24 березня 2015 року Справа № 4/41-Б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Панової І.Ю.,
суддів:Білошкап О.В.,
Погребняка В.Я.,
розглянувши касаційні скарги Приватного підприємства "Золодар" та арбітражного керуючого Шведюк Людмили Петрівни
на постанову у справіРівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 №4/41-Б господарського суду Житомирської області
за заявою Приватного підприємства "Надра"
доВідкритого акціонерного товариства "Житомирхліб"
провизнання банкрутом,
за участю представників сторін: Шведюк Л.П. - арбітражний керуючий, Колодюк В.А. - представник арбітражного керуючого Шведюк Л.П., Дячок І.О. - представник Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб" та арбітражного керуючого Вудуди Г.І., Рудницька З.І. - представник Приватного підприємства "Золодар".
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.11.2014, зокрема, відмовлено ТОВ "Алвіс Менеджмент" в задоволенні скарги на дії ліквідатора ВАТ "Житомирхліб" Шведюк Людмили Петрівни; відмовлено арбітражному керуючому Вудуді Гаррі Ігоровичу в задоволенні заяви про участь у справі про банкрутство ВАТ "Житомирхліб" в якості ліквідатора.
При цьому суд першої інстанції керувався приписами статей 3-1, 17, 24, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 04.11.2012 та виходив з того, що ліквідатор банкрута Шведюк Л.П. виконує покладені на неї обов'язки з дотриманням вимог Закону, її дії не порушують права та обов'язки кредиторів банкрута.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 ухвалу суду першої інстанції скасовано в частинах відмови ТОВ "Алвіс Менеджмент" в задоволенні скарги на дії ліквідатора ВАТ "Житомирхліб" Шведюк Л.П.; відмови арбітражному керуючому Вудуді Г.І. в задоволенні заяви про участь у справі про банкрутство в якості ліквідатора; продовження строку ліквідаційної процедури ВАТ "Житомирхліб" та повноваження ліквідатора Шведюк Л.П. на три місяці. Прийнято в цих частинах нове рішення, яким задоволено скаргу ТОВ "Алвіс Менеджмент" на дії ліквідатора ВАТ "Житомирхліб"; усунуто арбітражного керуючого Шведюк Л.П. від виконання нею обов'язків ліквідатора ВАТ "Житомирхліб"; задоволено заяву арбітражного керуючого Вудуді Г.І. про участь у справі про банкрутство ВАТ "Житомирхліб" в якості ліквідатора та призначено його ліквідатором боржника; зобов'язано арбітражного керуючого Шведюк Л.П. передати арбітражному керуючому Вудуді Г.І. всі наявні документи щодо банкрутства ВАТ "Житомирхліб".
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована неналежним виконанням арбітражним керуючим Шведюк Л.П. покладених на неї обов'язків ліквідатора банкрута, затягуванням розгляду справи, не здійсненням обов'язків ліквідатора у визначений законом строк, що, за висновком суду, є підставою для усунення її від виконання обов'язків ліквідатора банкрута та призначення нового ліквідатора.
Призначаючи ліквідатором боржника Вудуда Г.І., суд апеляційної інстанції виходив з відсутності будь-яких для його призначення обмежень та зазначив про відсутність конкуренції кандидатур.
Не погоджуючись із постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2014, Приватне підприємство "Золодар" та арбітражний керуючий Шведюк Л.П. звернулись до Вищого господарського суду України із касаційними скаргами, просили її скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Житомирської області від 19.11.2014, посилаючись на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 16, 23, 25, 26, 30, 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Переглянувши у касаційному порядку прийняті судом першої та апеляційної інстанції ухвалу та постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.03.2007 порушено провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статей 8, 11-13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено процедуру розпорядження майном боржника.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.07.2008 затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ "Житомирхліб".
Постановою господарського суду Житомирської області від 24.10.2008 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Аркіну Л.О.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.01.2011 припинено повноваження ліквідатора банкрута Аркіної Л.О., призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Шведюк Л.П.
25.06.2014 ТОВ "Алвіс Менеджмент" звернулось до господарського суду Житомирської області зі скаргою на дії ліквідатора Шведюк Л.П., в якій просило суд відсторонити останню від виконання обов'язків ліквідатора банкрута та призначити нового ліквідатора.
В обґрунтування своєї скарги товариство послалося на таке: ліквідатором не здійснено заходів по виявленню та реалізації майна, яке було передано в натурі боржнику у процедурі виконавчого провадження; не здійснено належним чином розподілу коштів, одержаних від його реалізації; не вчинено необхідних дій по стягненню дебіторської заборгованості з ПП "Альянс Агро" у сумі 1 789 200,0 грн.; не вжито заходів щодо витребування, реалізації (в т.ч. права вимоги) майна переданого банкруту постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби №15781700 від 21.02.2011 (15 одиниць транспортних засобів, вартістю 337 157,27 грн.); не здійснено дій щодо розшуку та виявлення майна банкрута, переданого постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби №4065009 від 18.09.2008 (нерухоме майно та обладнання, вартістю 2 608 284,43 грн.); реалізація майна (прав вимоги) проведена особою, яка не була визнана ухвалою господарського суду Житомирської області учасником у справі про банкрутство; здійснено повне погашення вимог окремих кредиторів четвертої та шостої черги.
