18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
24 березня 2015 року Справа № 925/130/15
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за первісним позовом приватного акціонерного товариства «Волинська фондова компанія», Волинська область, м. Луцьк, вул. Вахтангова, 16
до іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна», Черкаська область, м. Жашків, вул. Давиденко, 48
про стягнення 184 556,99 грн. заборгованості за договором,
та за зустрічним позовом іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна», Черкаська область, м. Жашків, вул. Давиденко, 48
до приватного акціонерного товариства «Волинська фондова компанія», Волинська область, м. Луцьк, вул. Вахтангова, 16
про визнання недійсними окремих пунктів договору та визнання недійсною додаткової угоди,
за участю представників сторін:
від позивача: Дзюрило А.Р. - за довіреністю;
від відповідача: Бєляєв О.А. - адвокат - за довіреністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, господарський суд, -
Приватне акціонерне товариство «Волинська фондова компанія» (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) про стягнення 171 718,49 грн. заборгованості за переданий трактор для сільськогосподарських робіт згідно договору поставки від 03.11.2014р. №401, в тому числі:
- 158 849,50 грн. основного боргу;
- 3 472,93 грн. - 21% договірних процентів річних;
- 4 765,49 грн. інфляційних нарахувань;
- 4 630,56 грн. пені, нарахованих за прострочення виконання грошових зобов'язань;
- відшкодування судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані наступним: 03.11.2014р. між приватним акціонерним товариством (ПрАТ) «Волинська фондова компанія» (продавець) та іноземним підприємством (ІП) «Агро-Вільд Україна» (покупець) укладений договір поставки №401 із змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 18.11.2014р. (далі - договір поставки, додаткова угода1), за умовами якого продавець зобов'язався передати покупцю у власність трактор для сільськогосподарських робіт Fendt 936 VO Vario №945252236, номер двигуна 11579087, рік випуску 2014 (далі - товар). Згідно умов договору загальна ціна товару на день укладення договору становить 3 176 880,00 грн. (у тому числі ПДВ), що є еквівалентом 175 000,00 євро за курсом продажу євро до гривні - 18,1536 грн. за 1 євро. Сторони досягли домовленості, що оплати, здійснені покупцем продавцю за товар, зараховуються по курсу євро до гривні. У випадку непогодження між сторонами до 12.12.2014р. курсу євро до гривні, згідно п.1.4 договору, здійснені покупцем оплати за товар зараховуються продавцем по максимальному середньому міжбанківському курсу продажу євро до гривні станом на 12.12.2014р. Оскільки 13.12.2014р. додаткова угода про погодження курсу євро до гривні, по якому буде здійснюватись зарахування коштів, сторонами не укладена, кошти підлягають зарахуванню по максимальному середньому міжбанківському курсу продажу євро до гривні станом на 12.12.2014р., визначеному по обумовленому сторонами сайт - ресурсу, а саме: 20,0831 грн., що підтверджено довідкою від 20.01.2015р. №29. Покупець здійснив наступні оплати:
06.11.2014р. - 1 474 016,25 грн., що становить 73 395,85 євро по максимальному міжбанківському курсу євро до гривні;
20.11.2014р. - 1 525 983,75 грн., що становить - 75 983,47 євро; 12.12.2014р. - 355 693,00 грн., що становить 17 711,06 євро. Станом на
20.01.2015р. покупцем здійснено оплату в сумі 3 355 693,00 грн., що становить 167 090,39 євро. Отже, станом на 20.01.2015р. заборгованість з оплати за товар становить 158 849,50 грн., або 7909,61 євро. На вимогу продавця від 12.01.2015р., покупець вказану суму не сплатив. Оскільки покупцем не виконане зобов'язання з оплати у строк до 13.12.2014р., то нарахування штрафних санкцій здійснюється за період з 14.12.2014р. по 20.01.2015р. у розмірі 21% річних від простроченої суми - 158849,50 грн., пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ- 28%, що діяла у цей період прострочення, та інфляційне збільшення вказаної суми боргу (індекс інфляції у цей період становить 103%).
До початку судового засідання, що відбулось 19.02.2015р., від ПрАТ «Волинська фондова компанія» до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог від 12.02.2015р. №92, у якій товариство просить стягнути з відповідача 183 710,52 грн. заборгованості, у тому числі:
- 158 849,50 грн. основного боргу;
- 6 214,72 грн. - 21% річних;
- 9 689,82 грн. інфляційних втрат;
- 8 956,48 грн. пені;
- відшкодування судових витрат. Збільшення позовних вимог ПрАТ «Волинська фондова компанія» виникло за рахунок доповнення періоду, за який нараховані річні, інфляційні, пеня, а саме: розрахунок здійснений станом на 19.02.2015р. (а.с.65-67).
До початку судового засідання, що відбулось 19.02.2015р., представник відповідача подав до суду зустрічну позовну заяву від 19.02.2015р., у якій просить суд прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом та:
- визнати недійсним частково договір поставки від 03.11.2014р. №401, укладений між приватним акціонерним товариством «Волинська фондова компанія» та іноземним підприємством «Агро-Вільд Україна», а саме: визнати недійсними п.1.3, 1.5 та друге речення п.1.12 даного договору (далі - спірна частина договору поставки);
- визнати недійсною повністю Додаткову угоду від 18.11.2014р. №1 до договору поставки від 03.11.2014р. №401, укладену між приватним акціонерним товариством «Волинська фондова компанія» та іноземним підприємством «Агро-Вільд Україна», та відшкодувати судові витрати (далі - спірна додаткова угода) (а.с.76 - 82).
Зустрічні позовні вимоги мотивовані наступним: 03.11.2014р. на виконання попередніх домовленостей між ПрАТ «Волинська фондова компанія» (продавець) та ІП «Агро-Вільд Україна» (покупець) укладений договір поставки №401 та договір оренди №20 терміном дії до 21.11.2014р., отже трактор повинен був знаходитися в оренді до 21.11.2014р. На підставі договору поставки, договору оренди та акту введення в експлуатацію від 07.11.2014р. трактор був переданий підприємству «Агро-Вільд Україна». ІП«Агро-Вільд Україна» розраховувало на новий трактор, і саме ці умови були визначені як істотні. На підтвердження передачі трактора складений акт прийому-передачі від 06.11.2014р., де зазначили, що трактор новий, його вартість складає 2 948 032,50 грн. ІП«Агро-Вільд Україна» виконав свої зобов'язання з оплати, але не отримав довідку-рахунок та митну декларацію як підтвердження факту, що придбаваємий трактор новий, не був на обліку та в експлуатації ні в продавця (постачальника), ні в третіх осіб. 08.12.2014р. від директора з продажу ПрАТ «Волинська фондова компанія» на електронні адресу ІП «Агро-Вільд Україна» надійшов лист, у якому останній вказав, що мають місце проблеми з придбанням валюти, необхідно знову погодити курс, оскільки придбано лише 75000 євро. 12.12.2014р. ІП «Агро-Вільд Україна» перерахувало суму 355693,00 грн., які були необхідні для завершення процедури розмитнення, після чого ІП «Агро-Вільд Україна» просило надати відповідні підтверджуючі документи на трактор. З отриманих відповідей ПрАТ «Волинська фондова компанія» від 16.01.2015р. ІП «Агро-Вільд Україна» встановив, що трактор не є новий: трактор пройшов митне оформлення у липні місяці 2014 року, 06.11.2014р. в ДІГС Волинської області зареєстровано право власності на трактор за ПрАТ «Волинська фондова компанія». Отже, протягом усього часу, починаючи з попередніх домовленостей, ПрАТ «Волинська фондова компанія» цілеспрямовано вводив в оману покупця ІП «Агро-Вільд Україна». Ціна товару є істотною умовою договору (ст.180 ГК України). З встановлених обставин витікає, що договір поставки не є зовнішньоекономічним договором, отже визначення ціни в іноземній валюті не відповідає ст.189 ГК України. Таким чином, ПрАТ «Волинська фондова компанія» навмисно ввела ІП «Агро-Вільд Україна» в оману щодо істотних обставин договору, а саме: імпортування товару під його замовлення, що трактор є новим, тобто не перебував на обліку у інших осіб. Внаслідок такого обману ІП «Агро-Вільд Україна» уклало додаткову угоду №1 від 18.11.2014р. на невигідних умовах, чого не зробило би за умови володіння повною інформацією про товар. Механізм провадження торговельної діяльності роздрібної торгівлі транспортними засобами, у тому числі сільськогосподарською технікою, регулюється Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009р. №1200. Пункти 1.3, 1.5 друге речення п.1.12 Договору поставки №401 та додаткова угода №1 до нього суперечать вимогам пунктів 12, 27, 28, 32, 33, 34 зазначеного Порядку. Тому на підставі ст.ст. 180, 188, 189, 207 ГК України та ст.ст. 6, 203, 215, 217, 230, 626, 628, 638, 654 ЦК України спірні пункти договору поставки та додаткова угода підлягають визнанню недійсними.
Спростовуючи доводи ПрАТ «Волинська фондова компанія», як позивача за первісним позовом, ІП «Агро-Вільд Україна» навів розрахунок сплаченої вартості трактора з урахуванням обумовленого курсу гривні до євро, з якого вбачається, що при визначенні суми платежу у євро на дату здійснення цього платежу, ІП «Агро-Вільд Україна» здійснив переплату вартості трактора (а.с.152).
До початку судового засідання від ПрАТ «Волинська фондова компанія» до суду надійшла заява від 06.03.2015р. вих. №165 про збільшення позовних вимог, в якій товариство просить стягнути з відповідача 189 311,60 грн. заборгованості, в тому числі:
- 158 849,50 грн. основного боргу;
- 7 951,18 грн. - 21% річних;
- 9 689,82 грн. інфляційних втрат;
- 12 821,10 грн. пені;
- відшкодування судових витрат. Збільшення позовних вимог ПрАТ «Волинська фондова компанія» виникло за рахунок доповнення періоду, за який нараховані річні, інфляційні, пеня, а саме: розрахунок здійснений за станом на 10.03.2015р. (а.с.180-181).
До початку судового засідання від ПрАТ «Волинська фондова компанія» до суду надійшла заява від 19.03.2015р. №225 про уточнення позовних вимог, в якій товариство просить стягнути з відповідача 184 556,99 грн. заборгованості, в тому числі:
- 158 849,50 грн. основного боргу;
- 9 230,68 грн. - 21% річних;
- 16 476,81 грн. пені;
- відшкодування судових витрат. У цій заяві ПрАТ «Волинська фондова компанія» зазначає, що ним проведений розрахунок пені та 21% річних за станом на 24.03.2015р. Відмовляється від стягнення суми, на яку збільшилась заборгованість з врахуванням індексу інфляції за грудень 2014 року та січень 2015 року (а.с.224-225).
Заяви відповідають встановленому ст. 22 ГПК України процесуальному праву сторони та прийняті судом до розгляду. Заяву про уточнення позовних вимог суд розцінює як заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення інфляційного збільшення суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції.
У письмовому відзиві на зустрічну позовну заяву ПрАТ «Волинська фондова компанія» просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на безпідставність доводів позивача за зустрічним позовом, а також невідповідність їх фактичним обставинам договірних взаємовідносин сторін. (а.с.143-149).
У додаткових поясненнях позивач за первісним позовом (фондова компанія) навів спростування доводів відповідача за первісним позовом (Агро Вільд), у яких, зокрема, вказав, що визначення у договорі грошового зобов'язання у еквіваленті до відповідної іноземної валюти, відповідає приписам ст. 533 ЦК України. Договір оренди об'єкта продажу (трактора) був укладений з врахуванням бажання покупця отримати товар до моменту здійснення його 100% оплати, отже правовою підставою передачі трактора став договір оренди (а.с.232-237).
У судовому засіданні:
- представник позивача підтримав позовні вимоги за первісним позовом повністю та просив їх задовольнити; надав оригінали поданих копій документів; митну та товарну декларації на спірний трактор; заперечив вимоги зустрічного позову;
- представник відповідача позовні вимоги за первісним позовом не визнав повністю, вказав, що підприємство мало на меті придбати новий трактор, а їм передали трактор, що був у вжитку у позивача та вже зареєстрований в Україні. Підприємство переплатило за трактор біля 400000 грн. з мотивів позивача по курсовій різниці валюти по відношенню до гривні, хоча трактор вже був у власності позивача і на території України. Спірний трактор, як майно, використовується відповідачем за окремим договором оренди. Реєстраційні документи на трактор не передані відповідачу та ситуація використовується для шантажу відповідача. Просив задовольнити зустрічний позов та відмовити в первісному позові, оскільки ПрАТ «Волинська фондова компанія» навмисно ввела ІП «Агро-Вільд Україна» в оману щодо істотних обставин договору, а саме імпортування товару під його замовлення, що зазначений товар є новим, тобто не перебував на обліку в інших осіб. Внаслідок такого обману ІП «Агро-Вільд Україна» уклало договір поставки та додаткову угоду до нього на невигідних умовах, чого не зробило б за умови повного володіння інформацією про товар.
Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено такі взаємовідносини сторін:
03.11.2014р. між ПрАТ «Волинська фондова компанія» (продавець за договором, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом у справі), в особі комерційного директора Голікова Ю.І., та ІП «Агро-Вільд Україна» (покупець за договором, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом), в особі генерального директора Піскарьової Н.С. укладено договір поставки №401 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - трактор для сільськогосподарських робіт Fendt 936 VO Vario №945252236, номер двигуна 11579087, рік випуску 2014 (далі - товар) на умовах даного Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору загальна ціна товару (ціна договору) на день укладення даного Договору - 2948032,50 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що становить 175000,00 євро до гривні по результатах торгів на міжбанківській валютній біржі України за 03.11.2014р. Остаточна ціна товару (ціна договору) визначається згідно з умовами даного договору. У ціну товару включені витрати на ТО-50 мото/годин, яке здійснюється за рахунок Продавця на умовах, визначених п. 1.9 даного договору.
Відповідно до п. 7.1 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання. Термін дії договору встановлюється до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. (а.с.10-13).
18.11.2014р. між продавцем та покупцем укладено додаткову угоду №1 до Договору, за умовами якої п. 1.2 викладено в наступній редакції: «Загальна ціна товару (ціна договору) на день укладення даного Договору - 3 176 880,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що є еквівалентом 175000,00 євро за курсом (продажу) євро до гривні 18,1536 грн. за 1 євро. Остаточна ціна товару (ціна договору) визначається згідно з умовами даного договору. У ціну Товару включені витрати на ТО-50 мото/годин, яке здійснюється за рахунок Продавця на умовах, визначених п. 1.5 даного договору».
Пункт 1.3 викладено в наступній редакції: «Сторони досягли домовленості, що оплати, здійснені покупцем продавцю за товар, зараховуються по курсу євро до гривні погодженому між сторонами, що підтверджується відповідною додатковою угодою, укладеною між сторонами. У випадку не погодження між сторонами до 12.12.2014р. (включно) курсу євро до гривні, оплати здійснені покупцем за товар за ч. а п. 1.4 даного договору зараховуються продавцем по максимальному середньому міжбанківському курсу (продажу) євро до гривні станом на 12.12.2014р. та остаточна вартість товару в гривнях визначається виходячи з максимального середнього міжбанківського курсу (продажу) євро до гривні станом на 12.12.2014р.
Сторони досягли домовленості, що інформація про максимальний середній міжбанківський курс для виконання умов даного Договору отримується на сайті /htt://www.udinform.com/. В разі відсутності доступу до Інтернет - порталу «УкрДілінг» http://www.udinform.com/ сторони мають в розумний строк погодити інший ресурс для визначення максимального середнього міжбанківського курсу».
Пункт 1.4 викладено в наступній редакції: «Форма, порядок і термін спати за товар: безготівковий розрахунок:
а) оплата 3 000 000,00 (три мільйони грн.), в т.ч. ПДВ 20%, до 21.11.2014р.;
б) оплата остаточної ціни товару, визначеної відповідно до п. 1.3. даного Договору, протягом 1 (одного) банківського дня після укладення між сторонами відповідної додаткової угоди про погодження курсу євро до гривні, а у випадку не укладення між сторонами до 12.12.2014р. (включно) додаткової угоди про погодження курсу євро до гривні - не пізніше 13.12.2014р.».
Пункт 1.5 викладено в наступній редакції: «Особливі умови: ТО-50 мото/годин здійснюється за рахунок Продавця» (а.с. 14-15).
03 листопада 2014 року у м.Луцьку між тими ж сторонами: ПрАТ «Волинська фондова компанія» (орендодавець) та ІП «Агро-Вільд Україна» (орендар) укладений договір оренди №20 (далі - договір оренди), предметом якого є передача орендодавцем орендарю у зворотне (обов'язкове до повернення), строкове, платне користування трактора (за характеристикою того, що є об'єктом поставки), загальною вартістю 2 948 032,50 грн., у тому числі ПДВ 20% з урахуванням індексації (п.1.1 Договору оренди). Орендна плата становить 21 807,00 грн. за місяць, сплачується протягом трьох днів з моменту передачі майна за актом приймання-передачі, у випадку пролонгації строку дії договору оренди, орендна плата сплачується протягом трьох днів з дня пролонгації. Місце передачі: склад орендаря, Черкаська область, Жашківський район, с.Острожани. Строк оренди один місяць з моменту передачі майна за актом приймання-передачі. У разі якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить бажання розірвати договір або внести до нього зміни він вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах (п.4.1 Договору), (а.с. 107-108).
Згідно акту приймання-передачі майна в оренду від 06 листопада 2014 року орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до договору оренди №20 трактор, який на момент передачі є новим, повністю комплектним та у технічно-справному стані, також передано орендарю інструкцію по експлуатації та сервісну гарантійну книжку (а.с. 109).
Додатковою угодою від 03 листопада 2014 року №1 до договору оренди №20 сторони змінили, встановлений п.4.1 договору строк дії договору оренди майна, а саме: договір вступає в дію з моменту підписання та передачі майна в оренду за актом прийому-передачі і діє до 21.11.2014р. (а.с. 110).
Додатковою угодою від 18 листопада 2014 року №2 до договору оренди №20 сторони змінили, встановлений п.4.1 договору строк дії договору оренди майна, а саме: договір вступає в дію з моменту підписання та передачі майна в оренду за актом прийому-передачі і діє до 12.12.2014р. (а.с.111).
20 листопада 2014 року платіжним дорученням №3281 ІП «Агро-Вільд Україна» сплатив ПрАТ «Волинська фондова компанія» 21807,00 грн. з призначенням платежу: орендна плата за трактор по договору оренди №20 від 03.11.2014р. (а.с.114).
На виконання договору поставки №401 ІП «Агро-Вільд Україна» (покупцем) сплачено ПрАТ «Волинській фондовій компанії» за трактор:
1. 05 листопада 2014 року платіжним дорученням №250114 - 1 474 016,25 грн.;
2. 20 листопада 2014 року платіжними дорученнями №250260 та №3280 - 300 000, 00 грн. та 1 225 983,75 грн., відповідно.
3. 12 грудня 2014 року платіжним дорученням №250504 - 355 693,00 грн. (а.с.112, 113, 115).
Всього сплачено - 3 355 693,00 грн., що відповідає наведеній у позовній заяві загальній сумі сплати за товар.
