ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.04.2015Справа №910/4665/15-г
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ГРУП СА"
до Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно- Західна залізниця"
про стягнення 107 014,90 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача - Дроган О.В.(дов. від 24.09.2014)
Від відповідача: Сіренко А.М.(дов. від 18.03.2015)
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору комісії № ПЗ/ВЧ-1-146300 від 25.07.2014 у розмірі 107 014,90 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.03.2015 порушено провадження у справі №910/4665/15-г та призначено до розгляду на 19.03.2015.
Представник відповідача в судове засідання 19.03.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.
В судове засідання 19.03.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.
Розгляд справи відкладено на 31.03.2015.
В судове засідання 31.03.2015 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.
Позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -
25.07.2014 між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (далі - відповідач, комісіонер) та товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Груп СА» (далі - позивач, комітент) було укладено договір комісії №ПЗ/ВЧ-1-146300. За умовами вищезгаданого договору Комітент доручив, а комісіонер зобов'язався здійснити дії з продажу продукції комітента третім особам.
Порядок розрахунків за договором комісії передбачений розділом 6 договору. Відповідно до п.6.1. договору винагорода комісіонерові, яка дорівнює різниці між ціною, за якою така продукція була реалізована комісіонером, та ціною реалізації, визначеною в Додатку №1 до цього Договору, сплачується шляхом утримання комісіонером належних останньому сум з грошових коштів, які надійшли до комісіонера для комітента від покупця.
Згідно п.6.2. договору грошові кошти, належні комітенту виплачуються комісіонером протягом 7 діб з моменту надходження коштів від покупця на поточний рахунок комісіонера.
Відповідно до п.4.1. договору у випадку, якщо комісіонер у строк 45 діб з дня передання йому продукції або за 10 до настання граничного терміну вживання, не зможе реалізувати продукцію, передану комітентом, комісіонер має право повернути комітенту зазначену продукцію.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору комісії комітент здійснив передачу продукції комісіонеру на загальну суму 158 956,50 гривень для реалізації її третім особам, а комісіонер прийняв вказану продукцію, що підтверджується видатковими накладними №№РН-0000002 від 01.08.2014 на суму 24 000,00 грн.; РН-0000003 від 15.08.2014 на суму 26880,00грн.; РН-0000005 від 12.09.2014 на суму 3676,50 грн.; РН- 0000006 від 25.09.2014 на суму 30000,00 грн.; РН-0000007 від 01.10.2014 на суму 32 400,00 грн.; РН- 0000008 від 15.10.2014 на суму 42000,00 грн.
Протягом вересня-листопада 2014 року на рахунок комітента комісіонером було перераховано грошові кошти в сумі 38 000,00 грн. за реалізовану згідно вищезазначеного договору продукцію (пл. доруч. № 2685 від 20.09.2014 на суму 17000,00 грн.; №2951 від 23.09.2014 на суму 5000,00 грн.; №3074 від 01.10.2014 на суму 6000,00 грн.; №3413 від 29.10.2014 на суму 5000,00 грн.; №3657 від 19.11.2014 на суму 5000,00 грн.).
16.12.2014 комісіонер повернув комітенту нереалізований товар на загальну суму 13 941,60 гривен, що підтверджується накладною на повернення продукції № ВН-0000001 від 16.12.2014 на суму 13941,60 грн.
Таким чином, станом на день звернення до суду з позовом існує заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 107 014,90 грн. (158956,50 - 38000,00 - 13941,60). Відповідна заборгованість з'явилася внаслідок того, що відповідач належним чином не виконав умови договору комісії щодо перерахунку позивачу коштів за реалізований третім особам товар.
27.01.2015 позивач звернувся до відповідача з проханням погасити існуючу заборгованість, яке не було задоволене. В той же час відповідач визнав факт існування заборгованості, що підтверджується підписаним актом звіряння розрахунків між сторонами, що складений станом на 31.12.2014.
Отже, матеріали справи свідчать, що до цього часу відповідач в повному обсязі не розрахувався з позивачем.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір №ПЗ/ВЧ-1-146300 від 25.07.2014 є договором комісії, а тому до нього має застосовуватись законодавство, що регулює даний вид договорів.
За приписами ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до ст. 1014 Цивільного кодексу України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З урахуванням існування належних доказів не виконання комісіонером взятих на себе зобов'язань за договором, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості на користь позивача.
Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором, то позовні вимоги про стягнення з нього основної заборгованості в розмірі 107 014,90 грн. є правомірними та задовольняються судом.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача в дохід державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ГРУП СА" задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно- Західна залізниця" (01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Лисенка, буд. 6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ГРУП СА"(01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 21, код ЄДРПОУ 38292924) основний борг в розмірі 107 014 (сто сім тисяч чотирнадцять) грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 2 140(дві тисячі сто сорок) грн. 30 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
5. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення - 08.04.2015