Справа № 183/1577/15
№ 1-кп/183/289/15
іменем України
07 квітня 2015 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
з участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42015040010000173 від 12.03.2015 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Побєда Оймяконського району, Якутія, РФ, громадянина України, з середньою освітою, старшого солдата військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, раніше не судимого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 407 КК України, -
14 вересня 2013 року наказом № 102 (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду - старшого стрільця. 05 грудня 2013 року наказом № 149-ПМ солдату ОСОБА_4 присвоєно військове звання старший солдат.
Старший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку.
09 лютого 2015 року і в подальшому старший солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 під час мобілізації на особливий період, умисно, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд в АДРЕСА_1 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
03 березня 2015 року старший солдат ОСОБА_4 самостійно прибув до військовій частині НОМЕР_1 та заявив про себе.
Таким чином, у період з 09 лютого 2015 року по 03 березня 2015 року старший солдат ОСОБА_4 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 вину у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини, які лягли в основу обвинувачення, в скоєному розкаявся.
Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких скоєно обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували.
Крім того, в судовому засіданні судом було з'ясовано, що учасники судового процесу правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Також в судовому засіданні суд роз'яснив учасникам судового процесу, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Аналізуючи вищевикладене, суд прийшов до висновків, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , суд враховує, що він раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно, вину визнав повністю.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд вважає розкаяння в скоєному.
Обставин, які обтяжують покарання, суд не встановив.
Враховуючи ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, його тяжкість, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у вигляді службового обмеження.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді службового обмеження, строком на 1 рік з відрахуванням в доход держави щомісячно 15 % із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1