1[1]
1 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12012000100000156 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стрибіж Червоноармійського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
за апеляційною скаргою прокурора у справі ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2014 року,
за участю прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_8
Цим вироком ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_9 на відшкодування матеріальної шкоди 104255 гривень 27 копійок та моральної шкоди 10000 гривень.
В апеляційній скарзі прокурор у справі ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить вирок суду скасувати, ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
На обґрунтування такої позиції, прокурор зазначає, що судом залишено поза увагою необхідність призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна,оскільки в діях обвинуваченого вбачається корисливий мотив. Крім того, вказує, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_5 покарання не надано належної оцінки тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, конкретним обставинам справи, те, що ОСОБА_5 не працює, а заподіяна шкода повністю не відшкодована. Також вказує про безпідставність звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання за відсутності належної вмотивування судом у вироку можливості виправлення ОСОБА_5 без реального відбування покарання.
В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор підтримав апеляційну скаргу, обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
За вироком суду ОСОБА_5 , визнаний винуватим у незаконному заволодінні транспортним засобом, що завдало значної матеріальної шкоди потерпілому.
Судом визнано доведеним, що 20 серпня 2012 року, приблизно о 10 год., ОСОБА_5 з метою незаконного заволодіння автомобілем марки «Кіа Черато», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 , зустрівся на АДРЕСА_3 з вітчимом останнього ОСОБА_10 та зловживаючи його довірою переконав у тому, що автомобіль буде використаний ним для перевезення пасажирів, після чого останній з дозволу ОСОБА_9 передав ОСОБА_5 автомобіль марки «Кіа Черато», р.н. НОМЕР_1 , в користування строком на 3 дні.
Отримавши шляхом зловживання довірою ОСОБА_9 та ОСОБА_10 можливість користуватися автомобілем марки «Кіа Черато», р.н. НОМЕР_1 , вартість якого становить 105300 грн. 02 коп. ОСОБА_5 не повернув його в обумовлений строк, а незаконно заволодів ним та розпорядився в подальшому на власний розсуд, чим завдав потерпілому значної матеріальної шкоди.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, які просили залишити вирок суду без зміни, дослідивши докази, які не досліджувались судом першої інстанції, які стали відомі після ухвалення судового рішення, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 у незаконному заволодінні транспортним засобом, що завдало значної матеріальної шкоди потерпілому, є обґрунтованими відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені зібраними по справі, дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, яким надана належна оцінка та ніким не оспорюються.
Суд першої інстанції з достатньою повнотою, всебічно, об'єктивно, неупереджено дослідив надані сторонами докази, в тому числі й пояснення обвинуваченого, повно та правильно виклав доводи ОСОБА_5 у вироку, проаналізував їх у сукупності з іншими наданими у справі доказами, дав належну оцінку зібраним доказам і на цих підставах прийшов до висновку про вчинення за описаних у вироку обставин ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, переконливо вмотивував і обґрунтував прийняте рішення.
Всупереч твердженням в апеляційній скарзі прокурора покарання обвинуваченому ОСОБА_5 призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України, за своїм видом та розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого та даним про особу обвинуваченого, є необхідним для його виправлення і перевиховання.
Так, з урахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, згідно із ст. 12 КК України, як тяжкого злочину, відсутності обставин, які обтяжують покарання, наявності щирого каяття, як обставини, яка пом'якшує покарання, суд першої інстанції правильно призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, та, врахувавши його особу, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, матеріальний стан, вжиття заходів до відшкодування заподіяної шкоди, обґрунтовано призначив ОСОБА_5 покарання у мінімальних межах санкції ч.2 ст. 289 КК України.
При цьому посилання в апеляційній скарзі прокурора, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_11 покарання не надано належної оцінки тяжкості вчиненого ОСОБА_12 кримінального правопорушення, конкретним обставинам справи, те, що ОСОБА_12 не працює заподіяна шкода повністю не відшкодована, є необґрунтованими, оскільки ці обставини перевірялись та враховувались судом першої інстанції про що зазначено у вироку. Крім того, колегія суддів не має підстав розцінювати відсутність офіційної роботи у обвинуваченого як підставу для призначення йому більш тяжкого покарання, або як негативну характеристику особи обвинуваченого, оскільки стороною обвинувачення не надано даних про умисне та систематичне ухилення обвинуваченого від працевлаштування.
Крім того, не зважаючи на те, що суд першої інстанції, хоча і не визнав інші встановлені по справі обставини, щодо ОСОБА_5 : притягнення до кримінальної відповідальності вперше, вжиття заходів до відшкодування заподіяної шкоди та позитивні характеристики обвинуваченого, такими, які пом'якшують його покарання, однак дослідив та обґрунтовано врахував ці обставини, дійшов вірного висновку про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Наведені обставини в їх сукупності давали суду першої інстанції усі підстави для висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання, і звільняючи його від відбування основного покарання зі здійсненням над ним нагляду та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування кримінального закону.
Про правильність такого висновку вказують докази, які не досліджувались судом першої інстанції і стали відомі після ухвалення судового рішення та були досліджені в суді апеляційної інстанції.
Так зокрема квитанції про продовження відшкодування заподіяної шкоди від 14 листопада 2014 року, 19 січня 2015 року, 19 березня 2015 року підтверджують усвідомлення та критичне ставлення до вчиненого обвинуваченим, вжиття ним заходів до усунення заподіяної шкоди.
Крім того ОСОБА_5 , не ухиляючись від призову на військову службу, з 26 серпня 2014 року проходить військову службу по захисту суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості України та бере безпосередню участь у бойових діях, що підтверджуються довідками від 18 вересня 2014 року ( а.с. 192) та від 25 грудня 2014 року (а.с.191).
Зазначені обставини характеризують ОСОБА_5 , як особу, виправлення якої можливе без відбування покарання на що вказує і висока довіра держави, яка, не зважаючи на вчинене ним, надала йому зброю для захисту народу України.
А тому доводи прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та безпідставне застосування відносно ОСОБА_5 ст. 75 КК України є необґрунтованим.
Виходячи з цього не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки за змістом ст. 77 КК України визначено вичерпний перелік додаткових покарань які можуть бути призначені до особи у разі звільнення її від відбування основного покарання з випробуванням, серед яких такий вид додаткового покарання, як конфіскація майна відсутній.
А тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про призначення ОСОБА_5 покарання без конфіскації майна, з урахуванням того, що останній звільнений від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
З уваги на викладене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні відсутні, а вирок суду підлягає залишенню без зміни.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2014 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 12012000100000156
№ апеляційного провадження 11-кп/796/166/2015
Головуючий у суді 1 інстанції: ОСОБА_13
Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_1