Справа № 343/2901/14-ц
Провадження № 22-ц/779/806/2015
Категорія 59
Головуючий у 1 інстанції Керніцький І. І.
Суддя-доповідач Вакарук В.М.
01 квітня 2015 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Вакарук В.М.
суддів: Горейко М.Д., Ясеновенко Л.В.
секретаря: Гавриляк Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії та бездіяльність державного виконавця Долинського районного управління юстиції ОСОБА_3, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Долинського районного суду від 29 січня 2015 року,-
У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця ВДВС Долинського районного управління юстиції в Івано-Франківській області, в якій просив визнати бездіяльність та дії державного виконавця Карбівської Л.М. по виконанню вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.02.2013 року протиправними, незаконними та такими, що завдали шкоди правам та законним інтересам його як стягувача за виконавчим від 14.03.2013 року. Стягнути із відділу ДВС Долинського РУЮ на користь скаржника 348 грн. майнової та 696 грн. моральної шкоди відповідно до розрахунку такої у скарзі. Повідомити про факти, викладених у скарзі, правоохоронні органи на предмет відкриття кримінального провадження, проведення розслідування та притягнення вказаного державного виконавця до відповідальності (а.с.1-3).
Ухвалою Долинського районного суду від 29 січня 2015 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи зазначає, що суд дійшов до помилкового висновку про те, що оскаржувані дії державного виконавця були вчинені відповідно до закону та в межах його повноважень. Державний виконавець ані самостійно, ані на численні вимоги стягувача не забезпечив виконання стягнення виправною установою в порядку та строки, встановлені Законом, не контролював хід виконавчого провадження, засоби відповідальності не застосовував. Прийнявши постанову 02.08.2013 року, державний виконавець не пізніше наступного дня мав надіслати копії сторонам, натомість виявив бездіяльність, не виконав покладений на нього обов'язок, передбачений ч.5 ст. 25 Закону «Про виконавче провадження». Крім того, суд безпідставно розглянув справу у відсутності державного виконавця на підставі заперечення, яке містить неправдиві відомості. Просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою вимоги скарги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, представник ВДВС ОСОБА_3 вимоги скарги заперечила.
Заслухавши пояснення представника ВДВС, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушеної права чи свободи.
Встановлено, що на виконанні у відділі ДВС Долинського районного управління юстиції на підставі постанови про відкриття провадження від 02.08.2013 року перебувало виконавче провадження згідно виконавчого листа №1-39/2011 від 14.03.2013 року, виданого Стрийським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 37500 грн. моральної та 58532,25 грн. матеріальної шкоди.
Оскільки засуджений ОСОБА_4 відбував покарання у вигляді обмеження волі в Долинському виправному центрі №118 виконавчий лист 12.08.2013 року було направлено до виконання в дану пенітенціарну установу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ухвали Долинського районного суду від 08.07.2014 року засудженому замінено не відбуту частину покарання у вигляді обмеження волі на виправні роботи, а 14.08.2014 року начальником Долинського ВЦ №118 виконавчий лист на засудженого ОСОБА_4 направлений відділу ДВС Долинського РУЮ, оскільки засуджений вибув з установи 16.07.2014 року за адресою АДРЕСА_1 (а.с.27,36).
Відповідно до пп. 10 п.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження закінчується в разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем ВДВС Долинського РУЮ ОСОБА_3 02.09.2014 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби) та разом з виконавчим документом направлено для виконання за належністю в ДВС Стрийського районного управління юстиції (а.с.8), а 21.10.2014 року державним виконавцем ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області Гончар О.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до вимог ч.1. ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
У разі, якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, виконавчий документ надсилається за новим місцем проживання чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.
Згідно ч. 3 ст. 387 цього ж Кодексу, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на те, що в судом не здобуто даних, які б свідчили про неправомірність дій чи бездіяльності державного виконавця Карбівської Л.М., то суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення зазначених вимог.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Оскільки не здобуто фактичних даних, які б вказували на неправомірність дій чи бездіяльності державного виконавця, то суд першої інстанції прийшов також до правильного висновку про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Долинського районного суду від 29 січня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: В.М. Вакарук
Судді: М.Д. Горейко
Л.В. Ясеновенко