Справа № 428/6182/14-ц
Провадження №2/428/2052/2014
23 лютого 2015 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого суддіКордюкової Ж.І.,
при секретаріБиковій І.Д., Комм Я.О.,
за участю позивача ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача Толокольнікова С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і оплачуваної відпустки, відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» (далі - ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот») про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і оплачуваної відпустки, відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що з 22.11.2002 р. по 15.09.2014 р. перебував в трудових відносинах з відповідачем. Його було звільнено з роботи за ініціативи відповідача згідно з наказом від 15.09.2014 р. №110-КП за прогул на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки з 16.06.2014 р. по 01.08.2014 р. він дійсно не виходив на роботу у зв'язку з загрозою для його життя та здоров'я з боку бойовиків «ЛНР». Поштою він направляв на адресу відповідача заяви про надання йому відпусток, в тому числі і про надання відпустки для відвідування навчального семінару для членів профспілок, а тому мав стати до роботи лише 04.08.2014 р. Крім того, Незалежна профспілка гірників України, членом якої він є, відмовила відповідачу у наданні згоди на його звільнення. Відповідачем повинен бути сплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2 751,37 грн., заробітна плата за 4 дні оплачуваної відпустки в сумі 252 грн. Внаслідок незаконного звільнення відповідач спричинив йому моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив душевний спокій, перебуває в роздратованому стані, позбавлений можливості отримувати допомогу по безробіттю. Розмір моральної шкоди становить 5 000 грн. Просив суд поновити його на роботі на посаді слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, зайнятий ремонтом, профілактикою та обслуговуванням контрольно-вимірювальних приладів хімічних виробництв 5 розряду цеху нейтралізації та очищення промислових стічних вод в ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот», стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 2 751,37 грн., заробітну плату за 4 дні відпустки в сумі 252 грн., моральну шкоду в сумі 5 000 грн. та допустити негайне виконання рішення.
Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги в частині щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 8 588,80 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Суду пояснив, що в травні 2014 р. в м. Сєвєродонецьку з боку бойовиків «ЛНР» існувала небезпека життю, почались захоплення будівель. 18.06.2014 р. він виїхав з м. Сєвєродонецька до м. Харкова, а 25.06.2014 р. направив лист відповідачу з проханням надати відпустку для відвідування семінару в м. Києві. 01.07.2014 р. він прибув на семінар, а наступного дня направив до ПрАТ «Сєвєродонецьке обєднання «Азот» лист про загрозу його життю з проханням надати 5-денну відпустку. 07.07.2014 р. він направив лист про надання ще 15 днів відпустки. За його підрахунками він мав стати до роботи 04.08.2014 р. Остаточно місто було звільнене 25.07.2014 р., проте рух автотранспорту до м. Сєвєродонецьк був обмежений. В місто він прибув ввечері 31.07.2014 р. автобусом і одразу направив відповідачу лист з поясненнями, який ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» отримало 01.08.2014 р. До роботи він став 04.08.2014 р. після закінчення відпусток. На його думку, усі пояснення та документи він надав відповідачу в листі від 31.07.2014 р., тому 04.08.2014 р. ніяких пояснень не давав. Акти, які надав представник відповідача, є підробленими. На момент виходу на роботу відповідач не мав до нього ніяких претензій, але потім звернувся до профспілки за отриманням згоди на його звільнення. Профспілка згоди на звільнення не надала, але його все одно було звільнено 15.09.2014 р. Він переніс моральні страждання через незаконне звільнення за прогул, оскільки з таким записом у трудовій книжці важко працевлаштуватись на роботу. Розмір моральної шкоди визначив в сумі 5 000 грн., враховуючи, що підприємство зараз простоює, вважає достатнім обмежитись заявленим розміром. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Суду пояснив, що позивач є членом первинної профспілкової організації, про що ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» було повідомлено письмово. 18.06.2014 р. ОСОБА_2 виїхав до м. Харкова. Профспілка вирішила, що позивач візьме участь у навчальному семінарі у м. Києві. 02.07.2014 р. відповідач отримав усі необхідні документи, проте відмовив ОСОБА_2 в наданні оплачуваної відпустки. 22.07.2014 р. Національна гвардія України ввійшла в місто, а 25.07.2014 р. стало відомо про звільнення Сєвєродонецька від бойовиків. Квитки на автобус були придбані позивачем лише на 31.07.2014 р., через завантаженість транспорту. Оскільки ОСОБА_2 вважав, що перебуває у відпустці, то 04.08.2014 р. вийшов на роботу. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача Толокольніков С.В. позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що відповідач відмовив ОСОБА_2 у наданні оплачуваної відпустки для участі у навчальному семінарі з тих підстав, що лист НПГУ був адресованій голові профспілки, а позивач головою профсоюзного органу не обирався. Документів, підтверджуючих, що саме ОСОБА_2 має брати участь у семінарі, до заяви додані не були, тому адміністрацією підприємства було прийняте рішення відмовити позивачу у наданні відпустки. Стосовно відсутності позивача на робочому місці в період з 16.06.2014 р. по 01.08.2014 р. слід зазначити, що за цей час він жодного разу не зателефонував адміністрації та нікого не попередив про свою відсутність. 31.07.2014 р. ОСОБА_2 вже був у місті, тому підстав не виходити на роботу 31.07.2014 р., 01.08.2014 р. у нього не було. Таким чином, позивач допустив прогул, причини його відсутності на роботі були неповажними. Дисциплінарне стягнення до позивача було застосоване за прогули, допущені з 28.07.2014 р. по 01.08.2014 р. Моральну шкоду позивач належним чином не обґрунтував. Просив відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював у ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» слюсарем з контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, зайнятий ремонтом, профілактикою та обслуговуванням контрольно-вимірювальних приладів хімічних виробництв, зазначених у Списках №1 та №2, 5 розряду цеху нейтралізації та очищення промислових стічних вод в період з 22.11.2002 р. по 15.09.2014 р., що підтверджується даними трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1, копіями наказів від 22.11.2002 р. №90-к та від 15.09.2014 р. №0110-КП.
Згідно з наказом від 15.09.2014 р. №0110-КП позивач ОСОБА_2 був звільнений з роботи за прогул без поважних причин (п.4 ст.40 КЗпП України), про що був зроблений запис у трудовій книжці №16.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 р. при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП , суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Позивач ОСОБА_2 суду пояснив, що він поштою надсилав до ПрАТ «Сєвєродонецьке обєднання «Азот» заяви про надання йому відпусток.
В судовому засіданні було встановлено, що 25.06.2014 р. позивач поштою направив заяву від 26.06.2014 р. про надання йому оплачуваної відпустки на період з 01.07.2014 р. по 04.07.2014 р. у зв'язку з проведенням семінару в м. Києві Незалежною профспілкою гірників України, яку ПрАТ «Сєвєродонецьке обєднання «Азот» отримало 27.06.2014 р.
02.07.2014 р. та 07.07.2014 р. позивач ОСОБА_2 знову поштою направив заяви про надання йому відпусток без збереження заробітної плати на період з 07.07.2014 р. по 11.07.2014 р., на період з 14.07.2014 р. по 18.07.2014 р., на період з 21.07.2014 р. по 25.07.2014 р. та на період з 28.07.2014 р. по 01.08.2014 р.
Листи про надання ОСОБА_2 відпусток без збереження заробітної плати ПрАТ «Сєвєродонецьке обєднання «Азот» не отримало, що підтверджується листом Центру поштового зв'язку №14 Луганської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 25.09.2014 р.
Відповідач ПрАТ «Сєвєродонецьке обєднання «Азот» не видав наказу про надання позивачу ОСОБА_2 оплачуваної відпустки для участі на навчальному семінарі Незалежної профспілки гірників України в м. Києві та наказів про надання відпусток без збереження заробітної плати за його заявами від 26.06.2014 р., від 02.07.2014 р. та від 07.07.2014 р.
Оскільки відповідач не видавав наказ про надання оплачуваної відпустки позивачу для участі у профспілковому навчанні у відповідності до ч.7 ст.252 КЗпП України і така бездіяльність відповідача незаконною не визнавалась, то відсутні підстави для стягнення заробітної плати 4 днів оплачуваної відпустки в сумі 252 грн.
Як вбачається з табелів обліку робочого часу, позивач ОСОБА_2 дійсно був відсутній на роботі протягом усього липня 2014 р. та 01.08.2014 р.
Таким чином, позивач ОСОБА_2, достовірно не знаючи про те, чи були видані накази про надання йому відпусток, без погодження з власником або уповноваженим ним органом самовільно використав зазначені відпустки, що на думку суду є прогулом і свідчить про порушення трудової дисципліни позивачем.
При цьому, як вбачається з наказу ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» від 15.09.2014 р. №0110-КП, ОСОБА_2 був звільнений з роботи за прогули, які мали місце з 28.07.2014 р. по 04.08.2014 р.
Слід врахувати, що м. Сєвєродонецьк було звільнене від незаконних збройних формувань 22.07.2014 р., що підтверджується листом ГУМВС України у Луганській області від 12.02.2015 р. №8/1-196.
На думку суду, враховуючи, що позивач ОСОБА_2 не знав, видавались чи ні накази про надання йому відпусток без збереження заробітної плати, був зобов'язаний після повернення до м.Сєвєродонецька негайно з'явитись на підприємстві для з'ясування зазначених питань.
