І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
26 березня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.
при секретарі - Басюк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Служба у справах дітей Деснянської районної в м.Києві адміністрації, про заміну встановленого порядку участі у вихованні малолітньої дитини,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року,
встановила:
у липні 2014 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просила змінити встановлений порядок участі у вихованні дитини шляхом заборони ОСОБА_2 зустрічі з малолітньою онукою ОСОБА_5, посилаючись на те, що рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 16 грудня 2013 року відповідачу було дозволено зустрічатись з онукою щосуботи з 10 год. до 18 год. та зазначала, що ОСОБА_2 агресивно поводить себе в присутності дитини, що негативно впливає на її психічний стан, здоров'я та розвиток.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник позивача звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Позивач при зверненні до суду обґрунтовувала свої вимоги тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.07.2013 р. було розірвано шлюб між нею та ОСОБА_3, від якого у них є дочка ОСОБА_5, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 р. Ще до розірвання шлюбу ОСОБА_3 забирав без її дозволу дочку з дитячого садка та утримував її в квартирі у своєї матері - ОСОБА_2 та перешкоджав їй бачитись з дочкою.
Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 16.12.2013 р. було встановлено порядок спілкування ОСОБА_2 з онукою - щосуботи з 10.00 до 18.00. Однак ОСОБА_2 приходить до будинку, де вони проживають за адресою: АДРЕСА_1 у невстановлений час та поводиться агресивно, вчиняє сварки, нецензурно лається. Позивач вважала, що слід обмежити право ОСОБА_2 на спілкування з онукою, оскільки ОСОБА_2 постійно поводить себе агресивно в присутності дитини, що погано позначається на її психічному стані. В ході розгляду спавши позивач уточнила свої вимоги та просила змінити раніше встановлений порядок участі ОСОБА_2 у вихованні ОСОБА_5 шляхом заборони ОСОБА_2 зустрічатися з онукою.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року в задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що всі обставини, на які посилалась позивач стосувались періоду з травня 2013 р. по вересень 2013 р., які були предметом дослідження при розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з онукою та участі у її вихованні. Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили. Також суд першої інстанції взяв до уваги ту обставину, що між сторонами склались неприязні стосунки та виникають конфлікти з приводу вселення ОСОБА_3 до будинку, де проживає ОСОБА_1 та поділ спільного майна, оскільки ОСОБА_3 є власником Ѕ частини земельної ділянки та жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1. Так, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29.05.2014 р. було задоволено позов ОСОБА_3 та виселено ОСОБА_6 (брата ОСОБА_1). з вказаного будинку, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.03.2014 р. вселено ОСОБА_3 до вказаного будинку та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у користуванні будинком.
Доказів щодо негативного впливу на ОСОБА_5 з боку ОСОБА_2 позивачем не надано.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 157-159, 161 СК України.
Доводи, викладені представником позивача в апеляційній скарзі, про те, що судом першої інстанції не було досліджено всі докази по справі, а саме - не допитано ОСОБА_5, є необґрунтованими, оскільки суд за клопотанням позивача допитував в якості свідка фахівця Центру соціальних служб ОСОБА_7 та досліджував письмові докази по справі, на підставі аналізу яких зробив вірний висновок щодо недоведеності обставин, якими позивач обґрунтовувала заявлені вимоги.
Позивачем не було надано звернення до органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації з цього приводу та відповідного Висновку органу опіки та піклування щодо доцільності обмеження ОСОБА_2 у спілкуванні з онукою.
Посилання апелянта на те, що слід було обумовити зустрічі ОСОБА_2 з ОСОБА_5 в присутності матері, також є безпідставним, оскільки такої вимоги в суді першої інстанції нею не заявлялось.
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
№ справи: 754/12827/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3656/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Саламон О.Б.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.