30 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.
СуддівКорчевного Г.В., Слободянюк С.В.
при секретаріБасюк Ю.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_6 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року
у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 24-26/
Справа №757/15316/13-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/378/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Литвинова І.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема судом першої інстанції вказується на те, що наданий позивачем доказ - акт про залиття від 18.01.13 р. в повній мірі не відповідає визначеним законодавством критеріям належності доказів, однак не обґрунтовано та не вказано в чому саме полягає така невідповідність. Зазначеним актом чітко вказується причина залиття - ремонтні роботи у вище розташованій квартирі №13, під час виконання яких засмічено каналізаційний стояк будівельним сміттям. Зазначив, що судом першої інстанції не вірно застосовано ст. 1166 ЦК України. Оскільки позивач повинен надати суду докази завдання шкоди, що було зроблено, а відповідач повинен довести, що шкода завдана не з його вини. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати, та постановити нове про задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1. 16 червня 2012 р. відбулось залиття її квартири з розташованої вище квартири 13, яка на праві власності належить ОСОБА_7 Вартість робіт та матеріалів по ремонту пошкодженої квартири складає 82293 грн. 60 коп.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходи в вимог ст. 57 ЦПК України про те, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, що визначено ст. 58 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях - ч. 4 ст. 60 ЦПК України. Зазначивши, що наданий позивачем, в обґрунтування своїх позовних вимог, акт від 18 січня 2013р., складений комісією КП УЖГ «Хрещатик», в повній мірі не відповідає визначеним законодавством критеріям належності доказів з огляду на те, що ним не встановлено та не зафіксовано безпосередньо час, коли відбувалось залиття квартири позивача; квартира відповідача під час складання акту не обстежувалась і тому висновок комісії про причину залиття не можна визнати обґрунтованим; акт складений майже через півроку після залиття. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 27.08.2014р., встановити технічну причину залиття квартири, яке сталося 16.06.2012р. по результатах обстеження, на момент його проведення, не вбачається можливим.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.
16.06.2012 р. відбулось залиття квартири АДРЕСА_1.
Не взявши до уваги акт від 18 січня 2013р. / а.с.4/, складений комісією КП УЖГ «Хрещатик», суд першої інстанції зазначив, що він не відповідає критеріям належності доказів.
Прийшовши до такого висновку, суд першої інстанції не звернув увагу на об'єктивну неможливість складення акту безпосередньо після залиття, оскільки на момент залиття ОСОБА_6 перебувала за кордоном, що підтверджується даними закордонного паспорту, а квартира знаходилась під охороною в період з 03.06.2012 р. по 24.12.2012 р., відповідно до довідки, виданої УДСО, а 16.06.2012 р. відбулось перезакриття квартири з зв'язку з її залиттям / а.с.40/, у зв'язку з чим в акті встановлені обставини, виявлені безпосередньо на момент його складання, а працівники КП УДГ «Хрещатик» позбавлені повноважень щодо встановлення дати та часу залиття, які встановлюється шляхом проведення експертизи, тому суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про відхилення вказаного доказу.
Встановлена також і ймовірна причина залиття - під час виконання ремонтних робіт у квартирі №13, розташованої над квартирою №9, власником якої є ОСОБА_7 / а.с. 53, 77/, робітниками було засмічено каналізаційний стояк будівельним сміттям.
Відповідно до висновку експерта, за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №14694/13-43 від 27.08.2014 р., встановити технічну причину залиття не вбачається можливим, оскільки на момент проведення експертизи у квартирі №13 закінчено ремонті роботи, приміщення експлуатується. / а.с. 191-204/
Таким чином, судом першої інстанції не зазначено переконливих обґрунтувань на спростування доказів, які містяться в матеріалах справи, зокрема акту комісії про залиття квартири позивача від 18 січня 2013р. / а.с.4/, висновку кошторису ремонту приміщень від 25.02.2013 р. / а.с. 5-13/, не досліджено цих доказів у сукупності та передчасно зроблено висновок про відсутність вини в діях відповідача.
Зазначаючи в рішенні, що позивач не довела, що шкода, завдана її майну неправомірною поведінкою відповідача і це знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку із залиттям квартири позивача, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що обов'язок доказування відсутності вини у деліктних правовідносинах покладається на відповідача, та не навів переконливих доказів, якими доведено відсутність вини ОСОБА_7 в завданні такої шкоди.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, досліджуючи обставини справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач довів завдану йому шкоду, протиправність дій відповідача, та причинний зв'язок між ними, що підтверджується актом від 18 січня 2013 р., складеним комісією КП УЖГ «Хрещатик», надання будь-яких додаткових доказів позивач об'єктивно не може забезпечити, у зв'язку з її відсутністю в квартирі в момент залиття та пів року по тому, а відповідач відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України це не спростував і не довів відсутність своєї вини, що є його процесуальним обов'язком згідно презумпції завдавача шкоди. Представник відповідача про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, будь-яких заперечень на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Частиною 3 статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Вирішуючи питання щодо суми відшкодування, колегія суддів бере до уваги пошкодження, вказані в акті від 18 січня 2013р. / а.с.4/, що складений комісією КП УЖГ «Хрещатик» та локальний кошторис №2-1-1, складений станом на 25.02.2013 р. / а.с.5-13/ та приходить до висновку про стягнення суми у розмірі 4043, 00 грн., врахувавши пошкодження приміщень кухні, зокрема стелі і підлоги у розмірі 1240, 00 грн., та жилої кімнати 21, 9 кв.м., зокрема стелі у розмірі 2803, 00 грн., не взявши до уваги пошкодження в жилих кімнатах 15, 9 кв.м. та 20, 9 кв.м., зокрема тріщини стелі та розбиття штукатурного шару, як такі, що до наслідків залиття не відносяться, оскільки як зазначено представником позивача, / а.с.98-99/ вказані пошкодження могли з'явитись у зв'язку з переплануванням, здійсненим відповідачем, а не залиттям.
Також колегія суддів приходить до висновку про відшкодуванню моральної шкоди у розмірі 500 грн., враховуючи як обсяг самого залиття, тривалість переживань відповідача, щодо часткового пошкодження її майна, неможливість врегулювання спору у добровільному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_6 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року - скасувати, постановивши нове рішення наступного змісту.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 (проживає: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_6 (зареєстрована: АДРЕСА_1, проживає: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) у відшкодування матеріальної шкоди 4043, 00 грн., моральної шкоди 500 грн., разом стягнути 4543, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції 243, 60 грн. та апеляційної інстанції 121, 80 грн., а всього 365, 40 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: