26 березня 2015 року Апеляційний суд м. Києва
у складі:
головуючого Вербової І.М.
суддів Кирилюк Г.М.
ПанченкаМ.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, за апеляційною скаргою Горячева Артема Віталійовича в інтересах приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 грудня 2014 року, -
У серпні 2014 року ПрАТ «СК «Українська страхова група» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 березня 2013 року по вул. Воровського, 20 в м. Києві з вини відповідача, як водія автомобіля «KIA», державний номер НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль «Toyota», державний номер НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження, у зв'язку з чим його власнику - Вищому адміністративному суду України, було заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 5 047,00 грн. На виконання умов договору страхування, укладеного 19 грудня 2012 року між ПрАТ «СК «Українська страхова група» та страхувальником, ця шкода відшкодована потерпілому позивачем, як страховиком. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заподіяну останнім шкоду у розмірі 5 047,00 грн. та судові витрати.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Горячев А.В. в інтересахПрАТ «СК «Українська страхова група», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача в порядку регресу страхове відшкодування у розмірі 5 047,00 грн. разом із судовими витратами.
Справа № 753/14363/14-ц
№ апеляційного провадження 22-ц/796/4630/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Вовк Є.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.
Апелянт, зокрема, посилається на ті обставини, що суд необґрунтовано не взяв до уваги доказів укладення договору страхування між позивачем та Вищим адміністративним судом України, а також виплати страховиком страхового відшкодування на користь страхувальника.
В суді апеляційної інстанції представник ПрАТ «СК «Українська страхова група» - Нефедова К.Ю. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
ОСОБА_2, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його відсутність, на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Під час розгляду справи судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2013 року, яка набрала законної сили, встановлено, що 12 березня 2013 року по вул. Воровського, 20 в м. Києві за участю автомобілів «KIA», державний номер
НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, та «Toyota», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, сталася дорожньо-транспортна пригода. Даною постановою встановлено вину водія ОСОБА_2, внаслідок порушеннями ним вимог п. 13.3 ПДР України, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України (а.с. 17).
Згідно з відомостями довідки ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві за наслідками дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Toyota» отримав механічні пошкодження (а.с. 16).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених ним вимог.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити другій стороні, або іншій особі страхову виплату.
Згідно з положеннями ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач вказує, що між ним та Вищим адміністративним судом України укладено договір добровільного страхування, відповідно до якого було застрахованоналежний Вищому адміністративному суду України автомобіль«Toyota», державний номер НОМЕР_2.
Натомість, в якості доказу позивачем ПрАТ «СК «Українська страхова група» надано суду лише копію проекту договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 19 грудня 2012 року, який сторонами не підписаний(а.с. 4-8).
Також судом першої інстанції вірно визначено, що зкопії відповідного платіжного доручення про перерахування страховиком на користь страхувальника страхового відшкодування вбачається відсутність на ньому будь-яких підписів та печаток, зокрема, підпису та печатки від імені банку щодо фактичного проведення вказаного платежу (а.с. 15)
Таким чином, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів укладення між ним та Вищим адміністративним судом України, як власником пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу, договору добровільного страхування.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази виплати ПрАТ «СК «Українська страхова група» на користь страхувальника страхового відшкодування, і, відповідно, завданих страховику внаслідок цього матеріальних збитків.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про те, що позивачем не доведено підстав, за яких з відповідача на його користь підлягають стягненню 5 047,00 грн. в якості матеріальної шкоди.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено та це вбачається як з позовної заяви, так і з заперечень відповідача проти позову, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «KIA», державний номер НОМЕР_1 -
ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «СК «Лафорт».
В обґрунтування звернення з позовом саме до відповідача ОСОБА_2 представник позивача посилається на те, що договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ 0691855, укладений між відповідачем та ПрАТ «СК «Лафорт», на час дорожньо-транспортної пригоди не був дійсним, а сам страховик - позбавлений права укладати такі договори, оскільки визнаний банкрутом та перебуває у стадії ліквідації.
Наведені доводи апелянта є безпідставними, враховуючи наступне.
Згідно з положеннями пункту 20.3 ст. 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Підпунктом ґ пункту 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика-учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Вказаним Законом передбачено обов'язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов'язань страховика за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов'язань за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Враховуючи те, що позивачем не доведено його звернення до ПрАТ «СК «Лафорт», визнання його у встановленому порядку банкрутом, розпочату процедуру ліквідації та недостатність коштів останнього для відшкодування завданої страхувальником шкоди, а також зважаючи на передбачений законом обов'язок МТСБУ відшкодувати таку шкоду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для відшкодування завданої шкоди ОСОБА_2, а тому такі позовні вимоги позивачем ПрАТ «СК «Українська страхова група» пред'явлено до неналежного відповідача.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не відносяться до підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює, з огляду на що апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Горячева Артема Віталійовича в інтересах приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий : І.М. Вербова
Судді : Г.М. Кирилюк
М.М. Панченко