Справа № 183/1537/15
№ 1-кп/183/284/15
іменем України
08 квітня 2015 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42015040010000110 від 20.02.2015 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, демобілізованого, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_1 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 407 КК України, -
28 березня 2014 року наказом № 66 (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_2 , солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду заступника командира бойової машини навідника-оператора 8 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.. ст.. 9, 11, 12, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, зобов'язаний суворо дотримуватися у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку.
21 січня 2015 року солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 під час мобілізації на особливий період, умисно, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд у м. Дніпропетровську, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
20 лютого 2015 року солдат ОСОБА_4 самостійно прибув до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону та заявив про себе.
Таким чином, у період з 21 січня 2015 року по 20 лютого 2015 року солдат ОСОБА_4 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, тривалістю понад 10 діб, але не більше місяця.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 вину у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини, які лягли в основу обвинувачення, в скоєному розкаявся.
Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких скоєно обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували.
Крім того, в судовому засіданні судом було з'ясовано, що учасники судового процесу правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Також в судовому засіданні суд роз'яснив учасникам судового процесу, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Аналізуючи вищевикладене, суд прийшов до висновків, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , суд враховує, що він раніше не судимий, характеризується позитивно, вину визнав повністю.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд вважає розкаяння в скоєному.
Обставин, які обтяжують покарання, суд не встановив.
Враховуючи ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, його тяжкість, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у вигляді штрафу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 1.700 грн.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1