07 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
при секретарі: Прохоровій В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Пантіної Любові Олександрівни на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» поданою через представника Савескул - СавелоВалерію Олегівну на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 лютого 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,
у вересні 2014 року ПАТ «Старокиївський Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просив визнати недійсними договір банківського рахунку № 7554 від 16.04.2014 року та договір банківського вкладу № 05/1019-2014 від 14.05.2014 року, укладені між ОСОБА_4 та ПАТ «Старокиївський банк» посилаючись на їх фіктивність та на те, що такі правочини порушують публічний порядок.
До початку розгляду судом справи по суті позивач змінив позовні вимоги та просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору банківського рахунку № 7554 від 16.04.2014 року, та до договору банківського вкладу № 05/1019-2014 від 14.05.2014 року та стягнути в дохід держави всі кошти, які були отримані незаконним шляхом, внаслідок укладених нікчемних договорів.
Справа № 752/15419/14 Апеляційне провадження № 22-ц-796/5437/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Чередніченко Н.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
В обґрунтування позову зазначало, що 03.12.2012 року між ним та ОСОБА_7 було укладено договір банківського вкладу № 12/1008-2012, на підставі якого банком було відкрито вкладний рахунок в національній валюті та проводились необхідні операції відповідно до заяв клієнта та вимог законодавства України. 12.05.2014 року НБУ було прийнято постанову № 276/БТ «Про віднесення ПАТ «Старокиївський банк» до категорії проблемних». На підставі постанови Правління НБУ від 17.06.2014 року № 365 «Про віднесення ПАТ «Старокиївський банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17.06.2014 року прийнято рішення № 50 «Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Старокиївський банк» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Старокиївський банк». З 18.06.2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Старокиївський банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. У зв'язку з тим, що сума грошових коштів на рахунку ОСОБА_7 перевищувала суму граничного розміру відшкодування коштів, останнім за сприяння відповідних працівників банку було ініційовано процес фіктивного відкриття рахунків фізичними особами для штучного зарахування коштів на них у розмірі, що не перевищує суму граничного відшкодування коштів у сумі до 200 000 грн. Відповідачами було вчинено ряд необхідних дій для досягнення вказаної мети, а саме ОСОБА_8 та ще 20 фізичних осіб уклали з банком договори банківського рахунку та договори банківського вкладу, на підставі яких були відкриті вкладні, поточні та інші рахунки в банку, зокрема ОСОБА_8 уклав з банком договір банківського рахунку № 4 від 16.04.2014 року, на підставі якого банком відкрито поточний (на вимогу) рахунок, та договір банківського вкладу № 05/1019-2014 від 14.05.2014 року, на підставі якого банком відкрито вкладний рахунок. Працівник банку, використовуючи комп'ютерну техніку, здійснив розрахунково-касові операції щодо нібито видачі ОСОБА_3 готівкових коштів з його рахунків, хоча фактично готівкові кошти не видавались з каси банку. Також працівник банку, використовуючи комп'ютерну техніку, в нічний час після закриття каси банку, здійснив розрахунково-касові операції, згідно яких грошові кошти 195 000 грн. були зараховані на рахунки ОСОБА_8, хоча фактично готівкові кошти не вносились в касу банку. Такі ж операції були проведені ще щодо 20 фізичних осіб. У подальшому кошти з поточних рахунків ОСОБА_10 та 20 фізичних осіб були перераховані на їх вкладні рахунки.
29.08.2014 року було видано наказ № 61, відповідно до якого зупинено перерахування/виплата за транзакціями і правочинами, визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), зокрема і договір банківського рахунку № 7554 від 16.04.2014 року, договір банківського вкладу № 05/1019-2014 від 14.05.2014 року.
Посилаючись на те, що вищезазначені договори мають ознаки фіктивних правочинів, які укладено виключно з метою штучного створення обов'язку фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, яке фонд гарантування здійснюватиме за рахунок державних коштів та такі правочини спрямовані на володіння державними коштами, відповідно порушують публічний порядок просили застосувати наслідки нікчемності правочинів.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.02.2015 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Ухвалу суду від 10.11.2014 року про забезпечення позову скасовано.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Пантіна Л.О. на ліквідацію ПАТ «Старокиївський Банк» через представника подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що сума коштів ОСОБА_3 перевищувала суму граничного розміру відшкодування, а ОСОБА_4 не мав наміру створення наслідків правочину та не міг бути присутнім при його укладенні, оскільки кошти зараховувалися вночі, коли каса банку закрита. Поза увагою суду залишилося те, що в діях відповідачів вбачається інсценування правочинів для отримання переваги в отриманні коштів для окремих кредиторів через подальше відшкодування коштів за рахунок Фонду. Крім того, в судовому засіданні представником відповідачів визнано, що їм на момент нібито внесення коштів в банк було відомо про віднесення банку до категорії проблемних. Апелянт вважає, що правочини були вчинені відповідачами виключно з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд гарантування здійснюватиме за рахунок державних коштів, а тому такі правочини спрямовані на заволодіння державними коштами, відповідно порушують публічний порядок, а відтак позов підлягає задоволенню.
У судовому засіданні представники апелянта Таран М.В. та Савескул - Савело В. О. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Представник відповідачів ОСОБА_11 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.12.2012 року між ПАТ «Старокиївський банк» та ОСОБА_7 було укладено договір банківського вкладу № 12/1008-2012, за умовами якого останній вніс на вкладний рахунок 4 085 410, 50 грн. зі сплатою 10 % річних, строком повернення вкладу до 03.06.2014 року.
На підставі поданої ОСОБА_7 05.05.2014 року заяви про видачу коштів з вкладу, цей договір банківського вкладу було достроково припинено та відповідно до виписки за особовим рахунком за 13.05.2014 року, заяв про видачу готівки № 63066 та № 63067 від 13.05.2014 року останньому повернуто кошти у розмірі 4 085 410, 50 грн. та сплачено відсотки по депозиту у розмірі 33 578, 72 грн. Відповідно до відмітки банку на заяві про видачу коштів з вкладу (закриття рахунку) кошти виплачені готівкою 13.05.2014 року, рахунок закрито 14.05.2014 року (а.с. 121- 124).
16.04.2014 року між ПАТ «Старокївський банк» та ОСОБА_8 було укладено договір банківського рахунку № 7554, на який відповідачем 13.05.2014 року було внесено грошові кошти в розмірі 195 000 грн., згідно заяви на переказ готівки № 63262 (призначення платежу: поповнення поточного рахунку).
14.05.2014 року між ПАТ «Старокївський банк» та ОСОБА_8 укладено договір банківського вкладу № 05/1019-2014, за умовами якого банк відкрив вкладнику вкладний (строковий) рахунок «Недільний» у гривні на суму 195 000 грн. зі сплатою 1 % річних з датою повернення вкладу 21.05.2014 року.
Згідно платіжного доручення № 63262 від 13.05.2014 року 195 000 грн. були перераховані з поточного рахунку ОСОБА_4 на депозитний рахунок.
Відповідно до меморіального ордеру № 68065 від 25.06.2014 року кошти у розмірі 195 000 грн. перераховані на поточний рахунок у зв'язку із закриттям рахунку по договору банківського вкладу ( закінчення строку дії договору банківського вкладу). Проте, зазначені кошти вкладнику не виплачені у зв'язку з відсутністю у банку фінансових можливостей та обліковуються на поточному рахунку ОСОБА_8
12.05.2014 року НБУ було винесено постанову № 276/БН «Про віднесення ПАТ «Старокиївський банк» до категорії проблемних».
На підставі постанови НБУ від 17.06.2014 року № 365 «Про віднесення ПАТ «Старокиївський банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17.06.2014 року прийнято рішення № 50 «Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Старокиївський банк» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Старокиївський банк». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Старокиївський банк» призначено Пантіну JI.O. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Старокиївський банк» запроваджено строком на три місяці з 18 червня по 18 вересня 2014 року.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з відсутності правових підстав для застосування наслідків нікчемного правочину, оскільки укладені правочини не є нікчемними.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 204 ЦК України дійсність правочину презюмується.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Таким чином цивільні правочини, які порушують публічний порядок є нікчемними, і в той же час такі правочини можуть бути визнані недійсними.
Позивач вважає, що договір банківського рахунку № 7554 від 16.04.2014 року та договір банківського вкладу № 05/1019-2014 від 14.05.2014 року, які укладені між ПАТ «Старокиївський банк» та ОСОБА_4 є нікчемними, а відтак просив застосувати правові наслідки нікчемного правочину та стягнути в дохід держави всі кошти, які були отримані незаконним шляхом. Про те, з кого саме з відповідачів слід стягнути кошти та у якому розмірі позивач у позовній заяві (зміненій а.с. 90-99) не зазначив. Разом з тим, сторонами договору є ПАТ «Старокиївський банк», який фактично є позивачем в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Пантіної Л.О. на ліквідацію ПАТ «Старокиївський Банк» та ОСОБА_4. У апеляційній інстанції представник апелянта Савескул - СавелоВ. О. зазначила, що позовні вимоги зводяться до стягнення в дохід держави з ОСОБА_4 195 000 грн.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не надано доказів вини ОСОБА_4 чи його наміру порушити публічний порядок. А відтак суд першої інстанції правильно визнав вимогу про стягнення з останнього грошових коштів такою, що не ґрунтується на вимогах закону. До того ж грошові кошти у розмірі 195 000 грн. ОСОБА_4 не отримав від банку, а вніс на рахунок банку відповідно до заяви на переказ готівки № 63262 (призначення платежу: поповнення поточного рахунку) і надалі зазначені кошти йому повернуто не було.
Доводи апеляційної скарги про те, що договори, укладені з ОСОБА_4 є нікчемними, оскільки їх такими визнано наказом ПАТ «Старокиївський банк» Тимчасова адміністрація № 61 від 29.08.2014 року (а.с. 85) колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.
Відповідно до п. 2 та п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Разом з тим, за договором про відкриття банківського рахунку та депозитним договором саме банк отримав кошти від вкладника, а не уклав договір, внаслідок чого став неплатежспроможним. Про те, що умови договору про відкриття банківського рахунку та депозитного договору, які укладені з ОСОБА_4 передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання ОСОБА_4 переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку позивачем доказів не надано. Крім того, ПАТ «Старокиївський банк» віднесений до категорії неплатоспоможних на підставі постанови Правління НБУ від 17.06.2014 року, тоді як договори з ОСОБА_4 укладені відповідно 16.04.2014 року та 14.05.2014 року, тобто до віднесення банку до категорії неплатоспоможних, а за п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочин має бути вчинений уже неплатоспроможним банком.
Відтак суд першої інстанції правильно виходив з того, що на спірні правовідносини не поширюється положення п. 2 та п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Доводи апеляційної скарги про те, що фактично грошові кошти не були отримані ОСОБА_3 та не вносилися до каси банку ОСОБА_4 спростовуються випискою за особовим рахунком за 13.05.2014 року, заявою про видачу готівки № 63066 та № 63067 від 13.05.2014 року, згідно з якими ОСОБА_3 повернуто кошти у розмірі 4 085 410, 50 грн. та сплачено відсотки по депозиту у розмірі 33 578, 72 грн., відміткою банку на заяві про видачу коштів з вкладу (закриття рахунку) про те, що кошти виплачені готівкою 13.05.2014 року та рахунок закрито 14.05.2014 року та заявою на переказ готівки № 63262 (призначення платежу: поповнення поточного рахунку) і платіжним дорученням № 63262 від 13.05.2014 року, згідно з яким 195 000 грн. перераховано з поточного рахунку ОСОБА_4 на депозитний рахунок.
Відповідно до ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
З матеріалів справи вбачається, що письмова форма договору банківського вкладу була дотримана.
Доводи апеляційної скарги про те, що касові операції були проведені у нічний час на висновки суду не впливають, оскільки відкриття банківських рахунків та зарахування коштів на банківські рахунки є обов'язком банку. Будь - яких доказів втручання відповідачів у проведення касових операцій банку позивачем не надано.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Пантіної Любові Олександрівни на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 лютого 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді