Справа № 11-кп/796/660/2015 Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_1
Суддя-доповідач - ОСОБА_2
01 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
- головуючого судді ОСОБА_2
- суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
- при секретарі ОСОБА_5
- за участю прокурора ОСОБА_6
- обвинуваченого ОСОБА_7
- захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2015 року, згідно з яким
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Одеса, гр. України, з середньою освітою, неодружений, не працюючий, без постійного місця реєстрації та проживання, раніше судимий: 1) вироком Оболонського районного суду м. Києва від 31.03.2003 року за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі; 2) вироком Оболонського районного суду м. Києва від 04.04.2005 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі; 3) вироком Оболонського районного суду м. Києва від 12.05.2009 року за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі; 4) вироком Оболонського районного суду м. Києва від 28.05.2010 року за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі; 5) вироком Оболонського районного суду м. Києва від 24.05.2012 року за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі,
- визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 185 КК України, та йому призначене покарання у виді 6 місяців арешту, -
Згідно із вироком суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що 14.09.2014 року, приблизно о 12 год. 25 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ вул. Мате Залки, 6-а, в магазині «Сільпо», шляхом вільного доступу намагався викрасти товар з магазину на загальну суму 827 гривень 98 копійок, виконавши усі дії, які вважав необхідним для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, перебуваючи в приміщенні магазину за вказаною адресою, ОСОБА_7 шляхом вільного доступу, взяв з торгівельних прилавків: салямі «Глобино», 0,514 г, загальною вартістю 31,31 грн. (без ПДВ); Лікер «Мали», 1л, загальною вартістю 216,67 грн. (без ПДВ); ікру лососеву, 0,350 г, загальною вартістю 410 грн. (без ПДВ); Лікер «Шери», 0,375л, загальною вартістю 170 грн. (без ПДВ). У подальшому, впевнившись, що за його діями ніхто не слідкує, сховав товар в пакет, який до цього взяв з собою, та, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, направився на вихід з магазину «Сільпо».
Виконавши всі дії, які вважав необхідними для таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, ОСОБА_7 вийшов за лінії кас магазину «Сільпо», однак кримінальне правопорушення йому не вдалось закінчити з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками охорони. При огляді сумки у ОСОБА_7 було виявлено та потім в присутності понятих вилучено викрадений товар.
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення магазину «Сільпо» було завдано майнову шкоду на загальну суму 827,98 грн. (без ПДВ).
В апеляційній скарзі прокурор,який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин вчинення ОСОБА_7 інкримінованого правопорушення та доведеність його винуватості, юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного йому покарання та постановити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
Своє прохання апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України, відноситься до злочину середньої тяжкості, є злочином проти власності, який становить одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп протиправних діянь та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, а також дані про особу обвинуваченого. З огляду на ці обставини апелянт вважає, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання не може досягнути мети покарання і не відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, а відтак судом явно порушений принцип індивідуалізації покарання.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора про необхідність задоволення поданої по справі апеляційної скарги; пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим; провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні закінченого замаху на повторне таємне викрадення чужого майна, за обставин, викладених у вироку, про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст.185 КК України, є обґрунтованим та таким, що був повністю підтверджений дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, у тому числі і показаннями самого ОСОБА_7 , який повністю визнав пред'явлене йому обвинувачення, які будь-ким із учасників провадження не оспорюються та не оскаржуються.
А тому, встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст.185 КК України відповідно до вимог ст. 404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.
Крім того, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст.185 КК України, суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання - його щире каяття та стан здоров'я ОСОБА_7 , та обґрунтовано визначив максимальний розмір одного із виду покарань, що передбачений санкцією цієї статті.
При цьому, в апеляційній скарзі прокурор, вказуючи лише на обставини, які були фактично враховані судом, будь-яких інших даних, які б безумовно свідчили про невідповідність покарання, не зазначає. Що ж стосується доводів апелянта щодо вчинення ОСОБА_7 відповідного кримінального правопорушення, яке, на думку прокурора, є найпоширенішим і найнебезпечнішим, то такі твердження будь-яким чином не можуть бути визнані підставами для призначення іншого, більш суворішого виду покарання.
Більш того, враховуючи наявність у обвинуваченого тяжкого захворювання, яке відповідно до висновків судово-психіатричної експертизи впливало та впливає на його психічний стан, за яким обвинувачений не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність апеляційних вимог прокурора, оскільки призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання, за своїм видом та розміром буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
З наведених підстав колегія суддів вважає, що вирок Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2015 року, яким засуджено ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст.185 КК України, є законним та обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора не убачається.
Крім того, враховуючи, що на день апеляційного розгляду справи обвинувачений фактично повністю відбув призначене йому покарання, а вирок суду першої інстанції, як такий, що залишений без змін судом апеляційної інстанції, набирає законної сили, ОСОБА_7 підлягає негайному звільненню з-під варти, у залі суду.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції - залишити без задоволення , а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2015 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
ОСОБА_7 , як особу, яка фактично відбула призначене судом покарання, звільнити з-під варти у залі суду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4