07.04.15р. Справа № 904/1246/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово промислова група АЛВІС", м.Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА КАР БАТЕРИ", м.Дніпропетровськ
про стягнення 1 418,58грн.
Суддя Петренко Н.Е.
Секретар судового засідання Завалєй Я.О.
Представники:
від позивача: Голубчиков Р.В., представник за довіреністю № б/н від 02.10.14р.
від відповідача: не з'явився
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.15р. порушено провадження у справі № 904/1246/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово промислова група АЛВІС" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА КАР БАТЕРИ" (далі - відповідач) про стягнення 1 418,58 грн. Розгляд справи призначено на 07.04.15р.
07.04.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи довідку, яка підтверджує, що станом на 07.04.15р. заявлені позовні вимоги відповідачем не оплачені, розмір позовних вимог не змінився.
В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 15).
Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 07.04.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -
Позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме папір А4 Captain Universal (International Paper) 80 г/м кв., у кількості 30 шт. на загальну вартість 1 418,58 грн., що підтверджує видаткова накладна № 0000021801 від 13.11.14р., скріплена підписом та печаткою зі сторони позивача та відповідача.
Позивач посилається на ст. 205 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Як зазначає позивач, факт укладення правочину підтверджується первинними документами - видатковою накладною на отримання товару, а саме сторони уклали правочин, що підтверджується конклюдентними діями сторін, направленими на укладання такого правочину, тобто шляхом вчинення певних дій однією стороною та прийняття виконання такого правочину іншою стороною. Так, позивач поставив товар, а відповідач його прийняв.
Посилаючись на ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України позивач зазначає про те, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Таким чином, позивач вважає, що строк виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару настав у день отримання його і документів на нього. Дане твердження знаходить своє відображення у Оглядовому листі Вищого господарського суду від 29.04.13р. за № 01-06/767/2013.
Як зазначає позивач, відповідач ухиляється від виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару, у зв'язку із чим позивач був змушений звернутись з позовом до суду.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 418,58 грн.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати:
- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
- з акту управління господарською діяльністю;
- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
- у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного Кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджує видаткова накладна за № 0000021801 від 13.11.14р., яка була підписана сторонами та затверджена печатками підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначено у ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем своїх зобов'язань, відповідачем господарському суду надано не було.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими і доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 205, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 218 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА КАР БАТЕРИ" (49055, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд. 34, код ЄДРПОУ 38361919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО ПРОМИСЛОВА ГРУПА АЛВІС" (49089, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Суворова, буд. 35, код ЄДРПОУ 37071386) заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 418,58 грн. (одна тисяча чотириста вісімнадцять грн. 58 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 08.04.15р.
Суддя Н.Е. Петренко