Суд вважає, що оскільки дійсно позивач не вийшов на роботу з 28.07.2014 р. по 04.08.2014 р. без поважних причин, то у відповідача виникло право застосувати до позивача ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення, але з дотриманням порядку, встановленого чинним КЗпП України. Тобто застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення може лише той орган, який має право його прийому на роботу, після отримання від порушника трудової дисципліни письмових пояснень (ст.ст.147, 147-1, 149 КЗпП України).
Як пояснив в судовому засіданні позивач, він направив на адресу ПрАТ «Сєвєродонецьке обєднання «Азот» письмові пояснення щодо його відсутності на робочому місці, а тому надавати ще якісь письмові пояснення з цього приводу 04.08.2014 р. він відмовився.
Як вбачається з наказу від 15.09.2014 р. №0110-КП, дисциплінарне стягнення до ОСОБА_2 застосував голова ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» Бугаєв Л.С., який відповідно до наказу від 13.04.2011 р. №0014-КП приступив до виконання обов'язків голови правління та відповідно до п. 13.17.13 Статуту наділений повноваженнями здійснювати приймання на роботу, переведення та звільнення працівників Товариства, застосовувати до них заходи щодо заохочення та стягнення в порядку, установленому законодавством України.
Таким чином, відповідачем були дотримані вимоги ст.ст.147, 147-1, 149 КЗпП України при застосування до позивача дисциплінарного стягнення за прогул.
При цьому було встановлено, що позивач ОСОБА_2 з травня 2009 р. є членом первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України робітників Сєвєродонецького об'єднання «Азот», а з 15.07.2013 р. - членом профспілкового комітету цієї ж профспілки.
Частинами 1-3 ст.43 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що працівникам підприємств, установ або організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень.
Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є.
Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).
Аналогічні норми містяться в ст. 43 КЗпП України.
Таким чином, звільнення ОСОБА_2, який є членом виборного органу профспілки, мало відбуватись за наявності попередньої згоди профспілкового комітету незалежної профспілки гірників України робітників Сєвєродонецького об'єднання «Азот» та попередньої згоди вищестоящого виборного органу цієї профспілки, яким є Незалежна профспілка гірників України (далі - НПГУ).
Профспілковий комітет первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України робітників Сєвєродонецького об'єднання «Азот» відмовив відповідачу у наданні згоди на звільнення ОСОБА_2 за п.4 ст.40 КЗпП України, про що повідомив листом від 16.08.2014 р. №1/08.
НПГУ також відмовив у наданні згоди на звільнення ОСОБА_2 за п.4 ст.40 КЗпП України, про що повідомив листом від 17.12.2014 р. №241.
При цьому слід також врахувати, що хоча відповідач дотримався порядку застосування дисциплінарного стягнення, встановленого ч.1 ст.149 КЗпП України, звільнення позивача з роботи відбулось з порушенням встановленого строку для застосування дисциплінарного стягнення.
Так, ч.1 ст.148 КЗпП України встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Позивач ОСОБА_2 був звільнений за прогули, які мали місце з 28.07.2014 р. по 04.08.2014 р., про що зазначено в наказі про звільнення від 15.09.2014 р. №0110-КП. Таким чином, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за допущене порушення трудової дисципліни мало бути застосоване до ОСОБА_2 не пізніше 05.09.2014 р.
За таких обставин, суд не може вважати звільнення позивача законним, що є підставою для поновлення його на роботі на посаді слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики 5 розряду цеху нейтралізації та очищення промислових стічних вод ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот».
Враховуючи положення ч.1 ст.11 ЦПК України щодо меж розгляду справи та заяву позивача щодо збільшення позовних вимог від 09.12.2014 р., на підставі ч.2 ст.235 КЗпП України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8 588,80 грн.
Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 8 588,80 грн. представник відповідача в судовому засіданні не оспорював.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд вважає, що внаслідок незаконного звільнення з роботи ОСОБА_2 була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що через своє звільнення з роботи він був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням усіх обставин справи суд вважає достатнім стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 1 500 грн., що на думку суду є достатнім та справедливим.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах сплати платежу за один місяць.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 243,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 40, 43, 147-1, 148, 149 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 р., суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 на посаді слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики 5 розряду цеху нейтралізації та очищення промислових стічних вод ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот».
Стягнути з ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8588 (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 80 коп. та моральну шкоду в сумі 1 500 грн.
Допустити негайне виконання рішень в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах сплати платежу за один місяць.
Стягнути з ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні решти позовних вимог.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення в повному обсязі складено 27.02.2015 р.
Суддя Ж. І. Кордюкова