07 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Левенця Б.Б., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Прохоровій В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на майно,
у жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив визнати за ним та відповідачем факт проживання однією сімє'ю з серпня 2003 року та визнати за ними право спільної сумісної власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 в рівних частинах по 1/2 частки за кожним.
В обгрунтування позову зазначав, що у 1997 році познайомився з ОСОБА_1, а з серпня 2003 року стали проживати разом як сім'я та вести спільне господарство. Тимчасово проживали за різними адресами, а з 2006 року постійно проживали за адресою АДРЕСА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилася перша дитина, а 21.12.2007 року вони зареєстрували шлюб.
За час спільного проживання 03.08.2006 року було придбано квартиру АДРЕСА_2 за рахунок кредитних коштів, наданих за кредитним договором, укладеним з ПАТ КБ «Надра». Договір купівлі продажу квартири та кредитний договір було укладено з відповідачкою, а з ним було укладено договір поруки. Він постійно брав участь у погашенні кредиту, здійснював у квартирі ремонт.
При розгляді справи у суді першої інстанції представник відповідачки визнав позов у повному обсязі.
Справа № 753/19463/14-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/4634/2015 15
Головуючий у суді першої інстанції: Дубас В.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18.11.2014 року позов задоволено частково. Встановлено факт того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу у період з 01.01.2004 року по 20.12.2007 року. Визнано у порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в м. Києві, загальною площею 88, 30 кв. м, житловою площею 45,10 кв.м. Визнано у порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в м. Києві, загальною площею 88, 30 кв. м, житловою площею 45,10 кв.м. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не звернув уваги на те, що вона не надавала повноважень представнику щодо визнання позову, а відтак останній діяв не в її інтересах. Крім того, спірна квартира є предметом іпотеки, а суд не залучив до участі у справі іпотекодержателя ПАТ АБ «Надра». Також суд не взяв до уваги правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 року № 6-135 цс 13.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.08.2006 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5/П/56/2006-840, згідно умов якого остання отримала кредит у розмірі 134 000 доларів США з метою проведення розрахунків по договору купівлі-продажу № 2789 від 03.08.2006 року, що укладений між нею та ОСОБА_6, згідно якого ОСОБА_1 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1
Цього ж дня між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1, з метою забезпечення договору кредиту укладено договір іпотеки, відповідно до якого остання передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1
В якості забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань шодо погашення кредиту, сплати відсотків між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 03.08.2006 року, за умовами якого останній зобов'язувався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем зобов'язань, передбачених кредитним договором від 03.08.2006 року.
03.08.2006 року ОСОБА_1 згідно нотаріально посвідченого договору купівлі- продажу квартири придбала у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 88,30 кв. м., житловою площею 45,10 кв.м.
Згідно свідоцтва про шлюб від 21.12.2007 року між сторонами зареєстровано шлюб у ВРАЦС Дарницького районного управління юстиції м. Києва (актовий запис №1506). Відповідно до вказаного свідоцтва відповідач змінила дошлюбне прізвище «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1».
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що СК України набрав чинності 01.01.2004 року та не має зворотної сили у часі, тому стаття 74 СК України щодо права спільної сумісної на майно чоловіка та жінки набуте протягом спільного проживання без реєстрації шлюбу застосовується лише з 01.01.2004 року. Також суд виходив з того, що відповідач визнала повністю позовні вимоги, як щодо встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без шлюбу, так і стосовно визнання права власності на частину квартири, набутої за час проживання однією сім'єю, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь - якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільною сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Суд першої інстанції керувався вимогами зазначених норм та дійшов правильних висновків про те, що оскільки спірна квартира набута у період спільного проживання сторін однією сім'єю, вона є спільним сумісним майном сторін.
Вирішуючи питання щодо обставин спільного проживання сторін однією сім'єю та не перебування їх у іншому шлюбі суд виходив з визнання обставин представником відповідачки.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 44 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій довіреності.
Відповідно до довіреності від 20.08.2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Отрок Н.В. ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_8 та ОСОБА_9 разом або незалежно один від одного представляти її інтереси в усіх судах України з усіма правами, наданими позивачеві, відповідачеві, третій особі з питань, пов'язаних із захистом її прав та інтересів без права отримання присудженого майна або грошових коштів. У довіреності також зазначено про надання повноважень визнавати позов. А відтак доводи апеляційної скарги про те, що апелянт не надавала повноважень представнику на визнання позову суперечать матеріалам справи.
У письмових поясненнях від 18.11.2014 року представник відповідачки ОСОБА_9 визнав усі обставини, викладені у позовній заяві та цього ж дня подав письмову заяву, у якій визнав позовні вимоги та обставини, викладені у позовній заяві і просив розглянути справу без його участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть у справі, не підлягають доказуванню.
Крім того, у апеляційній скарзі ОСОБА_1 не спростовує факт проживання з позивачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу чи будь - які інші обставини.
Доводи апеляційної скарги про не застосування судом першої інстанції правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 року № 6-135 цс 13 колегія суддів вважає надуманими, оскільки даний висновок стосується майна, придбаного до 01.01.2004 року, тоді як спірна квартира придбана 03.08.2006 року.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів звернула увагу на те, що спірна квартира є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 03.08.2006 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо притягнення до участі у справі осіб, які не приймали участь у розгляді справи у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки має право право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Іпотекодержатель у випадку, якщо зазначеним рішенням порушені його права чи інтереси не позбавлений права подати апеляційну скаргу на рішення суду.
Проте, у даному провадженні суд апеляційної інстанції перевіряє лише доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та не може встановлювати порушення прав чи інтересів інших осіб, які не оскаржують рішення суду.
Крім того, відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді