ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.04.2015Справа №925/340/15
За позовом Фізичної особи-підприємця Дубровським Володимиром Андрійовичем
До Публічне акціонерне товариство "ЗЛАТОБАНК"
про стягнення 23 612.63 грн.
Суддя: Лиськов М.О.
Представники:
від позивача: Довбій Ю.Ю. (за дов.)
від відповідачів: Церанюк І.С. (дов. від № 16 від14.02.2015)
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 06.04.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.03.2015 справу №925/340/15 передано підсудністю до господарського суду міста Києва.
16.03.2015 справа №922/2865/14 надійшла до господарського суду міста Києва.
За результатом проведення автоматичного розподілу справ, справу №925/340/15 передано для розгляду судді Лиськову М.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2015 справу №925/340/15 було прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи на 06.04.2015.
В судове засідання призначене на 06.04.2015 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
02.08.2012 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (банк) та Фізичною особою-підприємцем Дубровським Володимиром Андрійовичем (клієнт) укладено Договір банківського рахунку №3697-ФОП від 02.08.2012. (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору банк відкриває клієнту поточний/і рахунок/ки у національній та/або іноземній валюті відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах", та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, в тому числі здійснює функції розрахункової палати відповідно до Положення про розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу, та отримує плату за обслуговування Клієнта згідно з тарифами на операції та послуги АТ "ЗЛАТОБАНК". Клієнт може обрати Тарифний пакет на операції та послуги АТ "ЗЛАТОБАНК", який зазначається у п.3.4.10. Підписання цього Договору клієнтом підтверджує ознайомлення клієнта з Тарифами та його згоду з ними.
Згідно з п.1.2. Договору банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до п.3.3.4. Договору банк зобов'язався за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, за умови його подання в операційний час.
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюються Банком в день надходження документів. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли після операційного часу, банк виконує не пізніше наступного робочого дня.
Судом встановлено, що позивачем через систему було подано відповідачу платіжні доручення №925 від 20.11.2014 на суму 10 000,00 грн,; №925 від 21.11.2014 на суму 10 000,00 грн; №926 від 20.11.2014 на суму 5 386,10 грн; №927 від 20.11.2014 на суму 7 000,00 грн; №928 від 20.11.2014 на суму 7 500,00 грн; №932 від 26.11.2014 на суму 32 000,00 грн та №932 від 27.11.2014 на суму 32 000,00 грн.
Проте, позивач вказує, що банком, в порушення умов Договору, не виконав платіжні доручення, не зважаючи на достатній залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта, що стало підставою звернення позивача з позовом до суду.
Відповідно до п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Пунктом 8.4. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.
Згідно з п. 1.12 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 20.01.2004 № 22, банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку"; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.
Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.
Як встановлено судом, позивачем було подано відповідачу платіжні доручення: №925 від 20.11.2014 на суму 10 000,00 грн,; №925 від 21.11.2014 на суму 10 000,00 грн; №926 від 20.11.2014 на суму 5 386,10 грн; №927 від 20.11.2014 на суму 7 000,00 грн; №928 від 20.11.2014 на суму 7 500,00 грн; №932 від 26.11.2014 на суму 32 000,00 грн та №932 від 27.11.2014 на суму 32 000,00 грн.
На момент звернення до суду з даним позовом відповідачем не було здійснено за поданими платіжними дорученнями перерахування коштів у встановлений законом строк, а також, всупереч п. 1.12 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", не повідомлено позивача про причини невиконання платіжних доручень.
Наявними в матеріалах справи виписками про залишок коштів на рахунках позивача станом на 09.02.2015 та станом на час звернення з позовом до суду підтверджується залишок грошових коштів на його рахунку у відповідача в розмірі достатньому для виконання відповідачем розпоряджень клієнта щодо перерахування грошових коштів на момент їх подання.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Відповідно до статті 1089 Цивільного кодексу України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Згідно з пунктом 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.
Відповідно до ч.3 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Як встановлено в ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, способами захисту порушеного права може зокрема бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Крім того, матеріали справи містять пояснення відповідача у яких він зазначає що Постановою Правління Національного Банку України від 13.02.2015 №105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних, у зв'язку з чим вимога позивача про зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення є саме вимогою кредитора. У зв'язку із введенням тимчасової адміністрації АТ "Златобанк" з 13.02.2015 та продовженням її здійснення до 13.05.2015.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті. Здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації тощо.
Згідно з п.2.3. Договору операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюються банком в день надходження документів. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли після операційного часу, банк виконує не пізніше наступного робочого дня.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав на виконання платіжне доручення №925 від 20.11.2014 на суму 10 000,00 грн,; №925 від 21.11.2014 на суму 10 000,00 грн; №926 від 20.11.2014 на суму 5 386,10 грн; №927 від 20.11.2014 на суму 7 000,00 грн; №928 від 20.11.2014 на суму 7 500,00 грн; №932 від 26.11.2014 на суму 32 000,00 грн та №932 від 27.11.2014 на суму 32 000,00 грн.враховуючи п.2.8 договору відповідач повинен був виконати платіжне доручення, ще 20.11.2014, 21.11.2014, 26.11.2015 та 27.11.2014. Однак означене платіжне доручення не було виконано.
Враховуючи викладене, суд відхиляє заперечення відповідача, оскільки платіжні доручення подано на виконання 20.11.2014, 21.11.2014, 26.11.2015 та 27.11.2014, тобто до введення тимчасової комісії (13.02.2015).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Відповідно до статті 1089 Цивільного кодексу України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Згідно з пунктом 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.
Відповідно до ч.3 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 2 053,44 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.
Відповідно до п.6.1 Договору за несвоєчасне списання з вини банку коштів з рахунку клієнта, а також за несвоєчасне зарахування суми,яку належить зарахувати на рахунок клієнта, банк сплачує клієнту пеню в розмірі 0,1 процента від відповідної суми за кожен день прострочення, але не більше 10 процентів від суми переказу.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 2 053,44 грн.
Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 168,77 грн. трьох відсотків річних.
Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Зважаючи на наведене вище, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність на рахунку позивача грошових коштів достатніх для виконання розпоряджень про списання станом на момент їх подання, відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання платіжного доручення позивача, суд приходить до висновку, що позов про зобов'язання виконати платіжне доручення в сумі 23 612,63 грн. підлягає задоволенню.
Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49,82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Златобанк" (01030, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, буд.17/52, код ЄДРПОУ 35894495) на користь Фізичної особи-підприємця Дубровського Володимира Анатолійовича (18002,м.Черкаси,вул.Фрунзе,буд.11, ідентифікаційний код 3275420611) суму боргу в розмірі- 21 390 (двадцять одна тисяча триста дев'яносто) грн. 42 коп.; пеню в сумі - 2 053 (дві тисячі п'ятдесят три) грн. 44 коп.; три проценти річних - 168 (сто шістдесят вісім) грн. 77 коп.; судовий збір - 1827 (тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.
3. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 08.04.2015
Суддя М.О. Лиськов