ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.04.2015Справа №910/5820/15-г
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»
доПриватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія»
простягнення страхового відшкодування в розмірі 5 636 грн. 87 коп.
Представники:
від Позивача: не з'явились;
від Відповідача: Мельніченко О.Д. (представник за Довіреністю);
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» (надалі також - «Відповідач») про стягнення страхового відшкодування в розмірі 5 636 грн. 87 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» на підставі Договору страхування наземного транспорту №KTTGA+209602788 від 24.11.2011 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер АА 1956 КХ, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотньої вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер АН 2275 СК, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0052351, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/5820/15-г, судове засідання призначено на 01.04.2015 р.
27.03.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 13.03.2015 року.
01.04.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні 01.04.2015 року представник Позивача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 25.03.2015 р. уповноваженій особі підприємства. В судовому засіданні представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Таким чином, Позивач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Приймаючи до уваги, що Позивач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Позивача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 01 квітня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
24 листопада 2011 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» (Страховик) та Приватним акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» (Страхувальник) було укладено Договір страхування наземного транспорту №KTTGA+209602788, предметом якого є страхування транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер АА 1956 КХ, зі строком дії з 24.11.2012 р. по 23.11.2013 р.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2013 року по вул. Шведова, 2 у м. Донецьк відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер АА 1956 КХ, що належить Приватному акціонерному товариству Комерційний Банк «Приватбанк», під керуванням Улибіна Олексія Олександровича, та транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер АН 2275 СК, під керуванням Бакуна Олександра Вікторовича, що підтверджується Відомостями №9232194 про дорожньо - транспортну пригоду.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Рено», державний реєстраційний номер АА 1956 КХ.
Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 07.08.2013 року у справі №259/6846/13-п Бакуна Олександра Вікторовича, водія транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер АН 2275 СК, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Звітом №1034-7537994-А про оцінку автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер АА 1956 КХ, від 29.07.2013 року, складеним Фізичною особою - підприємцем Бендерович І.В., встановлено, що матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер АА 1956 КХ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 7092 грн. 37 коп., при цьому коефіцієнт фізичного зносу автомобіля складає 0,0000.
Відповідно до Страхового акту № И-2639 від 15.08.2013 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування Страхувальнику Приватному акціонерному товариству Комерційний Банк «Приватбанк» в розмірі 6 636 грн. 87 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 16.08.2013 року.
Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер АН 2275 СК, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0052351, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 1000 гривень 00 копійок.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 5 636 грн. 87 коп. відповідно до встановлених Полісом № АЕ/0052351 лімітів відшкодування по майну.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором страхування наземного транспорту №KTTGA+209602788 від 24.11.2011 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер АА 1956 КХ, було відшкодовано на користь Страхувальника 6 636 грн. 87 коп.
Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «ВАЗ», державний реєстраційний номер АН 2275 СК, встановлена у судовому порядку Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 07.08.2013 року у справі №259/6846/13-п, якою Бакуна Олександра Вікторовича, водія транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер АН 2275 СК, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
Абзацем 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Статтею 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Регрес (зворотна вимога) - це право кредитора (регредієнта) вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), і обов'язок останнього виконати цю вимогу.
Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом страхування за укладеним з ним договором.
Суд звертає увагу, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.
В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначає, що всупереч вимогам статті 29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при визначенні розміру завданої шкоди не був врахований знос, розрахований в порядку, встановленому законодавством, оскільки вважає, що транспортний засіб експлуатувався в інтенсивному режимі.
Як вбачається з матеріалів справи, звітом №1034-7537994-А про оцінку автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер АА 1956 КХ, від 29.07.2013 року, складеним Фізичною особою - підприємцем Бендерович І.В., встановлено, що матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер АА 1956 КХ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 7092 грн. 37 коп., при цьому коефіцієнт фізичного зносу автомобіля складає 0,0000.
Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика).
Згідно з пунктом 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів фізичний знос КТЗ (його складників) - це утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
Згідно з вимогами пунктів 3.1, 3.3, 3.4, 3.9 Методики визначення вартості матеріального збитку (реальні збитки) з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної якості), здійснюється на підставі аналізу цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках.
Відповідно до п. 4.3 Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ, в якому зазначається інформація, передбачена п. 4.4.
Відповідно до пункту 7.38 Методики значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД і 7 років - для інших легкових КТЗ.
Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1. додатка 4 (пункт 7.39 Методики).
У звіті №1034-7537994-А про оцінку автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер АА 1956 КХ, від 29.07.2013 року, складеним Фізичною особою - підприємцем Бендерович І.В., встановлено, що матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер АА 1956 КХ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 7092 грн. 37 коп. При цьому суб'єкт оціночної діяльності виходив з того, що у даному випадку коефіцієнт фізичного зносу складових, дорівнює нулю, оскільки строк експлуатації транспортного засобу не перевищує 7 років.
Таким чином, виходячи з вищенаведених норм права та матеріалів справи, Суд зазначає, що оскільки роком випуску застрахованого транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер АА 1956 КХ, був 2011 рік, а дорожньо - транспортна пригода сталася 16 липня 2013 року, строк експлуатації даного транспортного засобу не перевищує семи років, а тому коефіцієнт фізичного зносу розраховано вірно та складає 0,0000.
При цьому, Суд зазначає, що Відповідачем всупереч норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України не доведено належними та допустимими доказами по справі тієї обставини, що автомобіль «Рено», державний реєстраційний номер АА 1956 КХ, експлуатувався в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний), а тому відсутні підстави для застосування підпункту «а» пункту 7.39 Методики при розрахунку розміру заподіяних збитків. Крім того, Відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та не заявляв Суду жодних клопотань про призначення у справі судової товарознавчої експертизи з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого автомобілю «Рено», державний реєстраційний номер АА 1956 КХ, в результаті дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася 16 липня 2013 року.
Також Судом розглянуті та відхилені доводи Відповідача щодо неповідомлення Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» Бакуном О.В. про дорожньо - транспортну пригоду, яка сталася 16.07.2013 року, всупереч норм ст.ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки Страховик не позбавлений права звернутись до Страхувальника в порядку регресу відповідно до норм чинного законодавства України.
Крім того, Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що Позивач має право звернутись до суду з вказаним позовом тільки після прийняття Страховиком рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування відповідно до статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Після виплати страхового відшкодування позивач отримав право вимоги потерпілої особи, але не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище правових норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України по справі №23/279 від 28.08.2012 року.
Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до вимог 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За таких підстав, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача щодо відсутності порушеного права Позивача й відсутності підстав для задоволення позовних вимог з цих підстав з огляду на вищевикладене.
Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0052351 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати у розмірі 5 636 грн. 87 коп. (6 636 грн. 87 коп. сума страхового відшкодування - 1000 грн. 00 коп. франшизи).
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» (03056, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОРЩАГІВСЬКА, будинок 145, ідентифікаційний код юридичної особи 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА ПЕРЕМОГИ, будинок 32, ідентифікаційний код юридичної особи 33248430) 5 636 (п'ять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 87 (вісімдесят сім) коп., судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 03 квітня 2015 року.
Суддя О.В. Чинчин