Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" квітня 2015 р.Справа № 922/1249/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Яризька В.О.
при секретарі судового засідання Сінченко І.В.
розглянувши справу
за позовом акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків,
до комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,
про стягнення 66257,30 грн.
за участю представників:
позивача - Квіцінська А.І. (дов.),
відповідача - Ващенко Т.Д. (дов.),
Позивач, АК "Харківобленерго", звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, КП "Харківські теплові мережі", в якій просить суд стягнути з відповідача 66257,30 грн., в т.ч. інфляційні втрати в сумі 13013,00 грн., 3% річних у сумі 15973,27 грн., пеня в сумі 37271,03 грн., які нараховані у зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 702 від 31.03.2010р. за листопад, грудень 2014р. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Відповідач проти позову заперечує частково, вказуючи на неправомірне нарахування інфляційних втрат, оскільки таке нарахування здійснено за місяці, на кінець яких заборгованості не існувало.
В слуханні справи оголошувалась перерва до 02.04.2015р. об 11:30 год.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
31 березня 2010 року між акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник, позивач) та комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (споживач, відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 702, який відповідно до п. 9.5 був пролонгований на 2014 рік.
Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 08.06.2000 року № 1812-ІІІ та "Правил користування електричною енергією", затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 25.12.2008 року), договір на користування електричною енергією є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
За умовами договору № 702 від 31.03.2010р. позивач зобов'язався постачати відповідачеві електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до п.2.2.2. договору. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався відповідно до "Правил користування електричною енергією" (надалі Правила) та п. 2.3.3 Договору, проводити своєчасну оплату використаної електричної енергії відповідно до чинних тарифів.
Як свідчать матеріали справи, позивач, як постачальник електричної енергії за договором, виконав свої зобов'язання по договору, здійснивши відпуск електричної енергії спожитої відповідачем у листопаді, грудні 2014 року.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5 додатка 2 до Договору визначено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунку, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Даним пунктом також передбачено, що споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.
Відповідачем протягом листопада 2014р. спожита електрична енергія на загальну суму 25202647,64 грн., рахунок на оплату якої був виставлений позивачем 30.11.2014р. та виданий представнику відповідача згідно книги реєстрації 08.12.2014 року.
Відповідачем протягом грудня 2014р. спожита електрична енергія на загальну суму 29045841,32 грн., рахунок на оплату якої був виставлений позивачем 31.12.2014р. та виданий представнику відповідача згідно книги реєстрації 06.01.2015 року.
Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату за спожиту електричну енергію за листопад 2014р. в строк по 15.12.2014р. включно, а за грудень 2014р. - по 14.01.2015р. включно.
Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачем своєчасно за листопад 2014р. було оплачено 18965958,14 грн., решта суми 6236689,50 грн. була сплачена з простроченням, а саме оплата здійснена наступним чином :16.12.2014р. - 2000000,00 грн., 17.12.2014р. - 2000000,00 грн., 18.12.2014р. - 1500000,00 грн., 19.12.2014р. - 736689,50 грн.
Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачем своєчасно за грудень 2014р. було оплачено 15563310,50 грн., решта суми 13482530,82 грн. була сплачена з простроченням, а саме оплата здійснена наступним чином : 23.01.2015р. - 982653,71 грн., 26.01.2015р. - 2000000,00 грн., 27.01.2015р. - 2000000,00 грн., 28.01.2015р. - 1500000,00 грн., 29.01.2015р. - 1500000,00 грн., 30.01.2015р. - 1500000,00 грн.
В розумінні ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем спожитої електричної енергії за листопад 2014р. позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у сумі 13013,00 грн. з урахуванням індексу інфляції за грудень 2014р.
Суд зазначає, що в п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України" № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно Листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з врахуванням даного місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця
З наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат з врахуванням того, що заборгованість відповідача за листопад 2014р. виникла з 16.12.2014р. та з урахуванням часткових оплат, які були проведені 16.12.2014р., 17.12.2014р., 18.12.2014р., 19.12.2014р., тобто позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за 4 дні на суми заборгованості, що існували в такі дні, однак таке нарахування не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість нарахування інфляційних втрат за один день місяця, а такий показник обраховується за місяць у цілому.
За таких обставин суд вважає неправомірним нарахування позивачем інфляційних втрат у сумі 13013,00 грн., а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Крім того позивачем здійснено нарахування пені в сумі 37271,03 грн. та 3% річних у сумі 15973,27 грн. за період з 15.01.2015р. по 31.01.2015р., вказані нарахування здійснені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті електричної енергії за грудень 2014р.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 6 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії, сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, позивач проводить відповідачеві нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, та 3% річних з прострочення суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд встановив, що такі нарахування здійснені правомірно, не спростовані відповідачем.
За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 37271,03 грн. та 3% річних у сумі 15973,27 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, в іншій частині - на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, п/р № 26003301968 у першій ХФ ПАТ "АКБ "Базис", МФО 351599, код 31557119) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 2600111646 ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, код 00131954) 37271,03 грн. пені, 15973,27 грн. 3% річних, 1468,18 грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 07.04.2015 р.
Суддя В.О. Яризько