Справа № 188/299/15-ц
Провадження № 2/188/237/2015
30 березня 2015 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,при секретарі Хандрига Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області заяву відповідача ОСОБА_1 товариства «Горняк» про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до садівницького товариства «Горняк» про захист прав споживачів,
Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до садівницького товариства «Горняк» про захист прав споживачів.
В обґрунтування позову позивачка зазначає, що вона є членом ОСОБА_1 товариства «Горняк» (далі - СТ ) «Горняк», у якому євласником двох земельних ділянок № 343,344, які розташовані по вул. Цвєточная. На цих земельних ділянках в неї розташований дачний будинок, де вона мешкає в літній період. До будинку підведена електрика та інші комунікації.
Відповідач діє на підставі Статуту, затвердженого загальними зборами від 13.08.2005 року та зареєстрованого 31.08.2005 року, відповідно до п.6.9 якого за наявності в товаристві приватизованих земельних ділянок проводити заключення договорів на постачання електроенергії та обслуговування. Позивачка вказує, що 28 лютого 2015 року вона звернулась до голови СТ «Горняк» з заявою про те, щоб з нею було укладено окремий договір на постачання електроенергії та обслуговування. Але замість договору вона отримала повідомлення про те, що якщо вона не сплатить заборгованість по членським внескам за 2013, 2014 роки до 14.03.2015 року, то її дачний будинок буде відключено від електропостачання.
Позивачка стверджує, що своєчасно сплачувала всі необхідні платежі за електроенергію, землю тощо та внески до правління СТ «Горняк», що підтверджується підписами посадових осіб правління у її членської книжці.
На підставі ст.ст.21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивачка просить зобов'язати відповідача укласти з нею договір на постачання електроенергії та обслуговування її дачного будинку, який розташовано по вул. Цвєточній, № 343 в с. Мар'їна Роща Петропавлівського району Дніпропетровської області.
10.03.2015 року позивачка подала заяву про забезпечення свого позову, в якій зазначає, що їй повідомили про те, що у зв'язку з нібито несплатою нею членських внесків 14.03.2015 року буде припинена подача електроенергії до її дачних ділянок № 343 та №344.
З цього позивачка зробила висновок, що у неї в подальшому можуть виникнути труднощі з виконанням рішення суду.
Посилаючись на викладене та ст.ст. 3,15,151,152 ЦПК України, абз. 2 п. 1 Постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року за № 9, позивачка просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_1 товариству «Горняк» та представникам його адміністрації відімкнення від централізованого електропостачання її дачних ділянок № 343 та №344 по вул. Цвєточній у садовому товаристві «Горняк», оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити виконання рішення суду.
Ухвалою судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2015 року було вжити заходи забезпечення позову у виді заборони загальним зборам, правлінню, службовим та посадовим особам ОСОБА_1 товариства «Горняк» відімкнення від централізованого електропостачання дачних ділянок № 343 та №344, належних на праві власності ОСОБА_2, розташованих по вул. Цвєточній у Садовому товаристві «Горняк».
26.03.2015 року відповідач подав до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову, в якій стверджує, що він отримав копію ухвали про забезпечення позову 18.03.2015 року.
Відповідач вважає, що дана ухвала повинна бути скасована з наступних підстав.
Позивачка в позовній заяві обґрунтувала свої вимоги тим, що вона своєчасно сплачувала всі необхідні платежі та внески до правління СТ «Горняк». Ці відомості, стверджує відповідач, не відповідають дійсності. Заборгованість по сплаті внесків існує за 2013-2014 рік. Відповідно до рішень загальних зборів строк оплати встановлено до 01 липня поточного року. Позивачці неодноразово повідомлялася про необхідність виконати обов'язок, як члена товариства, оплатити внески, однак вона сплачує внески лише за 1 ділянку, у той час, коли має на праві власності 2 ділянки. В товаристві всього 350 ділянок, з них по 2 ділянки мають 47 членів товариства. Кошторис витрат на існування товариства, який щорічно затверджується загальними зборами, складається з сум внесків членів товариства. Всі члени товариства, які мають по 2 ділянки, сплачують внески за 2 ділянки в розмірах, встановлених рішенням загальних зборів членів товариства. Станом на 25.03.2015р. заборгованість по сплаті внесків існує тільки у позивачки.
Відповідач зазначає, що оскільки СТ «Горняк» є громадською організацією, то діє на підставі добровільності, рівноправності її членів, самоврядування, законності, гласності, що передбачено Статутом.
Статутом СТ «Горняк», який затверджено загальними зборами 13.08.2005 року, встановлені обов'язки членів товариства по сплаті членських внесків, а також відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Пунктом 6.6.6 Статуту передбачено, що членам товариства мають право відключити електроенергію за несплату внесків. 06.02.2015 року на загальних зборах товариства у присутності осіб, які не внесли членські внески, в тому числі позивачки, було попереджено, що в разі несплати будинки боржників будуть відключені від електроенергії. Боржники, крім позивачки, оплатили борг, про що свідчить довідка правління товариства.
01.03.2015 року позивачка особисто письмово була попереджена про те, що у разі несплати заборгованості до 14.03.2015 року, електроенергія буде відключена, але вона оплату не здійснила.
14.03.2015 року відповідно до акту електриком у присутності голови товариства електроенергія була відключена до винесення ухвали про заборону відімкнення електроенергії.
Відповідач вважає, що правління товариства при цьому діяло в рамках прав, наданих йому Статутом, та вжило всіх заходів щодо надання достатнього часу для виконання обов'язків по сплати внесків члену товариства ОСОБА_2.
На думку відповідача, захід забезпечення позову є порушенням прав всіх членів товариства і може завдати їм шкоду.
Відповідач, крім того, вказує, що у позовній заяві позивач вимагає укласти з нею договір про постачання електроенергії, що неможливо, оскільки поставку електроенергії здійснює суб'єкт господарювання, якій має ліцензію на цей вид діяльності, про що говориться в Законі України № 575/97-ВР «Про енергетику».
Законодавством України передбачене порядок надання послуг з постачання електроенергії шляхом укладання договору з постачальником, стверджує відповідач, а він не є постачальником таких послуг і належним відповідачем по справі.
Сторони та їх представники в судове засідання не з'явилися, будучи повідомлені належним чином.
Вивчивши заяву про скасування заходу забезпечення позову і додані до неї докази, матеріали, наявні у цивільній справі, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч.3).
Відповідно до ст.154 ЦПК України особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.
Згідно з ч. 9 ст. 153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Державний виконавець після відкриття виконавчого провадження має вжити заходи на виконання цієї ухвали.
Судом встановлено, що суд до теперішнього часу не отримав від органу державної виконавчої служби підтвердження виконання зазначеної ухвали про забезпечення позову.
Відповідач не зазначив у заяві про скасування заходу забезпечення позову, яким чином дія цього тимчасового заходу може завдати шкоду членам садового товариства «Горняк», адже та електроенергія, яку споживає позивачка, обліковується і повністю та своєчасно оплачується позивачкою, що не заперечує відповідач. Спір між сторонами йде лише щодо розміру внесків в товариство членів товариства, які мають по дві земельні ділянки.
В той же час відключення позивачки від споживання електроенергії у період весняних садово-городніх робіт може завдати позивачці значних збитків.
Відповідач вказав, що не є постачальником електроенергії для членів садового товариства, що згідно з Законом України № 575/97-ВР «Про енергетику» поставку електроенергії здійснює суб'єкт господарювання, якій має ліцензію на цей вид діяльності, а відповідач такої ліцензії не має. Однак , відповідач не зазначив, на якій правовій підставі він включив до свого Статуту пункт 6.6.6, яким передбачено, що членам товариства мають право відключити електроенергію за несплату внесків і не пояснив, чому відключення має здійснювати електрик садового товариства, а не уповноважені особи енергопостачальної організації, на підставі договору з якою постачається електроенергія членам садового товариства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Вказане означає, що садове товариство «Горняк» як громадське об'єднання, його службові та посадові особи, члени товариства мають діяти відповідно до норм і приписів Конституції України та законів України.
Згідно з ст.25 Закону України від 16.10.1997 № 575/97-ВР «Про електроенергетику» захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, законами України "Про захист прав споживачів", "Про захист економічної конкуренції", "Про енергозбереження", іншими нормативно-правовими актами.
Враховуючи, що відповідач не зазначив у своїй заяві правових підстав для відключення позивача від електропостачання, а Статут відповідача не є нормативно-правовим документом, заява відповідача про скасування заходу забезпечення позову є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151 - 154 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 291-296 ЦПК України. Оскарження ухвали не зупиняє виконання ухвали про забезпечення позову, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя
ОСОБА_3