31 березня 2015 року Справа № 914/3229/14
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Малетича М.М.,
суддів: Круглікової К.С.,
Мамонтової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 року у справі № 914/3229/14 господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго" про стягнення 231866,22 грн.,
за участю представників:
Позивача: Сидоренко А.С., дов. № 14-100 від 18.04.2014 року,
Відповідача: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК"Нафтогаз України", Позивач) звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго" (далі - КП "Червоноградтеплокомуненерго", Відповідач) про стягнення 231866,22 грн., у тому числі: 173676,77 грн. пені, 55027,75 грн. 3% річних і 3161,70 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2589/11 від 31.09.2011 року.
Рішенням господарського суду Львівської області від 03.11.2014 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 року, даний позов задоволено частково: стягнуто з КП "Червоноградтеплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 138941,42 грн. пені, 54638,17 грн. 3% відсотків, 3161,70 грн. інфляційних втрат та суму судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
У поданій касаційній скарзі, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати прийняті у справі судові рішення в частині відмови у стягненні 34735,35 грн. пені та прийняти у цій частині нове рішення - про задоволення позову.
Заслухавши пояснення учасника судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2011 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та КП "Червоноградтеплокомуненерго" (Покупець) було укладено договір №14/2589/11 на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. п. 1.1.) Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору.
Відповідно до пунктів 3.3., 3.4. Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Пунктом 6.1. Договору встановлювалось, що оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
При цьому, пунктом 7.2. Договору передбачалось, що в разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
В наступному, додатковими угодами № 1 від 11.10.2011 року і № 2 від 01.08.2012 року сторони вносили зміни до умов Договору і, зокрема, щодо ціни та обсягів поставки природного газу, а також реквізитів сторін.
Як також встановлено судами, на виконання умов Договору у жовтні 2011 року та в період жовтень-грудень 2012 року Позивач поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 10303067,53 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2011 року на суму 2100007,86 грн., від 31.10.2012 року на суму 617819,32 грн., від 30.11.2012 року на суму 2947661,19 грн. і від 31.12.2012 року на суму 4637579,16 грн.
Разом з тим, Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконував та здійснював оплату за поставлений газ із порушенням встановлених у цьому Договорі строків. Факт прострочки платежів за Договором підтверджується матеріалами справи та не заперечується і самим Відповідачем.
Вимогами Позивача у даній справі, з посиланням на положення ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України та неналежне виконання зобов'язань за договором № 14/2589/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року щодо строків оплати поставленого природного газу, є стягнення з Відповідача суми коштів у розмірі 231866,22 грн., у тому числі: 173676,77 грн. пені за період з 01.03.2013 року по 14.07.2013 року (по зобов'язаннях за грудень 2012 року), 55027,75 грн. 3% річних за період з 03.11.2012 року по 14.12.2012 року (по зобов'язаннях за жовтень 2011 року) і з 01.03.2013 року по 27.11.2013 року (по зобов'язаннях за грудень 2012 року), і 3161,70 грн. інфляційних втрат за травень 2013 року (по зобов'язаннях за грудень 2012 року).
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, з урахуванням вимог ст.ст. 509, 526, 549, 610 - 612, 625, 655 ЦК України, ст.ст. 193, 218, 230 ГК України та умов договору № 14/2589/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року, встановивши, що Відповідачем було порушено строки розрахунків за вказаною угодою за поставлений у зазначений в позові період часу газ, здійснивши при цьому правильний перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних та, водночас, скориставшись правом суду, передбаченим ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України на зменшення розміру неустойки, з урахуванням конкретних обставин справи, дійшов висновку про зменшення такої на 20%, у зв'язку з чим позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задовольнив частково та стягнув з КП "Червоноградтеплокомуненерго" 138941,42 грн. пені, 54638,17 грн. 3% відсотків і 3161,70 грн. інфляційних втрат.
На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, про залишення без змін рішення суду першої інстанції, а тому підстав для зміни чи скасування його постанови, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 року у справі № 914/3229/14 - без змін.
Головуючий суддя Малетич М.М.
Судді Круглікова К.С.
Мамонтова О.М.