26 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Гаращенка Д.Р.
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.
при секретарі - Кутц А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» за довіреністю - Папаіки Ігоря Миколайовича на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу, -
Справа №759/965/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5119/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Борденюк В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу.
25 лютого 2015 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» за довіреністю - Папаіка І.М. подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив її скасувати та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про підсудність спору. В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказав, що така послуга як банківський вклад не підпадає під визначення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки обов'язковою умовою банківського вкладу є виплата відсотків вкладнику, тобто отримання прибутку. З огляду на викладене, апелянт вважає, що позивач не мав права подавати позов відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем свого проживання, а тому позов слід було пред'явити за місцезнаходженням ПАТ КБ «ПриватБанк».
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_5 апеляційну скаргу просила відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце апеляційного розгляду, тому розгляд справи за апеляційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України проведено за його відсутності.
Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
23 січня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», у якому просила розірвати Договір № SAMDNWFD0070008719100 (Вклад «Депозит Плюс») від 15 жовтня 2013 р., який укладений між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк», Сстягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на свою користь грошові кошти за вказаним договором у розмірі 100000 грн., проценти в розмірі 21564, 38 грн., 3 % річних та втрати від інфляції, моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Постановляючи ухвалу, що оскаржується, суд першої інстанції керувався ст. 122 ЦПК України та виходив з того, що позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 119-120 ЦПК України, підстав для відмови у відкритті провадження у справі чи повернення позову немає.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
На підставі ч. 2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
За змістом ч. 5 ст. 110 цього Кодексу позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу (ч. 14 ст. 110 цього Кодексу).
Предметом заявлених позивачем вимог є захист прав споживачів шляхом розірвання укладеногоміж сторонами договору та стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 вкладу у розмірі 100 000 грн., процентів у розмірі 21 564, 38 грн. і моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
За наявною в матеріалах справи копією паспорта ОСОБА_2 зареєстрована у АДРЕСА_1, тобто у Святошинському районі міста Києва. (а.с.7-9)
Позивач скористалась наданим їй правом відповідно до ч. 2 ст. 109, ч. 14 ст. 110 ЦПК України та звернулась із позовом до суду за зареєстрованим місцем свого проживання.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає з огляду на таке.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів та визначає споживача як фізичну особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Крім того, п. 3.4 рішення Конституційного Суду України у справі №1-26/2011 від 10 листопада 2011 року установлено, що захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до п. 2 ст. 19 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Отримання вкладником відсотків за договором банківського вкладу не може вважатись здійсненням підприємницької діяльності.
Отже, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року є такою, що постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 1 ч. 2 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 314-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» за довіреністю - Папаіки Ігоря Миколайовича - відхилити.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді