Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321
Іменем України
06.06.2006
Справа №2-17/3025-2006
За позовом Пшеничненської сільської Ради, с. Пшеничне
До ТОВ “Сиваш», м. Сімферополь
Про стягнення 73423,69 грн.
Суддя В.І. Гайворонський
Від позивача - Плигун А.В. - представник., дов.236 від 05.10.05 року.
Від відповідача - Посунько Ю.О., представник. дов. б/н від 17.04.2006 року.
Сутність спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом та просить стягнути з відповідача 73423,69 грн. у зв'язку з тим, що відповідач користується земельною ділянкою без право установчих документів та плату за землю не проводить.
Відповідач у відзиві позов не визнав, та указав що згідно Закону України “Про плату за землю» він не може являтися суб'єктом плати за землю.
По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд, -
У позовній заяві указується, що сума, яка підлягає стягненню являється податком на земельні ділянки, який встановлюється в розмірі 0,3 % від грошової оцінки пашні згідно ст. 11 Закону України “Про сплату за землю».
Це ж витікає з розрахунку суми позову, який прозведений у відповідності до ст. 11 Закону України “Про сплату за землю», якою регулюється розрахунок податку на земельні ділянки.
Згідно п. 8 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування» плата за землю, у тому числі земельний податок відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Крім цього відповідно до п. 8 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування» в діючий редакції орендна плата за землю державної та комунальної власності також відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно довідки Нижньогірського районного відділу земельних ресурсів указана земельна ділянка знаходиться в державній власності.
Згідно п. 2.3.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», органами уповноваженими здійснювати заходи по погашенню податкового боргу є виключно податкові органи.
Доки Закон не відмінений та не визнаний неконституційним у встановленому Законом порядку, тобто Конституційним судом, він підлягає виконанню.
Таким чином не приймати до уваги дану вимогу указаного Закону у суду немає підстав.
Таким чином, позивач не вправі пред'являти позовні вимоги у даному випадку.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та способом, які передбачені Конституцією та Законами України.
Оскільки позов пред'явлений не уповноваженим органом, він задоволений бути не може.
Крім цього, Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» передбачений відповідний порядок погашення податкової заборгованості , який у даному випадку також не дотриманий.
Стаття 5 ЗУ “Про плату за землю» також передбачено, що суб'єктом плати за землю є власник або землекористувач земельної ділянки, у тому числі орендатор.
Згідно статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до Закону.
Сам позивач указує в позовній заяві, що правоустановчих документів відповідач не має.
Судові втрати у даному випадку згідно статті 49 ГПК України відшкодуванню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -
У позові відмовити повністю.
Суддя ГС АР Крим В.І. Гайворонський
14.06.2006 року
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.