номер провадження справи 3/15/15
про припинення провадження у справі
01.04.2015 справа № 908/1627/15-г
Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОТЕХЕЛЕКТРО" (61017, м. Харків, вул. Лозівська, 5, кімн. 27, ідентифікаційний код 34756263)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ" (69106, м. Запоріжжя, Північне шосе/вул. Теплична, 22 Б/1, ідентифікаційний код 13504334)
про стягнення 13 222, 56 грн.
від позивача: Лугова Г.А., довіреність № 1 від 20.03.2015р.
від відповідача: Берегова С.М., старший юрисконсульт, довіреність № 18-2 від 08.01.2015р.
ТОВ "НОВОТЕХЕЛЕКТРО" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача ПуАТ "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором підряду на поставку обладнання та монтажні роботи № 2014/499 від 07.08.2014р. у розмірі 13 222, 56 грн.
Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 16.03.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.
Ухвалою від 16.03.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1267/15-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 01.04.2015р. о 10 год. 00 хв.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором підряду на поставку обладнання та монтажні роботи № 2014/499 від 07.08.2014р. у розмірі 13 222, 56 грн., з яких: 10 032, 30 грн. пені, 2 915, 49 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 274, 77 грн. - 3 % річних.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала клопотання від 30.03.2015р. № 18-782 та просить суд припинити провадження у справі № 908/1627/15-г по п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що пунктами 14.1, 14.2 договору підряду № 2014/499 від 07.08.2014 передбачений порядок вирішення спорів, згідно яким:
"14.1. Спори й розбіжності, які виникли в зв'язку з даним договором чи стосуються його укладення, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності, будуть якщо змога вирішуватися шляхом переговорів.
14.2. Якщо спори й розбіжності, зазначені в п. 14.1 цього договору, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється згідно з матеріальним правом України наступним чином:
- спори, майнові вимоги по яким перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань, вирішуються в господарських судах України (згідно з діючим законодавством України);
- спори, майнові вимоги по яким не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань, вирішуються в Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група".
Частиною другою статті 12 ГПК України передбачено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 1 Закону України "Про третейські суди" встановлює, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 12 Закону України "Про третейські суди", яка визначає вимоги до виду і форми третейської угоди, передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається в письмовій формі. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Стаття 5 Закону України "Про третейські суди" встановлює, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Передбачене даною нормою право може бути реалізоване і після порушення провадження у справі з наслідками, передбаченими пунктом 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 6 Закону "Про третейські суди" встановлює, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відповідно до частини першої статті 27 зазначеного Закону третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи.
В пунктах 4.2, 4.2.3 постанови № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що, в тому числі, є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму Господарського процесуального кодексу України. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Сторонами у справі була укладена третейська угода у вигляді третейського застереження, викладеного в пунктах 14.1, 14.2 договору підряду № 2014/499 від 07.08.2014 про передачу спорів за даним договором, майнові вимоги по яким не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань, на вирішення Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група". Така форма третейського застереження відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди" і є невід'ємною частиною укладеного договору підряду № 2014/499 від 07.08.2014. Доказів недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання вказаної третейської угоди до матеріалів справи не надано.
Отже, даний спір підлягає вирішенню саме третейським судом (Регіональним Третейським судом України при Асоціації "Регіональна правова група".
Відповідно до п.5 ч. 1 ст.80 ГПК України. господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.
Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання.
Розглянувши клопотання, суд вважає, що воно задоволенню не підлягає повністю з наступних підстав.
Відповідно до пункту 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу спору на вирішення третейського суду.
В п. 4.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Вищим господарським судом України було зазначено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду. Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку, провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то у випадку, якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішення спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі п.5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачено право фізичних або юридичних осіб на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключено судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Згідно ст. 2 Закону України від 11.05.2004р. N 1701-IV "Про третейські суди", третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції, у відповідності до ст. 125 Конституції України.
Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абз. 7 ст. 2, ст. 3 Закону України "Про третейські суди", є здійснення ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права на захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин, передбаченого ст. 55 Конституції України.
Частиною 1 ст. 12 ГПК України передбачений вичерпний перелік спорів, підвідомчих господарським судам України. Згідно ч. 2 ст. 12 ГПК України, підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених п. 4 ч. 1 даної статті, та інших спорів, передбачених законом.
Таким чином, господарський суд Запорізької області акцентує увагу, що діючим процесуальним законодавством не передбачено обмежень юрисдикції господарського суду у зв'язку з наявністю між сторонами третейської угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди", юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону.
Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про третейські суди").
В даному випадку сторони в пунктах 14.1 та 14.2 договору підряду на поставку обладнання та монтажні роботи № 2014/499 від 07.08.2014р. сторони передбачили, що:
Спори й розбіжності, які виникли в зв'язку з даним договором чи стосуються його укладення, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності, будуть якщо змога вирішуватися шляхом переговорів.
Якщо спори й розбіжності, зазначені в п. 14.1 цього договору, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється згідно з матеріальним правом України наступним чином:
- спори, майнові вимоги по яким перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань, вирішуються в господарських судах України (згідно з діючим законодавством України);
- спори, майнові вимоги по яким не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань, вирішуються в Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група".
Звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає спосіб захисту порушених або оспорюваних інтересів.
Таким чином, третейська угода є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність жодним чином не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, та в свою чергу не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та у встановленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Крім цього, право на звернення до суду і заборону позбавлення права на розгляд справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, встановлено частиною 1 статті 7, частиною 1 статті 8 Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону № 192-VIII від 12.02.2015, із змінами, внесеними згідно із Законом № 213-VIII від 02.03.2015).
Виходячи з викладеного, суд вважає, що даний спір про стягнення заборгованості за договором підряду на поставку обладнання та монтажні роботи № 2014/499 від 07.08.2014р. в розмірі 13 222, 56 грн., укладеним між ПуАТ "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ" та ТОВ "НОВОТЕХЕЛЕКТРО" підлягає розгляду у господарському суді.
Більш того, господарський суд зазначає, що підставою звернення до третейського суду є наявність волі обох сторін. Лише за наявністю волі обох сторін про розгляд спору третейським судом, оформленої відповідним зверненням до суду, господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі.
Проте, як свідчать матеріали справи, дане клопотання було заявлено виключно відповідачем.
У разі відсутності волі на звернення до третейського суду у позивача чинне законодавства України не позбавляє його права на вирішення спору господарським судом.
Таким чином, припинення провадження у справі на підставі того, що даний спір повинен розглядатись тільки третейським судом, не відповідає приписам Конституції України та порушує право позивача на судовий захист своїх прав та законних інтересів.
Аналогічна правова позиція також була викладена Вищим господарським судом України в постановах від 09.04.2013р. у справі № 5023/6007/12, від 19.09.2012р. у справі № 32/14-65/294-2012, від 06.12.2011р. у справі № 17/085-11, від 02.12.2014р. у справі № 908/1009/14.
Керуючись ст. 80, 86 ГПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ" від 30.03.2015р. № 18-782 про припинення провадження у справі № 908/1627/15-г по п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Суддя В.М. Соловйов