Справа № 188/189/15-ц
Провадження № 2/188/194/2015
17 березня 2015 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П. О.,
при секретарі Хандрига Л. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1
За життя ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що матиме і буде їй належати на день смерті і на що вона матиме право, заповіла у власність позивачу.
Позивач звернувся до державного нотаріуса Петропавлівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3. Нотаріус листом від 03.02.2015 року за вихідним № 82/02-14 с/с 350/2005 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 відмовила через відсутність правовстановлюючих документів і помилку в свідоцтві про смерть, а саме замість прізвища померлої «ОСОБА_3» в свідоцтві про смерть вказано «ОСОБА_3». Тому нотаріус порекомендувала йому звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.
Позивач зазначає, що вказану помилку у прізвищі померлої спадкодавці було допущено при видачі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, оскільки насправді прізвище померлої було «ОСОБА_3», як вказано і в заповіті, і в довідці КП Павлоградське МБТІ, і в технічному паспорті на житловий будинок.
Позивач вказує, що правовстановлюючий документ на право приватної власності померлої на спадкове нерухоме майно відсутній, його місцезнаходження позивачу не відомо. Право власності померлої на 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1, на думку позивача, підтверджується довідкою КП Павлоградське МБТІ від 29.01.2015 року, в якій вказано, що право власності на частину домоволодіння АДРЕСА_1 в розмірі 17/50 частин домоволодіння станом на 12.10.1992 року зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 12.10.1992 року Петропавлівською райрадою та станом на 25.11.1992 року за ОСОБА_4 в розмірі 33/50 частин домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 20.11.1992 року Петропавлівською держконторою р. 2126. Також у цій довідці вказано, що згідно архівної справи станом на 10.10.1992 року домоволодіння АДРЕСА_1 складалося з двох житлових будинків: будинок «А» та будинок «Б».
33/50 частини домоволодіння АДРЕСА_1 позивач вже успадкував після смерті ОСОБА_4.
Позивач вказує, що від спадщини у вигляді 17/50 частин житлового будинку не відмовлявся, фактично її прийняв, проте через відсутність правовстановлюючого документу на ім'я померлої і помилку у свідоцтві про її смерть не може оформити спадкове майно на своє ім'я та розпоряджатися ним на правах власника, а тому змушений звернутися до суду з даним позовом.
Посилаючись на норми ст.256 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, ст.ст.328, 392, 1216-1218, 1268 ЦК України позивач просить:
- встановити факт реєстрації смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, про що 02.06.2005 року видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 на прізвище «ОСОБА_3»;
- встановити факт володіння ОСОБА_3 на праві
17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1;
- визнати за позивачем, як спадкоємцем за заповітом, право власності на 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1, що позначений на плані технічної документації літерою «Б» та господарські будівлі і споруди: сарай, позначений на плані технічної документації літерою «В» та огорожу №4, розташовані по АДРЕСА_1
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Від відповідача надійшла письмова заява з проханням розглянути справу без участі його представника.
Вивчивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом на підставі наданих позивачем доказів встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області 02.06.2005 року(а.с.10).
При видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 в написанні прізвища померлої було допущено помилку, зазначено її прізвище як «ОСОБА_3», тоді як справжнє прізвище померлої «ОСОБА_3», яке вказано в заповіті, при посвідченні якого 23.10.2003 року секретарем виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області Січкарук В.І. була перевірена особа спадкодавця, про що зазначено в заповіті (а. с.11), в довідці КП Павлоградське МБТІ (а.с.13), в технічному паспорті на житловий будинок (а. с. 14-21). Той факт, що померла саме ОСОБА_3, а не інша особа з прізвищем «ОСОБА_3», не спростовано відповідачем по справі, який в Книзі реєстрації смертей 02.06.2005 року зробив відповідний запис за №57 і видав свідоцтво про смерть.
Згідно з ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 234, ч. 2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права інших осіб.
Встановлення факту належності заповіту впливає на спадкові права позивача і, оскільки він заявляє також вимогу про визнання за ним права власності на спадщину, вимога про встановлення юридичного факту повинна розглядатися за правилами позовного провадження.
Суд може на підставі досліджених доказів встановити факт реєстрації смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, про що 02.06.2005 року видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 на прізвище «ОСОБА_3».
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1, належних померлій на підставі свідоцтва про право власності, виданого 12.10.1992 року Петропавлівською районною радою Дніпропетровської області, зареєстрованого 12.10.1992 року в КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі - Павлоградське МБТІ), що підтверджується копією довідки від 29.01.2015 року №63 (а. с. 13) та записом господарського обліку 2051-1 в погосподарській книзі №22 Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області згідно з копією довідки цієї ради від 03.02.2015 року (а.с.22).
Крім того, у довідці Павлоградського МБТІ зазначено, що станом на 25.11.1992 року частина житлового будинку АДРЕСА_1 в розмірі 33/50 частин домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 20.11.1992 року Петропавлівською держконторою р. 2126. Також у цій довідці вказано, що згідно архівної справи станом на 10.10.1992 року домоволодіння АДРЕСА_1 складалося з двох житлових будинків: будинок «А» та будинок «Б».
33/50 частини домоволодіння АДРЕСА_1 позивач вже успадкував після смерті ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Петропавлівського нотаріального округу Свириденко Л.В. 23.09.2014 року (а.с.27), копією витягу №38443008 від 23.09.2014 року про реєстрацію цього свідоцтва в Спадковому реєстрі (а.с.28) та копією витягу №27163098 від 23.09.2014 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 26).
Крім довідки Павлоградського МБТІ, право власності ОСОБА_3 на вищевказану частину будинку підтверджується довідкою Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області № 360 від 03.02.2015 року, в якій вказано, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить померлій ОСОБА_3 згідно запису погосподарської книги № 22, господарського обліку 2051-1 (а. с. 22).
Правовстановлюючий документ на право приватної власності померлої ОСОБА_3 на спадкове нерухоме майно у позивача відсутній.
Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Оскільки власник 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 померла і не може пред'явити позов про визнання її права власності на це майно у зв'язку з втратою нею правовстановлюючого документа, суд може на підставі досліджених доказів встановити факт володіння на праві власності ОСОБА_3 цим майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Стаття 1223 ЦК України визначає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
За життя ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що матиме і буде їй належати на день смерті і на що вона матиме право, заповіла у власність позивачу ОСОБА_1, що підтверджується копією заповіту від 20.10.2003 року, посвідченого секретарем виконкому Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області і зареєстрованого в реєстрі за № 156 (а. с. 11).
Отже, позивач є спадкоємцем за заповітом майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 у вигляді 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1
Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом
має право прийняти спадщину, або не прийняти її.
Згідно з ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Позивач звернувся до державного нотаріуса Петропавлівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3. Однак нотаріус листом від 03.02.2015 року за вихідним № 82/02-14 с/с 350/2005 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 позивачу відмовила через відсутність правовстановлюючих документів, що підтверджується копією цього листа (а. с. 12).
Відповідно до ч.2 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, на підставі чого повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.
На підставі викладеного, ст.ст. 328, 392, 1216-1218, 1268-1270 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 57-60, 208, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд
Цивільний позов ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.
Встановити факт реєстрації смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, про що 02.06.2005 року видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 на прізвище «ОСОБА_3».
Встановити факт володіння ОСОБА_3 на праві власності 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1, як за спадкоємцем за заповітом, право власності на 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1, що позначений на плані технічної документації літерою «Б», та господарські будівлі і споруди: сарай позначений на плані технічної документації літерою «В», огорожа № 4, що розташовані за адресою АДРЕСА_1
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя П. О. Бурда