24 грудня 2014 року за вих.№580 ІП «Агро-Вільд Україна» (покупець) направило ПрАТ «Волинській фондовій компанії» (продавець) вимогу про надання документів і повернення безпідставно набутих коштів, у якій ІП «Агро-Вільд Україна» вказало, що ним виконані зобов'язання з оплати за трактор, окрім того: 20.11.2014р. та 12.12.2014р. помилково (понаднормово) перераховано кошти в загальній сумі 429467,50 грн. з ПДВ. Згідно п.1.7 Договору продавець зобов'язаний поставити товар протягом трьох банківських днів після здійснення 100% оплати. ІП «Агро-Вільд Україна» 20.11.2014р. здійснило повну оплату за товар, тому вимагає передати уповноваженому представнику або надіслати поштою на юридичну адресу: видаткову накладну на підтвердження передачі і прийняття трактора, сертифікат відповідності та іншу технічну документацію на трактор, видати довідку-рахунок та повернути кошти в сумі 429467,50 грн. (а.с.17).
На зазначену ІП «Агро-Вільд Україна» вимогу ПрАТ «Волинська фондова компанія» направило свою вимогу від 12 січня 2015 року №6, у якій, посилаючись на умови договору та додаткової угоди вказало, що станом на 15.12.2014р. ІП «Агро-Вільд Україна» здійснено оплату вартості товару в сумі 3 355 693,00 грн., що становить 168176,22 євро за максимальним середнім міжбанківським курсом (продажу) гривні до євро станом на 12.12.2014. Оскільки до 13.12.2014р. додаткова угода про погодження курсу євро до гривні, по якому буде здійснюватись зарахування коштів, між сторонами Договору не укладена, кошти підлягають зарахуванню по максимальному середньому міжбанківському курсу (продажу) євро до гривні станом на 12.12.2014р., визначеному на сайті /http://www.udinform.com/, а саме 20,0831 грн. Станом на 12.01.2015р. рахується заборгованість у розмірі 137042,50 грн., що становить 6823,77 євро. Щодо передачі документів повідомило, що оскільки ІП «Агро-Вільд Україна» не здійснило повну оплату товару, згідно з п.1.6,1.7 договору ПрАТ «Волинська фондова компанія» не може передати документи (а.с. 18-19).
Інших документів не надано. Сторони не заявили клопотань про витребування додаткових документів.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представників сторін, суд вважає первісні позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на таке.
Предметом спору у справі за первісним позовом є стягнення грошової суми боргу з оплати за поставлену сільськогосподарську машину (товар) імпортного походження та договірних процентів річних, пені, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Предметом спору у справі за зустрічним позовом є визнання недійсними окремих пунктів договору поставки та додаткової угоди до нього, на підставі яких виникли спірні грошові зобов'язання.
Сторони спірних правовідносин є суб'єктами господарювання у розумінні ст.ст. 2, 55 ГК України. Зобов'язання, що виникли між сторонами, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності та оренди рухомого майна приватної власності.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (положення ст.ст. 173, 179, 263 ГК України).
Договір, на підставі якого виникло грошове зобов'язання з оплати за товар, заявлений у первісному позові, за правовою природою є господарським договором поставки.
Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом поставки є трактор, який відноситься до сільськогосподарських машин.
Відносини між покупцями сільськогосподарських машин та їх виробниками, продавцями, виконавцями робіт і послуг з технічного сервісу, права та обов'язки покупців, механізм реалізації державного захисту покупців, обов'язки та відповідальність виробників, продавців, виконавців робіт, послуг регулює Закон України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин» від 05.06.2003р. №900-ІУ з відповідними змінами.
Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.
Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Загальні положення оренди майна у сфері господарювання врегульовано ст.ст. 283 - 292 ГК України.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
З вищенаведених доказів у справі вбачається, що на підставі договору поставки від 03.11.2014р. №401 ПрАТ «Волинська фондова компанія» (продавець за договором, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом у справі) зобов'язався передати у власність ІП «Агро-Вільд Україна» (покупець за договором, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) трактор для сільськогосподарських робіт Fendt 936 VO Vario №945252236, номер двигуна 11579087, рік випуску 2014 (далі - товар), а останній зобов'язався прийняти і оплатити товар на умовах даного Договору. Згідно п.1.4 додаткової угоди остаточний розрахунок за поставлений трактор мав бути проведений до 12.12.2014р..
Одночасно з укладенням договору поставки сторони уклали договір оренди цього ж товару зі строком дії до 12.12.2014р. 06.11.2014р. трактор був переданий в оренду.
Належних та допустимих доказів, які б підтверджували повернення трактора з оренди, сторонами не надано.
Позивач за первісним позовом вважає, що оскільки відповідач за первісним позовом не здійснив 100% оплату за товар (трактор), згідно умов договору поставки і додаткової угоди до нього, у нього, як продавця, відсутній обов'язок передати трактор з оренди у власність покупця.
Вимоги позивача за первісним позовом суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на таке.
Ціна товару по договору поставки була визначена у гривнях на дату його укладення та у євро по максимальному середньому міжбанківському курсу продажу євро до гривні по результатах торгів на міжбанківській валютній баржі України за 03.11.2014р. (16,8459 грн. за 1 євро) і становила: 2 948 032,50 грн. або 175 000,00 євро. Згідно умов договору покупець повинен був розрахуватися за товар до 21.11.2014р.. Додатковою угодою від 18.11.2014р. сторони змінили ціну товару у гривнях, обумовили, що загальна ціна становить 3 176 680,00 грн., яка підлягає сплаті до 12.12.2014р..
Згідно зі ст. 189 ГК України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Згідно з положеннями ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 632 ЦК України).
Станом на 21.11.2014р. покупець сплатив 3 000 000,00 грн. і 12.12.2014р. на вимогу продавця (позивач за первісним позовом) доплатив 355 693,00 грн., всього сплачено - 3 355 693,00 грн. Отже у строк, встановлений договором поставки, відповідач за первісним позовом повністю сплатив обумовлену договором поставки та додатковою угодою до нього вартість трактора у гривнях (загальна ціна, яка підлягає сплаті до 12.12.2014р., - 3 176 680,00 грн. (п.1.4 додаткової угоди), станом на 12.12.2014р. сплачено - 3 355 693,00 грн.). Отримання вказаної суми коштів за трактор не заперечується позивачем за первісним позовом.
Доводи позивача за первісним позовом про те, що сторони не погодили курс євро до гривні не відповідають змісту договору поставки та додатковій угоді, у яких цей курс обумовлений станом на 03.11.2014р. - 16,8459 грн. за 1 євро і у додатковій угоді - 18,1536 грн. за 1 євро, сплата вартості товару по цьому курсу гривні до євро підлягала сплаті до 12.12.2014р. Не придбання позивачем за первісним позовом валюти є його ризиками, отже всі можливі збитки від цього не можуть покладатися на відповідача за первісним позовом. Розрахунок ІП «Агро-Вільд Україна» сплати вартості трактора не спростований у належний спосіб позивачем за первісним позовом.
Доводи ІП «Агро-Вільд Україна», як відповідача за первісним позовом, суд вважає обґрунтованими та такими, що відповідають встановленим обставинам справи.
За таких обставин, суд вважає, що грошове зобов'язання відповідача за первісним позовом з оплати за трактор по договору поставки виконане належним чином, у строк, встановлений договором. Отже, згідно з ч.1 ст.203 ГК України, 599 ЦК України грошове зобов'язання покупця (відповідач за первісним позовом) з оплати за товар припинено 12.12.2014р. у зв'язку з належним його виконанням.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставним визначення ПрАТ «Волинська фондова компанія» боргу з оплати за поставлений трактор; відповідно, відсутнє прострочення виконання грошового зобов'язання, тому є безпідставним нарахування пені та договірних процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу. Таким чином, суд відмовляє повністю у первісному позові.
За зустрічним позовом: при вирішенні спору щодо визнання недійсними окремих пунктів договору та додаткової угоди суд виходить з приписів чинного законодавства та роз'яснень, викладених у постанові пленуму Вищого господарського суду України (ВГСУ) №11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».
Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207,208 ГК України.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання на момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. У свою чергу, ст. 203 ЦК встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг дієздатності (ч.2 ст. 203 ЦК); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК).
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Частиною 4 ст. 179 ГК України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, які визначають, що в Україні діє принцип свободи договору (ст. 3 ЦК України), тобто вільне волевиявлення учасників правовідносин щодо встановлення умов договору за взаємною згодою;
сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України);
зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України);
сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч. 2 ст. 6 ЦК України);
сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України).
ІП «Агро-Вільд Україна» (покупець за спірними договором та угодою, позивач за зустрічним позовом) просить визнати недійсними спірні пункти договору поставки та спірну додаткову угоду з підстав невідповідності їх закону, порушення, встановленого ст.4 Закону України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин», його права на інформацію про машину, введення в оману щодо дійсного стану товару.
Доводи ІП «Агро-Вільд Україна» щодо порушення його права на інформацію про сільськогосподарську машину (трактор) та введення в оману при передачі товару не відповідають обставинам справи, зокрема, наведеним у акті приймання-передачі трактора від 06.11.2014р. При цьому суд враховує, що на ІП «Агро-Вільд Україна», як покупця і орендаря трактора, покладається обов'язок прийняти товар. Також ІП «Агро-Вільд Україна» не навів встановлений ст. 7 Закону України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин» обсяг недостовірної інформації стосовно товару.
Пунктом 7.15 Договору поставки передбачено, що підписанням цього договору сторони підтверджують, що укладення договору відповідає вільному волевиявленню сторін, жодна із сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин та умови цього договору є взаємовигідними для кожної із сторін.
Таким чином, ІП «Агро-Вільд Україна», підписуючи Договір поставки та Додаткову угоду до Договору, підтвердив, що йому зрозумілі всі його умови, у т.ч. зміну ціни залежно від курсу євро, і це відповідає вільному волевиявленню сторін.
Спірні пункти договору встановлюють обов'язок покупця сплатити за товар його повну ціну за курсом (продажу) євро до гривні.
Згідно з частиною 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
В силу ч. 1 ст. 175, ч. 7 ст. 179 ГК, ч. 6 ст. 265, ч. 1 ст. 193 ГК України зазначені положення ЦК України поширюються і на господарські відносини суб'єктів господарювання.
Отже, закон не забороняє визначення у договорі грошового зобов'язання у еквіваленті до відповідної іноземної валюти.
Посилання ІП «Агро-Вільд Україна» на порушення при укладенні спірних пунктів договору та додаткової угоди ст. 533 ЦК України ґрунтується на неправильному застосуванні ним цієї норми до встановлених фактичних обставин справи та неправильне тлумачення змісту спірних пунктів договору та додаткової угоди.
Суд не приймає як порушення закону посилання ІП «Агро-Вільд Україна» на порушення ПрАТ «Волинська фондова компанія» Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009р. №1200, оскільки зазначена постанова не є законом.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд відмовляє повністю у зустрічному позові про визнання недійсними окремих пунктів Договору поставки та Додаткової угоди до нього за недоведеністю обставин, на які посилається позивач за зустрічним позовом, як на підставу своїх вимог.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати не стягуються. Підлягає поверненню ПрАТ «Волинська фондова компанія» з державного бюджету судовий збір в сумі 95,09 грн., оскільки сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом. Оригінал платіжного доручення №34242 від 06 березня 2015р. залишити у справі.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», господарський суд, -
Відмовити повністю у первісному позові.
Відмовити повністю у зустрічному позові.
Повернути приватному акціонерному товариству «Волинська фондова компанія» судовий збір в розмірі 95,09 грн., внесений в більшому розмірі, ніж встановлено законом, що сплачений по платіжному дорученню № 34242 від 06 березня 2015 року. Оригінал платіжного доручення залишається в справі.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 02 квітня 2015 року.
Суддя Г.М. Скиба