Справа № 347/851/13-ц
Провадження № 22-ц/779/686/2015
Категорія 39
Головуючий у 1 інстанції Цалин Б.М.
Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
01 квітня 2015 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Вакарук В.М., Горейко М.Д.,
секретаря Гавриляк Є.М.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Косівського районного суду від 26 грудня 2014 року та рішення Косівського районного суду від 26 грудня 2014 року, -
29.03.2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
В заяві зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його та відповідачки мати, яка 11.04.2011 року заповіла все належне їй майно ОСОБА_3
Посилаючись на те, що їх з відповідачкою мати ОСОБА_4 не мала наміру складати заповіт, оскільки вважала, що належне їй майно повинно бути поділено між усіма її дітьми, була неграмотною та останні два роки життя неодноразово лікувалася, позивач вважаючи, що мати в момент підписання заповіту не розуміла значення своїх дій, просив визнати заповіт недійсним з підстав, передбачених ст. 1257 ЦК України.
Ухвалою Косівського районного суду від 26.12.2014 року постановлено закінчити провадження у справі за відсутності позивача та його представника.
Рішенням Косівського районного суду від 26 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що суд не вправі був проводити розгляд справи без його участі та без участі його представника, оскільки він належним чином не був повідомлений про місце і час судового засідання.
Апелянт вважає безпідставним посилання у рішенні суду на пояснення його представника, оскільки такі пояснення були надані представником у 2013 році, а після скасування ухвали суду про залишення позовної заяви без розгляду, а саме 22.10.2014 року, ні він, ні його представник пояснення суду не давали, оскільки справа не розглядалась в судовому засіданні. Також суд безпідставно посилався на пояснення свідків, які також були допитані ще у 2013 році.
На думку ОСОБА_2, судом безпідставно не взято до уваги того факту, що його мати була неграмотною, не вміла писати, не підписувала жодних документів та не вміла читати.
Не враховано судом і того, що при складанні заповіту було порушено порядок посвідчення заповіту, а саме п.п. 16-18 Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 419. Зокрема, при складанні заповіту у Старокутській сільській раді були присутні у службовому кабінеті ОСОБА_4 та відповідачка, що підтверджено поясненнями свідків.
Просить рішення та ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про місце і час розгляду справи.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, однак надіслала клопотання про розгляд справи без її участі, зазначивши про те, що не визнає доводів апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2011 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_3 - відповідачці по справі. Вказаний заповіт підписано спадкодавцем та 11.04.2011 року посвідчено секретарем виконкому Старокутської сільської ради.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджено копією свідоцтва про смерть (а.с.5).
ОСОБА_2 оспорює заповіт, посилаючись на те, що за життя мати не мала наміру заповідати все майно дочці ОСОБА_3, а стверджувала, що все належне їй майно повинно бути поділено між усіма її дітьми. Позивач також посилався на неграмотність матері, лікування її протягом двох років перед смертю та на порушення секретарем виконкому сільської ради порядку посвідчення заповітів.
Однак, на підтвердження вимог щодо недійсності заповіту позивач не надав жодних доказів, як і не подав доказів того, що заповіт вчинено його матір'ю, яка не усвідомлювала значення своїх дій.
Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 536 від 03.12.2013 року, проведеної судовим експертом НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області, підпис від імені ОСОБА_4 у заповіті, посвідченому 11.04.2011 року секретарем виконкому Старокутської сільської ради, виконаний ОСОБА_4.
Відповідно до ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 1233 ЦК заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
А згідно ст. 1251 ЦК якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Частиною другою ст. 1257 ЦК передбачено, що суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 не подав доказів на обґрунтування своїх вимог, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
Не заслуговують на увагу і доводи позивача про те, що суд, належним чином не повідомивши його про місце і час судового засідання, розглянув справу без його участі та без участі його представника.
Встановлено, що розгляд справи був призначений на 05.11.2014 року, на 12.11.2014 року, на 22.12.2014 року та на 26.12.2014 року. Сторони були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. (т.2 а.с. 12, 13, 20, 21).
Також встановлено, що 05.11.2014 року, 12.11.2014 року та 22.12.2014 року розгляд справи був відкладений саме за клопотаннями позивача та його представника, що підтверджено копіями відповідних заяв, і що також свідчить про повідомлення позивача про час і місце судового засідання. ( т.2 а.с.8, 14, 22).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Немає підстав для перегляду ухвали суду від 26.12.2014 року, оскільки ухвала суду про закінчення розгляду справи без участі позивача не входить до передбаченого ст.293 ЦПК переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну ОСОБА_2 відхилити, а рішення Косівського районного суду від 26 грудня 2014 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: Л.В. Ясеновенко
В.М. Вакарук
М.Д. Горейко