Апеляційний суд Рівненської області
Іменем України
06 квітня 2015 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у дистанційному судовому засіданні в режимі відоеконференції у залі апеляційного суду матеріали подання щодо застосування умовно-дострокового звільнення за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2015 року про відмову у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Здовбиця Здолбунівського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше неодноразово судимого, засудженого 15.05.2012 року Новоград-Волинським міськрайонним суду Житомирської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, 20.07.2012 року Рівненським районним судом Рівненської області за ст.395, ч.4 ст.70, ст.72 КК України на 4 роки 7 місяців позбавлення волі, 07.08.2012 року Здолбунівським районним судом Рівненської області за ч.2 ст.309, ч.4 ст.70 КК України на 4 роки 7 місяців позбавлення волі, 28.01.2013 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч.2 ст.190, ч.2 ст.15 ч.2 ст.186, ст.70, ст.71 КК України на 4 роки 7 місяців 15 днів позбавлення волі,
за участю прокурора ОСОБА_7
засудженого ОСОБА_5 ,
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить задовольнити подання виправної колонії та звільнити його умовно-достроково від відбування призначеного покарання. Мотивував свої вимоги тим, що за час перебування у колонії він сумлінно працював, не порушував правила режимоутворення, став на шлях виправлення і загрози суспільству не несе. Зазначив, що подання виправної колонії було підтримане рішенням спостережної комісії при Сарненській районній державній адміністрації та, при його розгляді, прокурором. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні подання є необґрунтованим та несправедливим.
Прокурор ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 17.02.2015 року у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та постановити нову, якою звільнити умовно-достроково засудженого ОСОБА_5 з місць позбавлення волі на не відбутий строк.
В обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що засуджений ОСОБА_5 під час утримання в Рівненському слідчому ізоляторі вимог режиму утримання не порушував. За період відбування покарання засуджений свою вину у вчиненому визнав повністю, міру покарання призначену судом вважає справедливою, два дисциплінарні стягнення погашені у встановленому законом порядку. Сумлінно відноситься до виконання обов'язків, підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними та близькими шляхом листування, отримує від них посилки, користується побаченнями. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, виконує їх передбачені законом вимоги. За рисами характеру спокійний, у ставленні до себе самокритичний, за вольовими якостями цілеспрямований. Бере участь у програмах диференційованого виховного впливу «Духовне відродження». Позову за виконавчими листами не має.
Зважаючи на викладене, прокурор вважає, що ОСОБА_5 за час відбуття покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення і відбув 2/3 частини строку покарання, що є підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування призначеного покарання.
Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2015 року відмовлено у задоволенні подання адміністрації Катеринівської виправної колонії УДпС в Рівненській області (№46) і спостережної комісії Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 від призначеного покарання. Це рішення суд мотивував тим, що засуджений ОСОБА_5 не довів своє виправлення, оскільки не мав заохочень, мав 2 стягнення, які погашені, протягом відбування покарання характеризується неоднозначно.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи засудженого ОСОБА_5 , який просив задовольнити апеляційні вимоги, міркування прокурора ОСОБА_7 про залишення без задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали подання, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до норми ч.2 ст.81 КК України, умовно - дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Тобто, згідно вимог кримінального закону умовно - дострокове звільнення від відбування покарання можливо лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
З матеріалів справи вбачається, що адміністрація Катеринівської виправної колонії №46 та спостережна комісія при Сарненській районної державної адміністрації Рівненської області звернулися до суду з поданням про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_5 , посилаючись на те, що засуджений ОСОБА_5 відбув 2/3 частини призначеного йому строку покарання, довів своє виправлення, а тому заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
Відмовивши у задоволенні подання місцевий суд послався на те, що засуджений ОСОБА_5 не довів своє виправлення, оскільки не мав заохочень, натомість мав 2 стягнення, в тому числі у виді поміщення до ДІЗО, які погашені, а також його неоднозначну характеристику протягом часу відбування покарання як такого, що став на шлях виправлення, та такого, що не став на шлях виправлення.
Вказаний висновок місцевого суду колегія суддів вважає вірним, оскільки адміністрацією Катеринівської виправної колонії № 46 не представлені достатні докази, які б беззаперечно підтверджували те, що засуджений ОСОБА_5 своє сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
За час відбування покарання заохочень не має, а разом з цим на засудженого двічі накладались дисциплінарні стягнення, які наданий час погашені (а.с.5).
Також матеріали подання містять відомості про те, що ОСОБА_5 неодноразово судимий за вчинення середньої тяжкості і тяжких умисних злочинів (а.с.1). Крім того, до нього раніше вже застосовувалось умовно-дострокове звільнення, проте він не оцінив виявленої йому довіри з боку держави, не зробив для себе належних висновків та продовжував скоювати злочини. При вирішенні питання про застосування відносно особи умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, вирішальним фактором є не факт відбування ним встановленої частини покарання, а саме виправлення засудженого.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні доводи засудженого ОСОБА_5 та прокурора ОСОБА_6 є безпідставними, а подання Катеринівської виправної колонії № 46 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 при встановлених обставинах є передчасним.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 419 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2015 року про відмову у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційні скарги засудженого ОСОБА_5 та прокурора ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом, а засудженим ОСОБА_5 - в той самий строк з дня вручення її копії.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Згідно. Суддя-доповідач ОСОБА_1