номер провадження справи 2/161/14
16.03.2015 Справа № 908/6357/14
Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія", м.Артемівськ, Донецька область,
про стягнення 17226009,99 грн.,
за участю представників:
від позивача - Ященко Р.Ю., довіреність № 14-135 від 13.05.2014 р.;
від відповідача - Степанова О.В., довіреність № юр/1 від 13.12.2014р.;
Повиленас Вайдас, посвідка на тимчасове проживання №ТР074605 від 05.02.2015 р.;
До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія" про стягнення за договором №13/4156-БО-6 від 27.12.2013р. суми основного боргу у розмірі 13259626,25 грн., пені - 1616005,71 грн., інфляційних втрат - 1763075,89 грн., 3% річних - 587302,14 грн., усього - 17226009,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач не повністю виконав зобов'язання з оплати природного газу, спожитого в січні-квітні 2013 року та жовтні-грудні 2013 року, за договором № 13/4156-БО-6 від 27.12.2013 р. купівлі-продажу природного газу. Станом на 25.06.2014 р. сума основного боргу за спожитий природний газ складає 13259626,25 грн. За період прострочення оплати боргу позивач нарахував пеню в сумі 1616005,71 грн., 3% річних в сумі 587302,14 грн. та інфляційні втрати в сумі 1763075,89 грн.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 193, 231 Господарського кодексу України.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.12.2014 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/161/14 та призначено розгляд справи на 17.02.2015р.
Ухвалою суду від 17.02.2015р. відкладено розгляд справи на 02.03.2015р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів.
Ухвалою суду від 02.03.2015р. на підставі клопотання відповідача продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 16.03.2015 р.
В судовому засіданні 16.03.2015р. були присутні представники обох сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представники відповідача проти позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві. У відзиві відповідач зазначає, що станом на 01.02.2015 р. сума основного боргу складає 5759284,52 грн., а не 13259626,25 грн., як вказує позивач. Просить суд врахувати, що у виникненні заборгованості немає прямої вини боржника, оскільки підприємство постачає теплову енергію згідно затверджених тарифів, які є нижчими від рівня рентабельності підприємства, що призводить до збитковості підприємства. Заборгованість держави з компенсації збиткового тарифу відповідачу складає більше 20 млн. грн. У зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємство переведено на роботу в режимі неповного робочого часу. Крім того, відповідач просить врахувати, що підприємство знаходиться в зоні проведення АТО, що негативно впливає на платоспроможність споживачів та тягне за собою недоотримання доходів підприємством від наданих ним послуг. Станом на 01.01.2015р. дебіторська заборгованість перед відповідачем з боку споживачів складає більше 46 млн. грн., з них заборгованість населення - 33 млн. грн. Також вказує, що статтею 2 Закону України від 13.01.2015р. № 85-VIII «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» введено мораторій на нарахування пені та штрафів. Враховуючи викладене, відповідач просить розстрочити виконання судового рішення в частині сплати основного боргу до 31.12.2015 р., а у стягненні пені, 3% та інфляційних втрат - відмовити.
У додатку до відзиву відповідач зауважив що станом на 20.02.2015 р. сума основного боргу складає 4830284,52 грн.
В судовому засіданні 16.03.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
27.12.2013 р. Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія" (покупець, відповідач) укладено договір № 13/4156-БО-6 купівлі-продажу природного газу.
Відповідно до п. 1.1 цього договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього договору.
У п. 1.2 договору сторони погодили, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками ї їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).
Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 9086 тис. куб. м (дев'ять мільйонів вісімдесят шість тисяч куб. м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): січень - 1937, лютий - 1721, березень - 1500, квітень - 394, травень - 7, червень - 4, липень - 7, серпень - 7, вересень - 6, жовтень - 445, листопад 1308, грудень - 1750.
Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу (п. 4.1 договору).
Згідно з п. 2.3 договору за розрахункову одиницю газу приймається один кубічний метр (куб.м.), приведений до стандартних умов: (t) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика.
У пунктах 5.1 - 5.3 договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн.
Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 35297111,08 грн., крім того ПДВ - 7059422,22 грн., разом з ПДВ - 42356533,30 грн. (п. 5.5 договору).
Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У п. 11.1 договору закріплено, що цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Отже, на момент розгляду справи умови договору є чинними в частині розрахунків за природний газ.
27.12.2013 р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, якою виклали в іншій редакції пункт 1.1 договору, передбачивши, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього договору.
Викладено в іншій редакції пункт 1.2 договору, погодивши що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (далі - споживачами покупця).
Зменшено загальний обсяг поставки газу згідно з п. 2.1 договору до 6480,4 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м.): січень - 1635,6, лютий - 1403,7, березень - 1086,0, квітень - 305,6, травень - вересень - 0, жовтень - 409,5, листопад - 696,5, грудень - 943,5.
Ціну на газ встановлено у п. 5.2 договору з 01 січня 2013 року за 1000 куб.м. в розмірі 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн.
З 01 липня 2013 року ціна за 1000 куб м. газу становить 3459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ 20% - 59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3823,78 грн., крім того ПДВ 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4588,54 грн.
Також викладено пункт 5.5 договору в наступній редакції: «Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу».
Дана додаткова угода поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01 січня 2013 року.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом січня-квітня та жовтня-грудня 2013 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 22648273,25 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу:
- за січень 2013 року - на суму 4843543,70 грн.;
- за лютий 2013 року - на суму 4111651,15 грн.;
- за березень 2013 року - на суму 3864877,50 грн.;
- за квітень 2013 року - на суму 848435,95 грн.;
- за жовтень 2013 року - на суму 1789529,04 грн.;
- за листопад 2013 року - на суму 2601699,91 грн.;
- за грудень 2013 року - на суму 4588536,00 грн.
Відповідач протягом січня-грудня 2013 року здійснював часткові оплати спожитого природного газу, загалом оплачено 13120147,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями відповідача та реєстрами оплат позивача за цей період.
Станом на день подання позовної заяви (25.12.2014 р. - згідно конверту, в якому надійшла позовна заява) вартість неоплаченого природного газу становила 9528126,25 грн. (з урахуванням останньої оплати за 25.12.2014 р. в сумі 109000,00 грн.), що не заперечується сторонами та підтверджується їх розрахунками.
При поданні позову позивачем не було враховано оплати на загальну суму 3731500,00 грн., які були здійснені відповідачем до подачі позивачем позову в період з 25.06.2014 р. по 25.12.2014 р. Фактична вартість неоплаченого природного газу на момент подання позову становила 9528126,25 грн.
Таким чином, на момент подачі позову був повністю оплачений природний газ за січень-березень 2013 року, частково неоплачений природний газ за квітень на суму 548361,30 грн. та повністю неоплачений природний газ за жовтень, листопад та грудень 2013 року.
Правовідносини сторін врегульовані договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В порушення умов п. 6.1 договору відповідач не здійснив остаточний розрахунок за фактично переданий у спірному періоді газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 9528126,25 грн.
Після звернення позивача до суду з позовом відповідач частково сплатив вартість спожитого природного газу на загальну суму 4697841,73 грн.
Таким чином, предмет спору в частині стягнення основного боргу в сумі 4697841,73 грн. на момент розгляду справи відсутній.
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 4697841,73 грн. та роз'яснює сторонам, що згідно з ч. 2 ст. 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Таким чином на момент розгляду справи залишок заборгованості за природний газ становить 4830284,52 грн.
Доказів сплати боргу в розмірі 4830284,52 грн. відповідач суду не надав. Суму заборгованості в розмірі 4830284,52 грн. визнав, про що зазначив у своєму клопотанні до суду від 05.03.2015 р. вих. № 288.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4830284,52 грн. підлягають задоволенню.
Позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 3731500,00 грн., який був оплачений відповідачем до подачі позову, пред'явлені безпідставно, тому в задоволенні цих вимог суд відмовляє.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.
