ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
02.04.2015
Справа № 910/8085/15-г
Суддя Гумега О.В., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор"
до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна факторингова компанія"
про визнання договорів недійсним
Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява № б/н від 31.03.2015 р. (вх. № 8085/15 від 31.03.2015 р.) і додані до неї документи підлягають поверненню позивачеві без розгляду з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.
Відповідно до п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, т.т. 1218,00 грн.
Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви № б/н від 31.03.2015 р., позивач звернувся до суду з наступними вимогами:
1. Витребувати у Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» завірені належним чином копії договорів (перелік яких наведено в п. 1 прохальної частини позовної заяви № б/н від 31.03.2015 р.).
2. Визнати недійсними з моменту укладення:
- Договір № 66/FAA від 04.02.2015 р. про відступлення права вимоги по Кредитному договору про надання кредитної лінії № 11282690000 від 15.01.2008 р., укладений між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна факторингова компанія» (надалі - Договір-1);
- Договір відступлення прав № 66-1/FAA за договорами забезпечення від 04.02.2015 р., укладений між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна факторингова компанія» (надалі - Договір-2);
- Договір відступлення прав за договором іпотеки від 04.01.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко JI. В. під № 127, укладений між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна факторингова компанія» (надалі - Договір-3).
Наведене свідчить, що вимоги, заявлені в п. 1 прохальної частини позовної заяви № б/н від 31.03.2015 р. фактично є клопотанням про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, а не позовною вимогою, з якої оплачується судовий збір.
Наразі в п. 2 прохальної частини позовної заяви № б/н від 31.03.2015 р. об'єднано три вимоги немайнового характеру, а саме: визнати недійсним з моменту укладення Договір-1, визнати недійсним з моменту укладення Договір-2, визнати недійсним з моменту укладення Договір-3.
Відповідно до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Враховуючи викладене, при зверненні до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № б/н від 31.03.2015 р., яка містить три вимоги немайнового характеру, позивач повинен був сплатити судовий збір в загальній сумі 3654,00 грн., тоді як фактично сплатив судовий збір в розмірі 1218,00 грн. (квитанція № 1720 від 30.03.2015 р. на суму 1218,00 грн.), тобто в меншому розмірі, ніж встановлено законодавством.
Зважаючи на викладене, позивач не дотримався приписів п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, що в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Відповідно до пункту 2.22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України", якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява повертається господарським судом з підстав передбачених Господарського процесуального кодексу України, зокрема пунктом 4 частини першої статті 63. При цьому якщо таке повернення здійснюється у зв'язку з недодержанням заявником вимог закону щодо порядку та/або розміру сплати судового збору, то у відповідній ухвалі господарського суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.
Суд також відзначає, що недоплата заявником судового збору за відсутності передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір" підстав має своїм наслідком застосування положень п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Згідно з ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
При цьому ч. 1 ст. 58 ГПК України визначає тільки можливість, а не обов'язковість об'єднання кількох вимог в одній позовній заяві.
При цьому, під вимогою слід розуміти матеріально - правову вимогу позову, яка складає його предмет.
Підставою позову є фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача.
Отже, об"єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких грунтується позов в цілому.
Доказами відповідно до ст. 32 ГПК України визнаються будь - які фактичні дані, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких обгрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відтак, допускається можливість об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони грунтуються, підтверджуються тими самими доказами.'
Із поданої позовної заяви вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор" у межах даного позову просить визнати недійсними три правочини (Договір-1, Договір-2, Договір-3), а отже фактично підлягають вирішенню три окремих спора, оскільки для встановлення фактичних обставин справи, судом мають бути оцінені всі докази для дослідження наявності чи відсутності підстав окремо щодо визнання недійсним кожного з наведених правочинів.
Об'єднання вищезазначених вимог в одній позовній заяві суперечить правилам статті 58 ГПК України, оскільки заявлені вимоги не пов'язані між собою а ні підставою виникнення, а ні поданими доказами, а саме:
- підстави виникнення вимог позивача різні - Договір-1, Договір-2, Договір-3, т.т. три самостійно існуючі правочини (кожний з наведених Договорів-1, 2, 3 про відступлення права вимоги укладався стосовно різних договорів - Кредитного договору про надання кредитної лінії № 11282690000 від 15.01.2008 р., договорів забезпечення від 04.02.2015 р., договору іпотеки від 04.01.2015 р.);
- обставини, на яких грунтуються вимоги позивача на підставі Договору-1, не підтверджуються тими ж самими доказами, що й обставини, на яких грунтуються вимоги позивача на підставі Договру-2, Договору-3, а рівно і навпаки.
При цьому суд також вважає, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.
Відповідно до ч. 3 пункту 3.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду міста Києва № 18 від 26.12.2011 р."Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК).
Згідно з положеннями роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/225 від 29.09.2008 р., суддя має право повернути позовну заяву без розгляду, якщо в одній позовній заяві об'єднано кілька вимог і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво ускладнить вирішення спору (пункт 5 частини першої статті 63 ГПК України).
Навіть у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.
Окрім того, жодних перешкод у зверненні Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор" до суду із окремими позовами про визнання недійсним Договору-1, Договору-2, Договору-3 не існує.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Як випливає з вимог ч.1 ст. 56 ГПК України, обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.
Належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі або належним чином засвідченій копії.
На підтвердження надіслання відповідачам копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення, позивач залучив до позовної заяви фіскальні чеки № 3083 від 31.03.2015 р., № 3084 від 31.03.2015 р. з описами вкладення у цінні листи № 0103246201815 від 31.03.2015 р., № 0103246201807 від 31.03.2015 р.
Натомість, суд звертає увагу, що в наведених в описах вкладення у цінні листи зазначено про вкладення "Копії позовної заяви ... від 31.03.2015 р. з додатками", однак при цьому перелік додатків в описах вкладення у цінні листи не наводиться, що позбавляє суд можливості перевірити дотримання позивачем вимог ст. 56 ГПК України стосовно його обов'язку надіслати відповідачам копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів. В той же час, до позовної заяви додані вказані в ній додатки (№ 1-9, зокрема, додаток № 9 - заява про забезпечення позову з додатками), направлення яких відповідачу фактично позивачем не підтверджується.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати фіскальні чеки № 3083 від 31.03.2015 р., № 3084 від 31.03.2015 р. з описами вкладення у цінні листи № 0103246201815 від 31.03.2015 р., № 0103246201807 від 31.03.2015 р. в якості належних доказів виконання позивачем вимог ч. 1 ст. 56, п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України.
При цьому суд приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
За наведених обставин, позовна заява № б/н від 31.03.2015 р. не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п.п. 4, 5, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -
Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.
Суддя О.В.Гумега