Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
07 квітня 2015 р. № 820/2264/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ГоршковоїО.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Позивач, Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до суду із адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача суму податкового боргу на користь державного бюджету України у розмірі 4757, 55 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за ФОП ОСОБА_1 станом на час звернення до суду мається податковий борг із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 5745, 91грн. та виник на підставі податкового повідомлення - рішення № 2756-15 від 10.07.2014 року. У зв'язку з тим, що платником податків в добровільному порядку не було сплачено суму податкового боргу, а вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення заборгованості, дана сума підлягає стягненню у примусовому порядку.
Представник позивача у судове засідання 07.04.2015 року не з'явився, проте надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.
Відповідач у зазначене судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, підстав неявки не повідомив, із заявами про відкладення розгляду справи або розгляду справи без його участі не звертався, заперечень на позов не надав.
Згідно приписів ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 6 ст. 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведені процесуальні приписи, а також зважаючи на те, що матеріали справи містять докази, які у своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів у порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як Фізична особа-підприємець та перебуває на податковому обліку в Основ'янській ОДПІ.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 2756-15 від 10.07.2014 року, яким відповідачу визнчено податкові зобов'язння по земельному податку у розмірі 5745, 91грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення відправлено на даресу відповідча засобами поштового зв'язку, однак конверт повернувся до контролюючого органу з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".
В зв'язку з тим, що відповідачем в добровільному порядку не було сплачено суму податкового боргу, а проведені податковим органом дії щодо примусово стягнення суми не призвели до погашення податного боргу, то позивач звернувся до суду із позовом про стягнення суми боргу у примусовому порядку.
Перевіряючи правомірність звернення до суду та наявність підстав для стягнення суми боргу у примусовому порядку, суд дійшов висновку про наступне.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України (далі - ПК України), який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 56.17 ст. 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Згідно із п. 56.18 ст. 56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Як вбачається з матеріалів справи, доказів оскарження відповідачем у адміністративному або судовому порядку податкового повідомлення-рішення матеріали справи не містять.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого відповідачу було визначено суму грошового зобов'язання є узгодженим.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
У зв'язку з непогашенням платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань у законодавчо встановлені строки, податковою інспекцією було винесено податкову вимогу №10265-25 від 03.11.2014 року.
Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно ст. 58.3 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Проаналізувавши зміст ст. 58 ПК України, судом враховується те, що наведена норма ПК України передбачає два альтернативні способи інформування платника про наявність, зокрема, податкової вимоги, а саме: безпосереднє вручення такого рішення під розписку; надіслання листом з повідомленням про вручення.
При цьому правова конструкція цієї норми жодним чином не визначає черговості або не надає переваг у застосуванні податковим органом будь-якого із зазначених способів. Законодавець вказує на рівнозначність зазначених способів та можливість використання будь-якого із них за вибором податкового органу.
Однак, матеріали справи не містять, а позивачем в обгрунтування своєї правової позиції не надано до суду ані доказів безпосереднього вручення платнику податків податкової вимоги №10265-25 від 03.11.2014 року. року під розписку, ані доказів направлення вказаної вимоги за місцем проживання платника податків (фіскального чеку, повідомлення про вручення поштового відправлення), ані доказів зазначення поштовою службою, в направленому податковим органом повідомленні про вручення поштового відправлення, причин такого невручення.
Крім того, відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ураховуючи викладене, термін "надіслання" податкової вимоги в контексті норми пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України означає відправлення податкової вимоги платникові податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу такого платника податків.
Судом не приймаєтся до уваги службова записка про відправлення згрупованих поштових відправлень від 24.11.2014 року, оскілький подібний спосіб інформування платника податків про наявність, зокрема, податкової вимоги не передбачений приписами діючого податкового законодавством.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що станом на час розгляду справи, позивач не набув права на звернення до суду із вказаним позовом про стягнення в судовому порядку з платника податків податкового боргу, яке виникає у податкового органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня відправлення платнику податків податкової вимоги рекомендованим листом із повідомленням про вручення, незалежно від дати фактичного отримання цієї податкової вимоги платником податків, вказаної в повідомленні про вручення, або після безпосереднього вручення такої вимоги під розписку платнику податків.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив належної реалізації владної управлінської функції.
Підсумовуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є передчасними, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Суддя Горшкова О.О.