Справа № 22-ц/796/3334/2015 Головуючий в 1-й інстанції - Кондратенко О.О.
Доповідач-Чобіток А.О.
26 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого -Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.
при секретарі - Басюк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства « Дельта Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2014 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
В жовтні 2014 року позивач перед»явив до відповідача вказаний позов та зазначав, що 28.02.2007 року між ОСОБА_2 та АБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11123352000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 81 500 доларів США для придбання квартири зі сплатою процентної ставки у розмірі 12,00 % ,а позичальник зобов»язався повернути банку кредитні кошти у строки зазначені у договорі, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати інші зобов»язання, які визначені договором.
З метою забезпечення виконання зобов»язання за вказаним кредитним договором 28.02.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 48700,за умовами якого для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником боргових зобов»язань,іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно,а саме:трикімнатну квартиру загальною площею 45,50 кв. м ,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами , за умовами якого ПАТ«УкрСиббанк» продало позивачу право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11123352000 від 28.02.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та АБ «УкрСиббанк».
Посилаючись на те, що відповідач не виконує зазначені зобов»язання за вказаним кредитним договором належним чином внаслідок чого утворилася заборгованість,яка станом на 05.09.2014 року становить 1 668 586,10 грн.,позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення вказаної суми заборгованості шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання за ним права власності на двокімнатну квартиру загальною площею 45,50 кв.м та житловою площею 30 кв. м, що належить іпотекодавцю на праві власності і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,ринкова вартість якої станом на 12.11.2014 року становить 470 834,00 грн..
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2014 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції,як таке,що прийнято з порушенням права стягувача. Зазначає, що ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України,наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014, на який послався суд при вирішенні спору, не діє на відносини іпотеки згідно іпотечного договору, які виникли до набрання ним чинності, оскільки в ньому встановлені норми, які погіршують становище іпотеко держателя.
Вислухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що 28.02.2007 року між ОСОБА_2 та АБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» , № 11123352000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 81 500 доларів США для придбання квартири зі сплатою процентної ставки у розмірі 12,00 % ,а позичальник зобов»язався повернути банку кредитні кошти у строки зазначені у договорі, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати інші зобов»язання, які визначені договором.
В забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору в той же день між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 48700,за умовами якого для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником боргових зобов»язань, іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно,а саме:трикімнатну квартиру загальною площею 45,50 кв. м ,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., яка була придбана останнім за кредитні кошти, надані банком та є власністю відповідача на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. 28.02.2007 року , зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів.
Підпунктом 4.1. статті 4 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється іпотеко держателем зокрема і у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов»язання за цим договором або будь-якого зобов»язання, що забезпечено іпотекою за цим договором .
Належним чином ОСОБА_2 умови кредитного договору не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість , яка станом на 05.09.2014 року становить 1 668 586,10 грн. .
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», яке відповідно до умов договору купівлі-продажу від 08.12.2011 року придбало право вимоги за кредитним договором, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, суд виходив з того, що хоча і є всі передбачені чинним законодавством підстави до задоволення позову, проте Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України,наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» накладено заборону на примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке є предметом іпотеки, в зв»язку з чим дана вимога позивача задоволена бути не може, оскільки загальна площа предмета іпотеки становить 45,50 кв.м, і при розгляді справи не встановлено, що у власності відповідача перебуває інше нерухоме майно.
Таке рішення суду, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим, відповідним встановленим обставинам справи та вимогам нижче вказаного Закону .
Відповідно до пункту 1 Закону України від 07.06.2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживанняпозичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершенного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершенного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; 2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави(іпотеки); 3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
З наведеного вбачається, що на даний час діє мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, під який підпадає і категорія даної справи.
З матеріалів справи вбачається, що даний позов пред»явлено до суду у жовтні 2014 року, тобто під час дії Закону України від 07.06.2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», внаслідок чого доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують .
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі .
Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства « Дельта Банк» відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -