Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Лужецька О.Р.
№22-ц/796/1029/2015 Доповідач - Борисова О.В.
Справа №753/16369/14-ц
м. Київ
26 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Кутц А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд», ОСОБА_4 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності та поділ майна подружжя,-
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3, треті особи: ПАТ «ХК «Київміськбуд», ОСОБА_4 в якому просив:
- визнати майнові права на квартиру АДРЕСА_1 в Дарницькому районі м. Києва об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3;
- визнати 1/2 частину будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя;
- поділити 1/2 частину будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 шляхом визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права власності на 1/4 частину даного будинку за кожним.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 05 серпня 2011 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_3, який 12 серпня 2014 року було розірвано.
22 січня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ХК «Київміськбуд» укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 4460/РН-К. відповідно до умов якого відповідач придбала майнові права на квартиру АДРЕСА_1 в Дарницькому районі м. Києва. Вартість майна за договором купівлі-продажу майнових прав становила 607100 грн., які особисто вніс позивач на рахунок продавця, зазначення відповідача та матері позивача на квитанціях є суто формальним.
Зазначив, що кошти на придбання житла подружжя накопичувало тривалий час. Частина коштів належала позивачу особисто, частина - зароблена ним під час перебування у шлюбі на користь подружжя. Так, кошти в сумі 23500 грн. отримані від продажу його власної земельної ділянки відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 грудня 2012 року були спрямовані на придбання майна для сім'ї.
В 2012 році грошові кошти в сумі 540000 грн., які були отримані за реалізацію належних ОСОБА_4 акцій ВАТ «Фармак», були переведені на рахунок останньої та в подальшому переведені в 60000 доларів США і вкладені до банку на депозитний рахунок. Надалі вказана сума була знята з депозиту та до неї були докладені власні кошти позивача, отримані ним від продажу земельної ділянки. Після чого позивач, матір відповідача та її бабуся ОСОБА_4 відкрили депозитні рахунки на яких були розміщені вищевказані кошти в розмірі по 24400 доларів США. Надалі позивач з власного рахунку зняв кошти та сплатив податок з прибутку, отриманого від продажу акцій ВАТ «Фармак» у розмірі 90000 грн. При цьому депозитні договори були припинені завчасно і сума коштів в розмірі 65000 доларів США була знята. В подальшому вказані кошти були разом з особистими коштами позивача були сплачені у вигляді 5 траншів в рахунок оплати за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 4460/РН-К.
Крім того, позивач зазначив, що у 2013 році відповідач на підставі договору купівлі-продажу придбала 1/2 частку жилого будинку АДРЕСА_2 яка є спільним майном подружжя та яку позивач просить поділити між ним та відповідачем по 1/4 частці житлового будинку кожному.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Зазначає, що він не погоджується з доводами відповідача про те, що кошти за які була придбана квартира відповідач отримала в борг у своєї бабусі ОСОБА_4, оскільки договору позики, розписки, а також безпосередньої передачі грошових коштів у розмірі 73000 доларів США у 2012 році не існувало, так як ще в січні 2013 року ці грошові кошти було розміщено на трьох рахунках, а тому в суді першої інстанції позивачем заявлялось клопотання про призначення судової технічної експертизи для визначення часу, коли був укладений договір позики та розписка, проте таке клопотання судом було проігноровано.
Вказує, що всі дії відносно продажу акцій, їх багаторазового переміщення з рахунків здійснювалися під керівництвом позивача.
Також зазначає, що 26 липня 2013 року саме позивач сплатив податок на дохід від продажу цінних паперів ОСОБА_4, що підтверджується довідками ПАТ «ВТБ Банк» №176/126-2 та №177/126-2.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та представник третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Третя особа ПАТ «ХК «Київміськбуд» в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце слухання справи була повідомлена у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу за її відсутності.
Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явились, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких належних та допустимих доказів на спростування визначеного відповідачкою джерела походження спірних грошових коштів, а також доказів того, що спірні майнові права є спільною сумісною власністю подружжя позивачем не надано.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 серпня 2011 року по 12 серпня 2014 року.
За приписами ст.ст.60, 61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом ч.ч.2,4 ст.65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Статтею 68 СК України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно з ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
За правилами ст.ст.70,71 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до абз.1 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Судом встановлено, що в період шлюбу 22 січня 2014 року ОСОБА_3 уклала з ПАТ «ХК «Київміськбуд» договір купівлі-продажу майнових прав №4460/РН-К.
Відповідно до п.1.1. договору ПАТ «ХК «Київміськбуд» продає, а покупець - ОСОБА_3 придбає майнові права на квартиру АДРЕСА_1 в Дарницькому районі м. Києва.
Згідно з п.3.1. договору на дату його підписання вартість майнових прав на квартиру складає 613084,63 грн., в тому числи ПДВ в розмірі 102180,77 грн., виходячи з вартості майнових прав в перерахунку на 1 кв.м - 8939,70 грн., в тому числі ПДВ 1489,95 грн.
Продавець зобов'язується здійснити оплату 99% вартості майнових прав у розмірі 607005,63 грн., що складає 67,90 кв.м протягом 6 банківських днів після підписання цього договору у строк до 30 січня 2014 року, з урахуванням затвердженої у компанії знижки у розмірі 14% шляхом встановлення коефіцієнту лояльності к=0,86.
Пунктом 3.4. договору встановлено, що після внесення покупцем повної вартості предмету договору у безготівковій формі, компанія надає покупцю у 30-денний термін довідку про сплату вартості майнових прав на квартиру.
Як вбачається з довідки ПАТ «ХК «Київміськбуд» №4460/5 від 16 липня 2014 року до договору купівлі-продажу майнових прав №4460/РН-К від 22 січня 2014 року сума внесених коштів складає 607100 грн., що відповідає вартості майнових прав на 67,91 кв.м., а саме: 23 січня 2014 року - 149850 грн., що відповідає вартості майнових прав в перерахунку на кв.м - 16,762; 24 січня 2014 року - 149850 грн., що відповідає вартості майнових прав в перерахунку на кв.м - 16,762; 27 січня 2014 року - 149850 грн., що відповідає вартості майнових прав в перерахунку на кв.м - 16,762; 27 січня 2014 року - 149850 грн., що відповідає вартості майнових прав в перерахунку на кв.м - 16,762; 27 січня 2014 року - 7700 грн., що відповідає вартості майнових прав в перерахунку на кв.м - 0,862.
Як вбачається з копій квитанцій на банківський рахунок ПАТ «ХК «Київміськбуд» було внесено:
- 149850 грн. платником ОСОБА_1 (квитанція №6892418);
- 7700 грн. платником ОСОБА_7 (квитанція №6892866);
- 149850 грн. платником ОСОБА_3 (квитанція №6872968);
- 149850 грн. платником ОСОБА_3 (квитанція №6892367);
- 149850 грн. платником ОСОБА_3 (квитанція №6855899), що в сумі складає 607100 грн.
Відповідачем не оспорюється, що вказані кошти вносилися безпосередньо позивачем.
Судом встановлено, що 18 квітня 2012 року між ОСОБА_4, як продавцем, та ТОВ «Інвестиційно - фінансова компанія «Профінвест», як покупцем, було укладено договір №ДД-12/0343 купівлі-продажу цінних паперів, згідно з умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити 3763 акції прості іменні, емітентом яких є ВАТ «Фармак», випущені в бездокументарній формі номінальною вартістю 5,00 грн. Загальна сума договору - 564450 грн.
Отриманий від продажу акцій дохід ОСОБА_4 задекларувала в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, одержаній ДПІ в Дарницькому районі м. Києва 25 квітня 2013 року та оплатила податок на доходи фізичних осіб (акції) в сумі 84187 грн.
28 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_4 зобов'язалась у строк не пізніше 28 грудня 2013 року надати ОСОБА_3 безвідсоткову поворотну позику в розмірі 73000 доларів США що є еквівалентом 584000 грн. за офіційним курсом НБУ на день укладення цього договору на придбання квартири у забудовника АТ ХК «Київміськбуд». Строк надання позики позичальнику становить з моменту отримання грошей до 01 серпня 2014 року.
Відповідно до п.п.3.2. та 5.2. договору позики позика надається особисто позичальнику та повертається особисто позикодавцю.
З розписки, написаної власноруч ОСОБА_3, вбачається, що вона отримала від ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 73000 доларів США, отримані від продажу -останньою простих іменних акцій ВАТ «Фармак» згідно Договору ДД - 12/0343 купівлі-продажу цінних паперів від 18 квітня 2012 року, з цільовим призначенням позики - на придбання квартири від компанії «Київміськбуд».
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив твердження позивача про те, що отримані ОСОБА_4 грошові кошти від продажу акцій ВАТ «Фармак» є заробітком позивача, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що між позивачем та ОСОБА_4 були укладені будь-які оплатні договори, за якими б ОСОБА_4 взяла на себе зобов'язання оплатити позивачу його послуги з продажу належних їй акцій.
Відповідно до п.1.4. договору купівлі-продажу майнових прав №4460/РН-К від 22 січня 2014 року компанія зобов'язана передати покупцеві майнові права на квартиру, а покупець прийняти їх. Передача та приймання майнових прав здійснюється сторонами за актом приймання-передачі майнових прав після отримання сертифікату відповідності закінченого будівництвом об'єкта та проведення кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічних паспортів, виготовлених органом, що проводить техінвентаризацію. Покупець набуває право власності після оформлення акту приймання-передачі майнових прав.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України викладеною в постанові від 02 жовтня 2013 року №6-79цс13, яка відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст. 60 СК України.
За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.
Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст.60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні кошти або спільна праця подружжя.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 в Дарницькому районі м. Києва об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, так як позивачем не доведено те , що кошти в розмірі 607100 грн., які були сплачені за договором купівлі - продажу майнових прав є спільними сумісними коштами подружжя, оскільки як вбачається з матеріалів справи основаним джерелом походження сплачених за договором коштів є кошти, які були отримані третьою особою ОСОБА_4 від продажу акцій та які в подальшому були передані в борг відповідачу.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що 1/2 частина жилого будинку АДРЕСА_2 відповідно до ч.1 ст.57 СК України є особистою приватною власністю відповідача і поділу як спільне майно подружжя не підлягає з огляду на таке.
За правилами п.2 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 є власником 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_2 з відповідною часткою господарських будівель і споруд, на підставі договору дарування 1/2 частини жилого будинку, укладеного 31 жовтня 2012 року між ОСОБА_8 та відповідачем, посвідченого приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Гончар Т.М., реєстраційний номер 3625.
Доводи апелянта про те, що договору позики, розписки у 2012 році не існувало, а також безпосередньо передачі грошових коштів у розмірі 73000 доларів США у 2012 році не було колегія суддів відхиляє, оскільки договір поруки від 28 грудня 2012 року недійсним не визнавався, а ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, як вбачається із заперечень відповідача на її прохання отриманні нею в борг грошові кошти тимчасово були розміщені на трьох рахунках.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що всі дії відносно продажу акцій, їх багаторазового переміщення з рахунків здійснювалися під керівництвом позивача, а тому є спільними сумісними коштами подружжя, оскільки в ході судового розгляду як судом першої так і апеляційної інстанції встановлено, що грошові кошти, отримані від продажу акцій ВАТ «Фармак» є власністю ОСОБА_4, а не заробітком позивача та між останніми не були укладені будь-які оплатні договори.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не було враховано те, що коштів отриманих від продажу акцій не достатньо для сплати 607100 грн. за договором купівлі - продажу майнових прав колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлялись позовні вимоги про визнання майнових прав об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, проте інших позовних вимог щодо поділу чи стягнення грошових коштів позивачем не заявлялося.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: