Справа № 817/398/15
26 лютого 2015 року 17год. 27хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковська Л.А. за участю секретаря судового засідання Морозюк О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача:представник ОСОБА_1
відповідача: представник Кузьмич Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
доДержавної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області
про скасування наказу,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернулася з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі -ДПІ у Рівненському районі) про скасування наказу про проведення перевірки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний наказ винесений відповідачем з перевищенням повноважень, усупереч діючому законодавству.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та суду пояснив, що на адресу ФОП ОСОБА_3 надійшов наказ ДПІ у Рівненському районі від 27.01.2015 №32 про проведення планової виїзної документальної перевірки. Цей наказ є незаконним, оскільки відповідно до ст.19 Конституції України державні органи та їх посадові особи повинні діяти у межах повноважень, визначених законом. Так, з 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII (далі - Закон №71-VIII). Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №71-VIII встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Згідно з поданими позивачем податковими деклараціями обсяг доходу підприємця становить менше 20 мільйонів гривень. Оспорюваний наказ податкового органу не містить жодних посилань на наявність будь-якого дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 Таким чином, у ДПІ у Рівненському районі відсутні правові підстави для проведення планової документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 Просив позов задовольнити повністю.
Відповідачем, ДПІ у Рівненському районі, позов не визнано повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.
У судовому засіданні представник відповідача суду пояснила, що опорюваний наказ прийнято у повній відповідності до вимог ПК України, в межах повноважень податкового органу. Зазначила, що пунктом 8 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76- VIII (далі - Закон №76- VIII) встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки. Зазначила, що податкова інспекція є територіальним органом Державної фіскальної служби України, а тому вказані обмеження не поширюються на проведення податкових перевірок відповідачем. Крім того, ФОП ОСОБА_3 здійснює реалізацію підакцизних товарів, а тому обмеження, встановлені пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №71-VIII, не поширюються на проведення перевірки цього суб'єкта господарювання. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення податкового контролю в Україні, зокрема і шляхом проведення перевірок, врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 N2755-VI (далі - ПК України).
Стаття 19-1 ПК України визначає функції контролюючих органів, до яких, зокрема, належить здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, своєчасністю подання податкової звітності, здійснення контролю за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі, організовує роботу та здійснює контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку, здійснення інших функції, визначені цим Кодексом та законами України.
Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 ПК України, в межах їх повноважень (п.61.2 ст.61 ПК України).
Приписами статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є, зокрема, органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Перевірка - це спосіб здійснення контролю органами державної податкової служби правильності нарахування, своєчасності та повноти сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи.
Право органів державної податкової служби на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок передбачено п.75.1 ст.75 ПК України.
Відповідно до пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно з п.77.1 ст.77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
Відповідно до п.77.4 ст.77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Судом встановлено, що 27.01.2015 ДПІ у Рівненському районі видано наказ №32 «Про проведення планової виїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1».
Відповідно до констатуючої частини наказу, його видано згідно з планом-графіком проведення планових виїзних документальних перевірок на І квартал 2015 року та на підставі ст.20 розділу І, ст.ст.77, 82, гл.8 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, по єдиному соціальному внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2014.
Згідно з п.1 розпорядчої частини наказу від 27.01.2015 №32 доручено провести планову документальну виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, з 11.02.2015 тривалістю 10 робочих днів з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 включена до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2014 року, затвердженого головою Державної фіскальної служби України 30.12.2014.
Пунктом 8 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №76-VIII встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Тобто, обмеження щодо проведення перевірки не інакше як з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання не поширюються на органи Державної фіскальної служби України.
В силу вимог Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, ДПІ у Рівненському районі є територіальним органом Державної фіскальної служби України, а відтак, не позбавлена права на проведення перевірок суб'єктів господарювання відповідно до повноважень та порядку, визначених ПК України.
За таких обставин, ДПІ у Рівненському районі правомірно винесла наказ від 27.01.2015 №32 «Про проведення планової виїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1».
При цьому, посилання позивача на вимоги Закону №71-VIII суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Жодних змін до норм ПК України в частині обмеження права контролюючих органів на проведення перевірок Законом №71-VIII не внесено.
Крім того, пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №71-VIII встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно з долученими до матеріалів справи податковою декларацією про майновий стан і доходи та розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності за 2014 рік, обсяг доходу ФОП ОСОБА_3 становить менше 20 мільйонів гривень.
Проте, наведеним пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №71-VIII передбачено, що зазначене вище обмеження не поширюється, зокрема:
- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.
Враховуючи встановлену п.77.3 ст.77 ПК України заборону проведення документальної перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами, податковий орган оспорюваним наказом правомірно призначив документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в цілому.
Крім того, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 підлягає податковій перевірці без наведених вище обмежень як суб'єкт господарювання, що займається реалізацією підакцизних товарів.
Як вбачається з долученої до матеріалів справи податкової накладної №34 від 31.08.2014, позивач здійснювала реалізацію дизпалива та бензину А-95.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (http://irs.gov.ua/ua), що функціонує відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 №1846/5 «Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за №2105/22417, ФОП ОСОБА_3 здійснює діяльність, зокрема, за кодом ВЕД 46.71 «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами».
Цей клас включає, зокрема, оптову торгівлю дизельним паливом, бензином, які згідно з положеннями ДСТУ 3437-96 «Нафтопродукти. Терміни та визначення» є нафтопродуктами та в силу вимог п.215.1 ст.215 ПК України належать до підакцизних товарів.
За таких обставин, обмеження, встановлені пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №71-VIII не поширюється з 1 січня 2015 року на перевірку зазначеного суб'єкта господарювання.
У силу вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) тощо.
Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що оспорюваний наказ від 27.01.2015 №32 «Про проведення планової виїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1» видано податковим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до вимог ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жуковська Л.А.