23 березня 2015 року Справа № 904/5463/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. - головуючого,
Ємельянова А.С.,
Ковтонюк Л.В.,
розглянувши матеріали касаційної
скаргипублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"
напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2014
у справігосподарського суду Дніпропетровської області №904/5463/14
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Гінза"
допублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"
про визнання договору частково недійсним,
за участі представників сторін:
від позивача - не з'явилися;
від відповідача - Носик Б.М.
15.11.2013 між публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гінза" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №061009, згідно п.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 3 000 кВт, величини якої на площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно підп.3 п.6.1.3 договору постачальник обмежує або припиняє електропостачання споживача з повідомленням не пізніше ніж за три робочі дні у разі несплати рахунків, відповідно до умов цього договору, наявність яких передбачена ПКЕЕ.
23.07.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "Гінза" звернулися до господарського суду з позовом про визнання недійсним підп. 3 п. 6.1.3 ст. 6.1 договору про постачання електричної енергії №061009 від 15.11.2013 зі змінами, внесеними додаткової угодою №2/612 від 31.01.2014, з тих підстав, що існуюча редакція спірного пункту договору суперечить положенням ч.2 ст. 24 Закону України "Про електроенергетику", оскільки надає відповідачу право обмежувати або припиняти електропостачання споживача у разі несплати будь-яких рахунків на оплату, які передбачені Правилами користування електричною енергією, в тому числі, й рахунків за ще неспожиту електроенергію.
22.09.2014 рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Євстигнеєва Н.М.), залишеним без змін 10.12.2014 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Іванов О.Г., Подобєд І.М., Сизько І.А.), позов задоволено, мотивуючи доведеністю його вимог.
У касаційній скарзі публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, тому просили скасувати зазначені судові рішення, у позові відмовити.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину (його частини) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Звертаючись до суду позивач зазначав, що оскільки згідно абзацу третього п.6.1.1 зазначених Правил користування електричною енергією та додаткової угоди №2/612 від 31.01.2014 убачається виставлення як остаточних розрахунків так і авансових платежів чи попередньої оплати, то існуюча редакція договору суперечить положенням Закону України "Про електроенергетику", оскільки надає право відповідачу обмежувати або припиняти електропостачання, в тому числі, й рахунку за ще неспожиту електроенергію.
Частиною другою ст. 24 Закону України "Про електроенергетику" установлено, що енергопостачальними мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу.
Зі змісту наведеної норми убачається, що право енергопостачальника обмежувати споживачів в електроспоживанні передбачено лише за умови неповної оплати спожитої електроенергії.
Проаналізувавши наявні матеріалами справи, надавши належну правову оцінку усім доводам сторін, попередні судові інстанції мотивовано дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, оскільки включення до договору про постачання електричної енергії положень, що передбачають право постачальника електроенергії обмежити або припинити електропостачання за умови несплати будь-яких рахунків, у тому числі й у разі несплати рахунків, виставлених на оплату авансових платежів за електроенергію, яка буде спожита у заявленому періоді, суперечить наведеним вище положенням чинного законодавства, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі № 904/5463/14 - без змін.
Головуючий суддя В.Я. Карабань
Суддя А.С. Ємельянов
Суддя Л.В. Ковтонюк