26 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Гаращенка Д.Р.
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.
при секретарі - Кутц А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю і поділ спільного майна подружжя, -
Справа № 756/16459/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4035/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Шевчук А.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.
15 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
Свої позовні вимоги вона обґрунтовувала тим, що 06.10.2006 року між нею та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, про що в книзі реєстрації шлюбів було зроблено актовий запис за №1691.
У зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 у них народились сини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Позивач зазначила, що спільне життя з ОСОБА_3 не склалось, а тому шлюб між сторонами було розірвано.
Згідно остаточних вимог ОСОБА_1 просила відступити від рівності часток подружжя і в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, орієнтовною вартістю 1 500 000 грн.
ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя, згідно останньої редакції якої просив визнати своєю особистою приватною власністю 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 240,7 м.кв., житловою площею 111,7 м.кв., а решту 2/3 частини вказаної квартири та земельну ділянку, загальною площею 0,1113 га за кадастровим номером НОМЕР_1 в СТ «Лісова пісня», Новосілківської сільської ради, Вишгородського району, Київської області, вартістю 69 829,62 грн., земельну ділянку загальною площею 0,1196 га за кадастровим номером НОМЕР_2 в СТ «Лісова пісня», Новосілківської сільської ради, Вишгородського району, Київської області, вартістю 75 037,04 грн., земельну ділянку загальною площею 0,2398 га за кадастровим номером НОМЕР_3 в СТ «Лісова пісня», Новосілківської сільської ради, Вишгородського району. Київської області, вартістю 150 387,78 грн., земельну ділянку загальною площею 0,1991 га за кадастровим номером НОМЕР_4 по АДРЕСА_2 вартістю 35 000 грн. - спільною сумісною власністю подружжя.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 вказував, що на придбання квартири АДРЕСА_1, яка коштувала 1 500 000 грн., грошові кошти у розмірі 500 000 грн. були сплачені з його особистих коштів отриманих від продажу до шлюбу власної земельної ділянки, а решту вартості спірної квартири оплачено з кредитних коштів, які дійсно спільно поверталися подружжям.
Також ОСОБА_3 вказує, що земельна ділянка, загальною площею 0,1113 га за кадастровим номером НОМЕР_1 в СТ «Лісова пісня», Новосілківської сільської ради, Вишгородського району, Київської області, вартістю 69 829,62 грн., земельна ділянка загальною площею 0,1196 га за кадастровим номером НОМЕР_2 в СТ «Лісова пісня», Новосілківської сільської ради, Вишгородського району, Київської області, вартістю 75 037,04 грн.; земельна ділянка загальною площею 0,2398 га за кадастровим номером НОМЕР_3 в СТ «Лісова пісня», Новосілківської сільської ради, Вишгородського району, Київської області, вартістю 150 387,78 грн. хоча зареєстровані за ОСОБА_3, а земельна ділянка загальною площею 0,1991 га за кадастровим номером НОМЕР_4 по АДРЕСА_2 вартістю 35 000 грн., зареєстрована за ОСОБА_1 - насправді придбані під час шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя.
У зв'язку із цим, просив відмовити у вимогах ОСОБА_1 і задовольнити зустрічний позов.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року взадоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя було відмовлено. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя задоволено. Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 240,7 м. кв., житловою площею 111,7 м.кв.
Визнано 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 загальною площею 240,7 м. кв., житловою площею 111,7 м.кв., земельну ділянку, загальною площею 0,1113 га за кадастровим номером НОМЕР_1 в СТ «Лісова пісня», Новосілківської сільської ради, Вишгородського району, Київської області, вартістю 69 829,62 грн., земельну ділянку загальною площею 0,1196 га. за кадастровим номером НОМЕР_2 в СТ «Лісова пісня», Новосілківської сільської ради, Вишгородського району, Київської області, вартістю 75 037,04 грн., земельну ділянку загальною площею 0,2398 газа кадастровим номером НОМЕР_3 в СТ «Лісова пісня», Новосілківської сільської ради, Вишгородського району, Київської області, вартістю 150 387,78 грн., земельну ділянку загальною площею 0,1991 га за кадастровим номером НОМЕР_4 по АДРЕСА_2, вартістю 35 000 грн. спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 за довіреністю-ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення первисного позову ОСОБА_1
Свої вимоги обгрунтував тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.
Свої доводи обґрунтував тим, що суд першої інстанції не дав оцінку та не врахував надані докази про участь ОСОБА_1 в інвестування спірної квартири, а врахував тільки доводи ОСОБА_3 та надані ним докази.
Також суд першої інстанції не навів доводів та не виклав в рішенні суду усіх обґрунтувань та заперечень ОСОБА_1 за її позовом щодо відступлення від рівності часток у спільному майні, про невизнання факту правочину зберігання грошових коштів як джерела власних надходжень ОСОБА_3 у купівлі спірного майна. .
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представники ОСОБА_3 заперечували проти апеляційної скарги та просили її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано 06.10.2006 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, про що в книзі реєстрації шлюбів було зроблено актовий запис за № 1691 (Т. 1, а.с. 8).
Від зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_3 у ОСОБА_1 народились сини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.03.2014 року шлюб між сторонами було розірвано (т. 2 а.с. 95).
Відповідно до ст. 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу) і вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Судом встановлено, що за період шлюбу подружжя придбали наступне нерухоме майно:
земельну ділянку площею 0,2398 га. за кадастровим номером НОМЕР_3 в СТ «Лісова пісня» державний акт серії НОМЕР_6, яка розташована у Новосілківської сільської ради, Вишгородського району, Київської області, на підставі договору купівлі- продажу від 11.09.2008 року;
земельна ділянка загальною площею 0,1196 га за кадастровим номером НОМЕР_2 в СТ «Лісова пісня», державний актом серії НОМЕР_7, розташована у Новосілківської сільської ради, Вишгородського району, Київської області, набута на підставі договору купівлі- продажу від 22.09.2008 року;
земельна ділянка загальною площею 0,1113 га за кадастровим номером НОМЕР_1 в СТ «Лісова пісня», державний акт серії НОМЕР_8, розташована у Новосілківської сільської ради, Вишгородського району, Київської області, набута на підставі договору купівлі-продажу від 22.09.2008 року.
земельна ділянка загальною площею 0,1991 га за кадастровим номером НОМЕР_4 по АДРЕСА_2 придбана ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 29.07.2010 року (т.1 а.с. 196).
Вказане майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках.
Судом встановлено, що визначена вартість вказаних земельних ділянок та джерело коштів на їх придбання не заперечувалося представниками сторін у справі.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Суд першої інстанції встановив, що 05.10.2006 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 продав належну йому на праві власності земельну ділянку площею 2325 м.кв. по АДРЕСА_5 ОСОБА_6.
Продаж вчинено за 505 000 грн., які ОСОБА_3 згідно умов договору отримав від покупця 04.10.2006 року до підписання договору, що підтверджується письмовою розпискою ( т.1 а.с.152-154).
500 000 грн. ОСОБА_3 за договором зберігання від 04.10.2006 року передав за винагороду на відповідальне зберігання ОСОБА_7, терміном до 31.12.2007 року.
Договори № 17 та №18 про участь у Фонді фінансування будівництва щодо закріплення за ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_3, орієнтовною проектною площею 116,7 м. кв., та квартири АДРЕСА_4, орієнтовною проектною площею 125, 2 м.кв. були укладені останнім 22.10.2007 року (т.1 а.с. 161, 166).
Згідно Акту, від 24.10.2007 року ОСОБА_7 про повернув ОСОБА_3 гроші на першу вимогу до закінчення строку зберігання грошові кошти у сумі 500 000 грн. (т.1 а.с. 159).
Суд першої інстанції встановив, що у відповідності до свідоцтв НОМЕР_9 та НОМЕР_10 від 25.10.2007 року ОСОБА_3 приймаючи участь у фонді фінансування будівництва за програмою ЗАТ «МЖК «Оболонь» цього ж дня передав в управління довірителю за приміщення квартири АДРЕСА_4-154 954 грн., а за приміщення квартири АДРЕСА_3- 144 955 грн. 20 коп.
Із змін та доповнень від 07.11.2011 року до договорів про участь у Фонді фінансування будівництва №17 та №18 від 22.10.2007 року та Акту №17 приймання - передачі об»єкта інвестування вбачається, що за домовленістю сторін у об»єкті інвестування здійснено перепланування, при цьому об»єднано квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 в одну квартиру із присвоєнням остаточного АДРЕСА_1, та поштової адреси: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 190-194).
За довідкою Управителя -ТОВ «ФК Прімінвест» від 06.03.2014 року №216 закріплений за ОСОБА_3 об'єкт інвестування - квартира АДРЕСА_1.
Кошти за квартиру довірителем передавались у наступному порядку:
25.10.2007 року - 154 954 грн.;
25.10.2007 року - 144 955 грн. 20 коп.;
30.10.2007 року - 75 992 грн. 40 коп.;
31.10.2007 року - 75 992 грн. 40 коп.;
06.11.2007 року - 527 765 грн. 40 коп.;
06.11.2007 року - 4 019 грн. 80 коп.;
06.11.2007 року - 482 234 грн. 60 коп.
Остаточна загальна сума залучених у будівництво квартири коштів складає 1 458 642 грн., з яких ОСОБА_3 у жовтні 2007 року до ТОВ «ФК Прімінвест» сплачено 451 894 грн. 20 коп.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона по справі зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані ОСОБА_3 докази доводять факт наявності у нього станом на жовтень 2007 року особистих коштів, які відповідають сумі внесеній в інвестування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 у жовтні 2007 року.
Посилання ОСОБА_1 та її представника на те, що за договором про відступлення права вимоги від 03 жовтня 2007 р.(т.1 а.с.182-183) ОСОБА_1 отримала гроші, які передала своєму чоловіку для внесення за договором інвестування спірної квартири, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги з наступних підстав. У вказаному договорі не встановлено на яких умовах та за яку ціну було відступлено права вимоги, чи передавались гроші ОСОБА_1, чи було погоджено договір з управителем (п. 8 вказаного договору).
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 та її представником не надано належних та допустимих доказів на спростування факту інвестування особисто ОСОБА_3 у будівництво квартири АДРЕСА_1 451 894 грн. 20 коп. своїх власних коштів, а також доказів того, що сама ОСОБА_1 передавала ОСОБА_3 будь які її власні кошти для внесення за договором інвестування спірної квартири.
Згідно кредитного договору №014/1975/74/06343 ОСОБА_3 06.11.2007 року отримав у ВАТ «Ерсте Банк» кредит у розмірі 200 000 доларів США (станом на листопад 2007 року еквівалент 1 015 000 грн.) для інвестування в об'єкт нерухомості квартиру АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 (т.1 а.с 172-175).
З матеріалів справи вбачається, що у день підписання кредитного договору кошти були перераховані до ТОВ «ФК Прімінвест» наступними сумами: 527 765 грн. 40 коп.; 4 019 грн. 80 коп.; 482 234 грн. 60 коп.
При цьому згідно довідки ВАТ «Ерсте Банк» від 08.11.2011 року усі зобов'язання за кредитним договором №014/1975/74/06343 від 06.11.2007 року перед ВАТ «Ерсте Банк» ОСОБА_3 виконано в повному обсязі.
Суд першої інстанції вірно визначився з тим, що у відповідності до ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно які були одержані за цим договором, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.
Згідно з ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власнобті подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Ст.70 СК України визначає обставини за наявності яких при вирішенні спору про поділ майна подружжя суд може відступити від засади рівності часток подружжя.
Також на думку колегії суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що при поділі спільного майна подружжя ОСОБА_1 підстав щодо збільшення частки майна ОСОБА_1 не вбачається, оскільки суду не наведено обставин та не підтверджено доказами можливість застосування положень вказаної статті.
У відповідності до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на квартиру, допускається лише за його згодою та за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, про те, що з огляду на обґрунтування позовів і позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 сторонами не ініційовано вимог та не створено умов для поділу майна, що є правом спільної сумісної власності подружжя в натурі.
Таким чином, доводи апелянта в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 208, 303-305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді