ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.04.2015Справа №910/21259/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромас»
До Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»
Про стягнення 102 397,26 грн.
Головуючий суддя Ващенко Т.М.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
Від позивача: Петренко Д.М. представник за довіреністю № 35/КАМ/Ю від 18.03.15.
Від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромас» (далі - позивач) до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі - відповідач) про стягнення 102 397,26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов'язання по виплаті позивачу страхового відшкодування, внаслідок пошкодження автомобіля та причепа позивача страхувальником відповідача. Тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, що зумовило нарахування пені та звернення з даним позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.14. порушено провадження у справі № 910/21259/14 та призначено її до розгляду на 11.11.14.
20.10.14. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» визнає позовні вимоги на суму 49 490,00 грн. та просить суд розгляд справи проводити без участі повноважного представника відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.14. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 02.12.14.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.14. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору у справі № 910/21259/14 на п'ятнадцять днів та оголошено в судовому засіданні перерву до 18.12.14., про що сторони були повідомлені під розписку.
В судовому засіданні 18.12.14. суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду справи № 910/21259/14, про що прийняв відповідну ухвалу.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.12.14. визначено склад колегії суддів по розгляду даної справи: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Трофименко Т.Ю., суддя Домнічева І.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.14. вказаною колегією суддів було прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 03.02.15.
29.01.15. відповідачем через відділ діловодства суду було подано доповнення до письмового відзиву на позовну заяву.
За результатами судового засідання 03.02.15. розгляд справи було відкладено на 19.02.15., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.
В зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 19.02.15. визначено склад колегії суддів по розгляду даної справи: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Трофименко Т.Ю., суддя Літвінова М.Є.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.15. вказаною колегією суддів було прийнято дану справу до свого провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 02.04.15.
В судовому засіданні 02.04.15. позивачем було підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 02.04.15. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/21259/14.
В судовому засіданні 02.04.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Позивач вказує на те, що 28.02.14. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась на автодорозі Київ-Харків, автомобіль марки DAF, д.р.н. АА7209ІТ та напівпричіп SCHMITZ, д.р.н. АА3015ХТ отримали механічні пошкодження.
На підтвердження вказаного позивачем до матеріалів позовної заяви було долучено довідку підрозділу Державтоінспекції МВС, довідку № 9356044 про ДТП МВС України, в яких вказано, що 28.02.14. на автодорозі М-03 Київ-Харків-Довжанський трапилась ДТП за участі автомобілів: MAN, д.р.н. ВХ6342НЕ, DAF, д.р.н. АА7209ІТ, напівпричіп SCHMITZ, д.р.н. АА3015ХТ, MAN, д.р.н. АС8935ВІ, SCHMITZ, д.р.н. АС5181ХТ.
Позивач посилається на те, що за відповідно до Звіту № 34833185_28.02.2014_24\03\14 від 09.04.14., вартість майнової шкоди власнику автомобіля марки DAF, д.р.н. АА7209ІТ, що дорівнює відновлювальному ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу вказаного автомобіля, враховуючи ПДВ, становить 92 411,02 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Разом з тим, постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 28.03.14. в адміністративній справі № 678/149/13-п 3-678-150/14 встановлено, що Рога П.О., 28.02.14. о 20:45 год., на 257 км автодороги Київ-Харків, керуючи автомобілем MAN, д.р.н. ВХ6342ВЕ, не вибрав безпечної дистанції та не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив зіткнення з напівпричіпом SCHMITZ, д.р.н. АА3015ХТ, внаслідок чого транспортним засобам було спричинено механічні пошкодження. Таким чином, вказаною постановою Рогу Павла Олеговича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Таким чином, в судовому порядку встановлена вина Роги П.О., який керував автомобілем MAN, д.р.н. ВХ6342ВЕ, в порушенні ПДР та спричиненні пошкодження транспортного засобу - напівпричіпу SCHMITZ, д.р.н. АА3015ХТ, а не автомобіля DAF, д.р.н. АА7209ІТ.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки MAN, д.р.н. ВХ6342ВЕ, застрахована у Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» згідно з полісом АС/7625069.
Далі, відповідно до Звіту № 34833185_28.02.2014_24\03\14 від 12.05.14., вартість майнової шкоди, що дорівнює відновлювальному ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу напівпричіпа SCHMITZ, д.р.н. АА3015ХТ, враховуючи ПДВ, становить 103 507,57 грн.
За твердженням позивача, станом на дату ДТП (28.02.14.), власником напівпричіпа SCHMITZ, д.р.н. АА3015ХТ було Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Комплекс», правонаступником всіх прав і обов'язків якого є позивача.
На підставі вказаного позивач стверджує, що право вимоги до відповідача на відшкодування шкоди, завданої напівпричіпу SCHMITZ, д.р.н. АА3015ХТ внаслідок його пошкодження в ДТП, що мало місце 28.02.14., перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Комплекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс».
З такими висновками позивача суд не погоджується з огляду на те, що набуття права власності позивачем на напівпричіп SCHMITZ, д.р.н. АА3015ХТ не є підставою для переходу до позивача права вимоги за шкоду, заподіяну вказаному транспортному засобу внаслідок його пошкодження в ДТП.
При цьому, з наданого позивачем свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що 20.12.14. (тобто через 10 місяців після ДТП) за позивачем було зареєстровано право власності на напівпричіп SCHMITZ, д.р.н. АІ4033ХМ, а не на напівпричіп SCHMITZ, д.р.н. АА3015ХТ.
При цьому, жодного передавального акту, договору про відступлення права вимоги, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн «Комплекс» щодо права вимоги за шкоду, заподіяну напівпричіпу SCHMITZ, д.р.н. АА3015ХТ, позивачем суду надано не було.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Разом з тим, позивачем не доведено, а судом не встановлено належних доказів на підтвердження того, що відповідач є особою, відповідальною за завданий збиток саме перед позивачем за спричинену шкоду напівпричіпу SCHMITZ, д.р.н. АА3015ХТ, та автомобілю DAF, д.р.н. АА7209ІТ.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.
Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.
З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Разом з тим, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.
Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Проте, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача.
Оскільки вимоги про стягнення з відповідача пені є похідними від вимог про стягнення з відповідача шкоди за пошкодження транспортних засобів, в задоволенні яких судом відмовлено, вони задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
З наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.
При цьому, приписами ч. 2 ст. 21 ГПК України встановлено, що позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі, в даному випадку Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс».
Проте, позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування та пені, з огляду на що в суду відсутні підстави для задоволення позову.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 07.04.15.
Головуючи суддя Т.М. Ващенко
Суддя Т.Ю. Трофименко
Суддя М.Є. Літвінова