інстанції спадкової справи, встановлено, що до Радивилівської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, у встановлений законом шестимісячний строк, звернулися ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як спадкоємці за законом.
Радивилівською державною нотаріальною конторою 05 лютого 2007 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частину спадкового майна, свідоцтво ВЕЕ №472318, реєстраційний номер №296 та ОСОБА_2 видане свідоцтво про право на спадщину за законом - на 2/6 частини спадкового майна, свідоцтво ВЕЕ №874156 від 27.02.2007 року за реєстровим №755.
Інша частина спадщини на даний час залишається відкритою, оскільки ОСОБА_4 не подала до нотаріуса документів, які підтверджують її родинні стосунки з померлою.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертались до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення від права спадкування, в задоволенні якого було відмовлено заочним рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2009 року.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 16 лютого 2010 року рішення змінено, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення від права спадкування залишено без задоволення, змінено мотивування відмови у позові з посиланням на ст.1224 ЦК України, якою визначено коло осіб, які можуть бути усунуті від спадкування, а позивачі не ставили такі вимоги.
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 28 грудня 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 30 березня 2012 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог до Радивилівської державної нотаріальної контори і ОСОБА_4 про визнання протиправними дій Радивилівської державної нотаріальної контори щодо зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на частину спадщини, що залишилася відкритою.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, виходив з того, що чинним законодавством не визначено термінів, на протязі яких спадкоємці мають право і повинні представити нотаріусу докази в підтвердження родинних стосунків.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачі заявляючи вимоги про визнання за ними права власності на частку спадщини після смерті ОСОБА_5, яка залишилась відкритою, тим самим фактично усувають від спадщини ОСОБА_4, яка своєчасно звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, в 2009 році.
При цьому суд вказує, що позивачі вже зверталися до суду з позовом про усунення ОСОБА_4 від права на спадкування після смерті ОСОБА_5, їм було відмовлено рішенням Радивилівського районного суду від 14.12.2009 року та рішенням апеляційного суду Рівненської області від 16.02.2010 року. Дані рішення набрали законної сили та є чинними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
24 січня 2015 року відповідачка ОСОБА_4, у встановлений законом шестимісячний строк, подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, яка прийнята нотаріусом та перебуває у спадковій справі у відповідності до ведення діловодства. Заявниця ОСОБА_4 зазначила, що документи необхідні для підтвердження родинних зв'язків з померлою подасть пізніше.
Оскільки чинним законодавством не визначено термінів, на протязі яких спадкоємці мають право і повинні представити нотаріусу докази в підтвердження родинних стосунків то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що визнання права власності за позивачами на частку спадщини після смерті ОСОБА_5, яка залишилась відкритою, являє собою фактично усунення від спадщини ОСОБА_4, що суперечить приписам ст.386 ЦК України щодо гарантованого державою рівного захисту прав усіх суб'єктів права власності.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317,324,325 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Заочне рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддя Ю.М.Рожин
Судді О.С.Малько
Н.М.Ковальчук