Умовами п. 6.1 договору встанволено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Таким чином, відповідно до умов договору та вищенаведеного роз'яснення останнім днем розрахунку за товар є 13-те число місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно прострочення оплати виникає з 14-го числа.
За прострочення оплати природного газу за загальний період з 14.02.2013 р. по 25.06.2014р. позивачем нараховані 3% річних в сумі 587302,14 грн. та інфляційні втрати в сумі 1763075,89 грн.
Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат судом перевірені, вимоги про стягнення 3% річних в сумі 587302,14 грн. та інфляційних втрат в сумі 1763075,89 грн. визнані обґрунтованими.
Доводи відповідача про необхідність відмови в задоволенні цих вимог суд визнав безпідставними, оскільки законодавством не передбачено можливості звільнення боржника від сплати цих нарахувань або зменшення їх розміру.
У ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з п. 4.1 та абз. 1 п. 1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Таким чином, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 587302,14 грн. та інфляційних втрат в сумі 1763075,89 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору щодо оплати за газ він зобов'язаний сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За прострочення оплати природного газу позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ наступним чином:
- за зобов'язаннями січня 2013 року - за період з 14.02.2013 р. по 13.08.2013 р. в сумі 351521,85 грн.;
- за зобов'язаннями лютого 2013 року - за період з 14.03.2013 р. по 13.09.2013 р. в сумі 296489,48 грн.;
- за зобов'язаннями березня 2013 року - за період з 14.04.2013 р. по 13.10.2013 р. в сумі 270753,20 грн.;
- за зобов'язаннями квітня 2013 року - за період з 14.05.2013 р. по 13.11.2013 р. в сумі 58344,50 грн.;
- за зобов'язаннями жовтня 2013 року - за період з 14.11.2013 р. по 13.05.2014 р. в сумі 123894,24 грн.;
- за зобов'язаннями листопада 2013 року - за період з 14.12.2013 р. по 13.06.2014 р. в сумі 194307,78 грн.;
- за зобов'язаннями грудня 2013 року - за період з 14.01.2014 р. по 25.06.2014 р. в сумі 320694,67 грн.
Всього позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1616005,71 грн.
Пеня нарахована в межах шестимісячного терміну нарахування пені.
Розрахунок пені судом перевірений і вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1616005,71 грн. визнані обґрунтованими.
Доводи відповідача про необхідність застосування до вимог про стягнення пені мораторію, введеного статтею 2 Закону України Закону України від 13.01.2015р. № 85-VIII «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», суд визнав необгрунтованими, оскільки дана норма не поширюється на спірні правовідносини сторін, враховуючи їх суб'єктний склад.
Зі статті 1 Закону України Закону України від 13.01.2015р. № 85-VIII «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» вбачається, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.
Статтею 2 даного закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Проаналізувавши зміст даного закону, суд дійшов висновку, що норма статті 2 закону регулює правовідносини між енергопостачальними компаніями та підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, які надають житлово-комунальні послуги населенню, і покликана зменшити надмірне економічне навантаження безпосередніх виконавців послуг від застосування штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси на територіях, де проводиться антитерористична операція.
У спірних правовідносинах позивач не є енергопостачальною компанією, оскільки він поставляє відповідачу не теплову енергію, а енергетичні ресурси (природний газ). Відповідач, у свою чергу, переробляє ці енергетичні ресурси в теплову енергію і виступає енергопостачальною компанією, яка виробляє та постачає теплову енергію споживачам. Таким чином, у розрахунках між позивачем та відповідачем судом не може бути застосований мораторій на застосування штрафних санкцій.
Разом із цим суд дійшов висновку зменшити розмір присудженої до стягнення пені, виходячи з наступного.
Пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 4.2 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія" метою діяльності товариства є виробництво та постачання теплової енергії в гарячій воді та парі споживачам у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з концесійним договором від 24.07.2007 р., укладеним між Артемівською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія", відповідач отримав на 40 років в концесію цілісний майновий комплекс міського комунального підприємства «Артемівськтепломережа» з метою задоволення суспільних потреб у сфері надання послуг теплопостачання на території міста Артемівська, Соледара, Артемівського району за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов даного договору.
За умовами пункту 1.2 договору в редакції додаткової угоди від 27.12.2013 р. № 1 до договору № 13/4156-БО-6 від 27.12.2013 р. купівлі-продажу природного газу, газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (далі - споживачами покупця).
Підприємство постачає теплову енергію згідно затверджених тарифів, які є нижчими від рівня рентабельності підприємства, що призводить до збитковості підприємства.
Заборгованість держави з компенсації збиткового тарифу відповідачу складає більше 20 млн. грн., що підтверджується розрахунком обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню ТОВ «Артемівськ-Енергія» за 2007-2013 роки та 9 місяців 2014 року, який складений Департаментом житлово-комунального господарства Донецької облдержадміністрації та начальником фінансового управління Артемівської міської ради.
Протоколом № 87 від 12.11.2014 р. засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу узгоджені обсяги заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію станом на 01.10.2014 р., які залишились непогашеними, склали перед ТОВ «Артемівськ-Енергія» суму 20879438,43 грн.
Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 відповідно до ст. ст. 107, 112 Конституції України введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". Зазначеним Указом Президента України було обумовлено проведення антитерористичної операції на сході України, в тому числі в регіоні розташування ТОВ «Артемівськ-Енергія» (Донецька область).
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" від 20.03.2003 р. № 638-IV антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим.
Згідно зі ст. 11 цього ж Закону рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.
Наказом Антитерористичного центру при службі безпеки України від 07.10.2014 р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» визначено, що антитерористична операція проводиться в Донецькій області з 07 квітня 2014 року.
Нестабільна політична ситуація в країні та проведення антитерористичної операції в регіоні потягло за собою зупинку діяльності багатьох підприємств у регіоні та відповідно падіння попиту на послуги теплопостачання, а також падіння рівня платоспроможності населення.
Основними споживачами виробленої відповідачем теплової енергії є населення, яке в силу складної політико-економічної ситуації в регіоні неспроможне оплачувати спожиту теплову енергію в повному обсязі, а також бюджетні організації.
За інформацією Управління праці та соціального захисту населення по роботі з вимушеними переселенцями з зони АТО станом на 05.02.2015 р. кількість врахованих на території Артемівської міської ради осіб, які переселені з районів проведення АТО, включених згідно ПКМУ від 01.10.2014 р. № 509 в Єдину інформаційну базу даних переміщених осіб, складає 36121 особа.
Зі змісту листа Відділу охорони здоров'я Артемівської міської ради від 04.02.2015 р. №70 на адресу міського голови, а також з листа виконавчого комітету Артемівської міської ради від 05.02.2015 р. № 01/07-48 на адресу ТОВ «Артемівськ-Енергія» вбачається, що вимушені переселенці проживають у колективних місцях перебування (гуртожитки, лікарні), всім їм надаються послуги теплопостачання. Крім того, ТОВ «Артемівськ-Енергія» було задіяно у ремонті та підключенні до послуг великої кількості об'єктів, які довгий час не використовувались. Також у місті знаходиться велика кількість спеціальних підрозділів МВД, державних структур, зареєстрованих на території міста (учбові заклади, госпіталі, медичні заклади, центри соціальної допомоги, пункт видачі перепусток тощо), всі вони отримують якісну послугу теплопостачання. У той же час питання оплати та джерел фінансування є відкритим. Застосування до ТОВ «Артемівськ-Енергія» додаткових фінансових навантажень та санкцій може призвести до припинення подачі життєзабезпечувальної послуги для міста, яке по суті є центром надання соціальної та медичної допомоги для великої кількості населення, військовослужбовців та соціальних структур.
Як свідчить баланс (звіт про фінансовий стан) ТОВ «Артемівськ-Енергія», станом на 30 вересня 2014 року дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги підприємства склала 26394000,00 грн., з них бюджетна заборгованість - 1546000,00 грн. Збиток від господарської діяльності за цей період склав 35620000,00 грн.