Відмовляючи в задоволенні скарги на дії ліквідатора, суд першої інстанції виходив з того, що порушені скаржником питання вже були предметом судового дослідження, про що господарським судом Житомирської області прийнята ухвала від 05.12.2013 про відмову в задоволенні скарги ТОВ "Алвіс Менеджмент" на дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута Шведюк Л.П., яка залишена без змін апеляційною та касаційною інстанціями і набрала законної сили.
Зокрема, в межах розгляду попередньої скарги на дії ліквідатора судом досліджувались такі питання: щодо розподілу (спрямування) ліквідатором коштів, одержаних від реалізації майна банкрута; вжиття заходів, спрямованих на отримання транспортних засобів в натурі. Судом було встановлено, що ліквідатором банкрута вживалися заходи на виконання постанови ДВС № 15781700 від 21.02.2011, спрямовані на отримання транспортних засобів в натурі з метою їх подальшого переоформлення на банкрута для реалізації в ліквідаційній процедурі. Стосовно вжиття заходів щодо розшуку нерухомого майна та обладнання, вартістю 2 608 284,43 грн., судом було встановлено, що на момент призначення арбітражного керуючого Шведюк Л.П. ліквідатором ВАТ "Житомирхліб", остання не отримувала нерухоме майно та обладнання вартістю 2608284,43 грн., коштів у сумі 2608284,43 грн. на рахунку банкрута також не було.
З огляду на приписи ст.35 ГПК України, суд першої інстанції зазначив, що встановлені судом під час розгляду попередньої скарги на дії ліквідатора обставини не підлягають доведенню знову.
Надавши правову оцінку доводам скарги щодо реалізації майна (прав вимоги) особою, яка не була допущена господарським судом до справи та не набула статусу організатора аукціону у відповідності до закону, суд першої інстанції дійшов висновку, що ліквідатором не було допущено порушень щодо визначення організатора проведення торгів з продажу дебіторської заборгованості боржника.
Дослідивши матеріали справи за період з 05.12.2013, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність викладених у скарзі доводів стосовно неналежного виконання арбітражним керуючим Шведюк Л.П. покладених на неї обов'язків ліквідатора банкрута.
Частково скасовуючи ухвалу господарського суду Житомирської області від 19.11.2014, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність неналежного виконання ліквідатором банкрута Шведюк Л.П. своїх повноважень за період з 05.12.2013 та зазначив, що скарга на дії ліквідатора містить інформацію про відчуження майна боржника, яка не була предметом розгляду попередньої скарги товариства на дії ліквідатора.
Як вказано у постанові суду апеляційної інстанції, до скарги та пояснень ТОВ "Алвіс Менеджмент" були додані протоколи засідання наглядової ради боржника від 10.07.2006 та 23.09.2006, відповідно до яких, за боржником було зареєстроване наступне майно: майнові комплекси за адресами: м.Житомир, вул.Першого Травня, 40, вул.Лесі Українки, 33, вул.Радонова, 11а також магазини в с.Клитище Черняхівського р-ну Житомирської області по вул.Будьонного, 1, в с.Новопіль того ж району по вул.Леніна, 29, в с.Високе того ж району по вул. Центральна, 20, в м. Житомир по вул. І.Кочерги, 14, по вул. Щорса, 163, по вул. Лесі Українки, 33 та в смт Любар по вул. Леніна, 1.
Вказані об'єкти, без проведення оцінки, були передані за балансовою вартістю до статутного капіталу ТОВ "Житомирська Паляниця" в якості внеску у розмірі 13 267 500 грн. або 24,12 % статутного капіталу.
Висновок суду апеляційної інстанції про неналежне виконання арбітражним керуючим Шведюк Л.П. покладених на неї обов'язків ліквідатора в частині пошуку та повернення майна боржника, яке знаходиться у інших осіб, обґрунтований відсутністю у матеріалах справи правової оцінки законності та підставності такого відчуження майна боржника. В разі відчуження майна з перевищенням повноважень, без волі власника в особі уповноваженого на те органу (загальних зборів акціонерів), вказане майно має бути повернуто у власність банкрута.
Щодо аукціону з продажу дебіторської заборгованості банкрута, то суд апеляційної інстанції, оцінивши протокол про результати проведення аукціону/електронних торгів №108679 від 18.09.2014, дійшов висновку про суттєве заниження вартості продажу дебіторської заборгованості, що унеможливить погашення значної частини кредиторської заборгованості.
Вищенаведене дало суду апеляційної інстанції підстави вважати, що арбітражний керуючий Шведюк Л.П. неналежно виконує покладені на неї обов'язків ліквідатора ВАТ "Житомирхліб".
Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала та постанова винесені з порушенням вимог ст. 43 ГПК України , суди в ухвалі та постанові дійшли протилежних правових висновків при неповному з'ясуванні та встановленні обставин , що мають значення для справи , з огляду на таке.
Відповідно до ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .
Згідно ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Частиною 6 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені засади діяльності ліквідатора, однією із яких є - сумлінно та розумно, з урахування інтересів боржника та його кредиторів виконувати свої права та обов'язки. Повноваження ліквідатора визначені статтею 25 названого Закону.
Так, відповідно до ст.25 цього Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Згідно вимог статті 26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Відповідно до частини 4 статті 25 Закону, дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.
Згідно з ч. 11 ст. 3-1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" невиконання або неналежне виконання обов'язків покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції в ухвалі від 01.07.2014 року , ТОВ "Алвіс Менеджмент" має статус учасника провадження у справі про банкрутство, а саме - статус уповноваженої особи акціонерів боржника.
Відповідно до вимог ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
В порушення вказаних норм процесуального права, суд першої інстанції не розглянув по суті у повному обсязі доводи ТОВ "Алвіс Менеджмент" стосовно підстав для усунення Шведюк Л.П. від виконання обов'язків ліквідатора боржника, які викладені у поданих ним скарзі на дії ліквідатора та поясненнях,що надійшли до винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, (т.31, а.с.1-4) зокрема, стосовно доводів заявника про бездіяльність ліквідатора, у частині пошуку та повернення майна боржника, яке знаходиться в інших осіб, та не надав правої оцінки поданим в підтвердження цих доводів протоколам засідання наглядової ради боржника від 10.07.2006 та від 23.09.2006, чим порушив вимоги статті 4-3 ГПК України про те, що господарський суд створює сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Суд апеляційної інстанції, визнаючи бездіяльність арбітражного керуючого Шведюк Л.П. щодо розшуку та повернення майна банкрута, а саме, майна, переданого до статутного капіталу ТОВ "Житомирська Паляниця", достатньою підставою для усунення останньої від виконання обов'язків ліквідатора боржника, в супереч положенням ст.105 ГПК України, статті 6 (право на судовий розгляд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997р.), у своїй постанові в підтвердження своїх висновків не послався на належні та допустимі письмові докази, а також , не навів мотивів вирішення та відхилення доводів і аргументів арбітражного керуючого Шведюк Л.П., викладених у її запереченнях на скаргу та апеляційній скарзі, не надав, в порушення вимог ст. 84 ГПК України, правового аналізу поясненням арбітражного керуючого Шведюк Л.П. відносно того, що питання виявлення активів, у т.ч. майна банкрута, вирішувались у процедурі розпорядження майном боржника та ліквідаційній процедурі до призначення арбітражного керуючого Шведюк Л.П. ліквідатором банкрута, про що стверджують відповідні звіти та акти інвентаризації майна, наявні у матеріалах справи.
Крім того, згідно зі ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 101 ГПК України).
Однак, як свідчить зміст прийнятої постанови, судом апеляційної інстанції, в порушення вимог ст.ст.99, 101 ГПК України, було здійснено повторний розгляд справи з встановленням обставин справи та наданням цим обставинам відповідної оцінки, про які ТОВ "Алвіс Менеджмент" у своїй скарзі на дії ліквідатора не зазначало, і які, відповідно, не були предметом розгляду та дослідження у суді першої інстанції.
Зокрема, це стосується визначення вартості продажу дебіторської заборгованості банкрута (протокол про результати проведення аукціону/електронних торгів №108679 від 18.09.2014), яка за висновком апеляційного суду суттєво занижена і свідчить про неналежне виконання арбітражним керуючим Шведюк Л.П. покладених на неї обов'язків ліквідатора банкрута.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що висновки про неналежне виконання арбітражним керуючим Шведюк Л.П.обов"язків ліквідатора в цієї частині, зроблені судом другої інстанції, в порушення ст.ст. 43,84 ГПК України, у відсутності правового аналізу , належної мотивації а також, без посилання на конкретні норми права, зокрема , спеціального Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які, на думку суду апеляційної інстанції, були порушені ліквідатором.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при розгляді скарги ТОВ "Алвіс Менеджмент" на дії ліквідатора арбітражного керуючого Шведюк Л.П. судами попередніх інстанцій порушені вимоги ст.ст. 4-2,4-3,43,84,99,101 ГПК України.
Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції з огляду на приписи ст.111-7 ГПК України, тому прийняті у даній справі ухвала та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд в іншому складі суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційні скарги Приватного підприємства "Золодар" та арбітражного керуючого Шведюк Людмили Петрівни задовольнити частково.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 у справі №4/41-Б скасувати.
Ухвалу господарського суду Житомирської області від 19.11.2014 у справі №4/41-Б в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Алвіс Менеджмент" в задоволенні скарги від 25.06.2014 на дії ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб" Шведюк Людмили Петрівни та в частині відмови арбітражному керуючому Вудуді Гаррі Ігоровичу в задоволенні заяви від 26.06.2014 про участь у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб" в якості ліквідатора - скасувати.
Справу №4/41-Б в цих частинах передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області в іншому складі суду.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді О.В. Білошкап
В.Я. Погребняк