Справа № 817/3873/14
27 лютого 2015 року 13год. 10хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник Сократова А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Громадської організації "ПГО (Рівне)- Народовладдя" в особі голови координаційної ради ОСОБА_1
доПублічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"
про зобов'язання вчинення певних дій, стягнення моральної шкоди, -
Громадська організація «ПГО (Рівне) - Народовладдя» в особі голови координаційної ради ОСОБА_1 (далі - ГО «ПГО - (Рівне) - Народовладдя») звернулася до суду з позовом, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 23.12.2014 року та заяви про уточнення позовних вимог від 29.01.2015 року, до Публічного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» (далі - ПАТ «Рівнеобленерго») про зобов'язання надати повну відповідь на три запити від 25.11.2014 року, від 17.12.2014 року та 22.12.2014 року, в термін передбачений законом та стягнення моральної шкоди у розмірі одна гривня.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позові, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 23.12.2014 року (а.с.33) та заяви про уточнення позовних вимог від 29.01.2015 року (а.с.76). В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25.11.2014 року ним було направлено запит на отримання публічної інформації, однак в листі відповідача від 28.11.2014 року позивачу було відмовлено в наданні інформації так як запитувана інформація є загальнодоступною. Також вказав, що 17.12.2014 року та 22.12.2014 року направив відповідачу ще два запити, проте, на думку позивача, відповідь на запит від 17.12.2014 року надана неповно, а причини відмови у наданні відповіді на запит від 22.12.2014 року - нікчемні. З таких підстав вважає, що відповідач діяв не на підставі та не в межах чинного законодавства. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов (а.с.17-20,47-49,91-95). В обґрунтування своїх заперечень пояснив, що ПАТ «Рівнеобленерго» є розпорядником публічної інформації лише в частині умов постачання електроенергії та цін на неї. Вказав, що у запиті від 25.11.2014 року питання 1-3 підкреслені суцільною лінією на відміну від 4 питання, що немає такого закреслення, тому відповідачу було незрозуміло яка конкретно інформація запитується. При цьому, стверджував, що роз'яснення щодо механізму нарахування пені (4 питання) не стосується умов постачання електроенергії та цін на неї, а тому відповідачем правомірно надано відповідь на запит від 28.11.2014 року. Також зазначив, що запитувана у запитах від 17.12.2014 року та 22.12.2014 року інформація не є публічною, а отже відповідач не повинен був керуватися нормами Закону України «Про доступ до публічної інформації». У зв'язку з наведеним, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.11.2014 року ГО «ПГО(Рівне)-Народовладдя» направлено до ПАТ «Рівнеобленерго» запит на отримання публічної інформації, згідно з яким просила надати наступну інформацію:
1.Зразки типових договорів на постачання електроенергії для населення, фізичним особам-підприємцям (ФОП) та юридичним особам.
2.Механізм нарахування обов'язкових платежів за спожиту електроенергію.
3.Механізм нарахування попередньої оплати за електроенергію.
4.Механізм нарахування пені для ФОП і юридичних осіб та його законодавче обґрунтування, в тому числі положеннями типових договорів (а.с.4).
28.11.2014 року відповідачем за результатами розгляду даного запиту надано відповідь №18/5573, яким повідомлялося, що «запитувана інформація не підпадає під визначення пп.4 п.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», у зв'язку із чим ПАТ «Рівнеобленерго» розглядало звернення у терміни, встановлені Законом України «Про інформацію» (а.с.5).
Матеріали справи свідчать, що 17.12.2014 року позивачем подано запит на отримання публічної інформації, а саме: копії фінансових документів, які є доказом передачі для учасників АТО півмільйона гривень від ПАТ «Рівнеобленерго» (а.с.35).
У відповідь на вказаний запит відповідач листом №25/6106 від 23.12.2014 року вказав, що «оскільки запитувана інформація не стосується умов постачання товарів, послуг та цін на них, правових підстав для надання інформації або копій запитуваний документів не вбачається». При цьому, зазначено, що «протягом 2014 року на цілі матеріального забезпечення та підтримки сімей військовослужбовців, а також працівників товариства, які мобілізовані і перебувають в зоні АТО, витрачено близько 340 тис. грн., на надання допомоги військовим формуванням української армії направлено понад 180 тис. грн., тричі спільно з волонтерськими організаціями організовувався збір продуктів, засобі гігієни та теплих речей для відправки в зону АТО» (а.с.51-52).
22.12.2014 року ГО «ПГО (Рівне) - Народовладдя» надіслано запит на отримання публічної інформації:
1.На підставі якого первісного рішення, ви або ваші попередники отримали право приватизувати державно-комунальну галузь обласного електропостачання?
2.Письмове ваше офіційне роз'яснення та копії всіх документів, причетних до цього питання (а.с.36).
В свою чергу, ПАТ «Рівнеобленерго» листом №25/6169 від 24.12.2014 року повідомило, що «оскільки запитувана інформація не стосується умов постачання товарів, послуг та цін на них, правових підстав для надання інформації або копій запитуваний документів не вбачається».
Не погодившись з повнотою наданих ПАТ «Рівнеобленерго» відповідей позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Спірні відносини регулюються Законом України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011 року.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939).
Метою цього Закону, згідно з ч.1 ст.2, є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Відповідно до визначення публічної інформації, яке міститься в ст.1 Закону №2939, - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
За цим визначенням, можна виокремити такі ознаки публічної інформації:
1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;
2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;
3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;
4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;
5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.
У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Щодо не суб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації.
Згідно з положеннями ст.12 Закону №2939 суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст.13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
В силу вимог ч.1 та ч.2 ст.13 даного Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1)інформацією про стан довкілля;
2)інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3)інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4)іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Згідно з ст.14 Закону №2939 розпорядники інформації зобов'язані:
1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення;
2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;
3) вести облік запитів на інформацію;
4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;
5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;
6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Відповідно до ст.19 Закону №2939 запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
В свою чергу, ст.20 цього Закону встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
При цьому, згідно з ч.1 ст.22 Закону №2939 розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Судом встановлено, що позивач з 10.11.2009 року є зареєстрованою відповідно до вимог Закону України «Про громадські об'єднання» юридичною особою, що підтверджується копією Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та. Організацій України (а.с.31), а отже є суб'єктом запиту - запитувачем інформації.
З долученого до матеріалів справи статуту ПАТ «Рівнеобленерго» слідує, що останній не належить до суб'єктів публічного права та не фінансується з державного чи місцевого бюджетів, а здійснює свою діяльність у сфері природної монополії, отже є розпорядником публічної інформації, однак лише стосовно умов постачання електроенергії та цін на неї.
Зміст запиту на отримання публічної інформації від 25.11.2014 року свідчить, що запитувана інформація, а саме: зразки типових договорів на постачання електроенергії для населення, фізичним особам-підприємцям (ФОП) та юридичним особам; механізм нарахування обов'язкових платежів за спожиту електроенергію; механізм нарахування попередньої оплати за електроенергію; механізм нарахування пені для ФОП і юридичних осіб та його законодавче обґрунтування, в тому числі положеннями типових договорів, на переконання суду, на переконання суду, є публічною інформацією в розумінні ст.1 Закону №2939, так як така інформація отримується або створюється в процесі виконання ПАТ «Рівнеобленерго» своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, та стосується умов постачання електроенергії та цін на неї.
Одночасно, відповідно до п.3 ч.1 ст.15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення.
Також, згідно з ч.2 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що, оскільки ГО «ПГО (Рівне) - Народовладдя» як запитувач інформації звернулася з письмовим запитом на отримання публічної інформації від 25.11.2014 року, оформленим у відповідності до вимог ст.19 Закону №2939, стосовно надання інформації щодо умов постачання послуг (електроенергії) і цін на них, то правові підстави для відмови у наданні запитуваної інформації, визначені ч.1 ст.22 Закону №2939, у ПАТ «Рівнеобленерго» як розпорядника такої інформації були відсутні.
Твердження представника відповідача, що 1-3 питання запиту від 25.11.2014 року закреслені суцільною лінією на відміну від четвертого питання, а тому не бралися відповідачем до уваги, судом оцінюються критично та відхиляються як такі, що суперечать фактичним обставинам справи, оскільки зі змісту даного запиту вбачається, що вказані лінії є нічим іншим, як формою для заповнення запиту, поверх яких було надруковано перелік запитуваної інформації.
Наведені обставини дають суду підстави для висновку про задоволення позову в цій частині, а саме: зобов'язати ПАТ «Рівнеобленерго» як розпорядника публічної інформації надати повну відповідь на запит ГО «ПГО (Рівне) - Народовладдя» від 25.11.2014 року.
Щодо позовних вимог про зобов'язання надати відповіді на запити на отримання публічної інформації від 17.12.2014 року та 22.12.2014 року, суд зазначає таке.
Як вбачається зі змісту зазначених запитів, позивач звернувся до ПАТ «Рівнеобленерго» з проханням надати інформацію: копії фінансових документів, які є доказом передачі для учасників АТО півмільйона гривень від ПАТ «Рівнеобленерго»; відповідь на питання «На підставі якого первісного рішення, ви або ваші попередники отримали право приватизувати державно-комунальну галузь обласного електропостачання?» та письмове офіційне роз'яснення та копії всіх документів, причетних до цього питання, що не є публічною інформацією в розумінні ст.1 Закону №2939 та не є інформацією щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, отриманою або створеною ПАТ «Рівнеобленерго» у процесі виконання своїх обов'язків. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Стосовно вимог ГО «ПГО (Рівне) - Народовладдя» про стягнення моральної шкоди в розмірі 1,00 грн. суд зазначає наступне.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Також, суд при вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Крім цього, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
Проте, позивачем в порушення вимог ч.1 ст.71 КАС України не доведено передбачених ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, зокрема матеріали справи не містять жодних свідчень та відповідних доказів про ступінь його моральних чи фізичних страждань або шкоди.
З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди є необґрунтованими, а тому до задоволення не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" надати повну відповідь на запит Громадської організації "ПГО (Рівне) - Народовладдя" від 25.11.2014 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Присудити на користь позивача Громадської організації "ПГО (Рівне)- Народовладдя" в особі голови координаційної ради ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 24 (двадцять чотири) грн. 36 (тридцять шість) коп.
Стягнути з Громадської організації "ПГО (Рівне) - Народовладдя" до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1644,30 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 (тридцять) коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Нор У.М.