Згідно довідки ТОВ «Артемівськ-Енергія» станом на 01.01.2015 р. дебіторська заборгованість бюджетних установ становить 5410800,00 грн., пільги та субсидії - 4115200,00 грн., населення - 33015100 грн., інші організації - 3537300,00 грн., всього - 46078400,00 грн.
У зв'язку з закінченням опалювального періоду 2012-2013 років, припиненням діяльності з вироблення теплової енергії та тяжким фінансовим станом, наказом по підприємству від 30.04.2013 р. №69-ос підприємство переведено на роботу в режимі неповного робочого часу.
Викладене свідчить, що відповідач дійсно знаходиться у важкому фінансову становищі, а утворенню заборгованості відповідача за поставлений природний газ сприяли причини об'єктивного характеру, які не залежали від відповідача.
У той же час, відповідач у складних фінансово-економічних умовах продовжував оплачувати спожитий природний газ, як у спірному періоді, так і після звернення позивача до суду з позовом.
Суд зазначає, що господарська діяльність відповідача має важливе соціальне значення для міста Артемівськ та Артемівського району і застосування надмірних фінансових санкцій може призвести до зупинки діяльності підприємства, що потягне серйозні негативні наслідки для району в цілому.
За висновком суду, розмір пред'явленої до стягнення пені (1616005,71 грн.) є занадто великим порівняно із стягуваною сумою боргу (4830284,52 грн.) та складає майже третину від суми основного боргу. При цьому суд враховує, що збитків від прострочення оплати природного газу позивач не зазнав, а втрати від знецінення грошових коштів за період прострочення будуть компенсовані позивачу за рахунок 3% річних та інфляційних втрат.
За таких обставин, суд дійшов висновку зменшити розмір присудженої до стягнення пені з 1616005,71 грн. до 20000,00 грн.
Відповідачем заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення до 31.12.2015 р.
В обґрунтування клопотання про розстрочку відповідач зазначає, що у виникненні заборгованості немає прямої вини боржника, оскільки підприємство постачає теплову енергію згідно затверджених тарифів, які є нижчими від рівня рентабельності підприємства, що призводить до збитковості підприємства. Заборгованість держави з компенсації збиткового тарифу відповідачу складає більше 20 млн. грн. У зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємство переведено на роботу в режимі неповного робочого часу. Крім того, відповідач просить врахувати, що підприємство знаходиться в зоні проведення АТО, що негативно впливає на платоспроможність споживачів та тягне за собою недоотримання доходів підприємством від наданих ним послуг. Станом на 01.01.2015р. дебіторська заборгованість перед відповідачем з боку споживачів складає більше 46 млн. грн., з них заборгованість населення - 33 млн. грн.
Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але, перш за все, повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Досліджені судом докази, які надані відповідачем в обґрунтування клопотання про розстрочку, свідчать, що відповідач дійсно знаходиться у важкому фінансову становищі і на теперішній час у відповідача відсутні достатні грошові кошти, які можуть бути спрямовані на погашення заборгованості в повній сумі перед позивачем.
Суд зазначає, що відповідач не відмовляється від сплати заборгованості. Протягом спірного періоду відповідач постійно сплачував заборгованість частковими платежами, що свідчить про намагання відповідача сплатити заборгованість в добровільному порядку. Розстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості відновлення господарської діяльності відповідача, так і зробить реальною можливість отримання боргу позивачем.
З урахуванням викладеного, враховуючи значний розмір стягуваної суми (7200662,55 грн.), фінансовий стан відповідача та матеріальні інтереси сторін, зважаючи на те, що виконання рішення суду одночасно і в повному обсязі матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану відповідача, суд вважає, що наведені відповідачем обставини є підставою для часткового задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення та надання відповідачу розстрочки сплати основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені строком на 9 місяців з дати винесення судового рішення шляхом сплати присуджених сум рівними частинами по 800073,62 грн. щомісячно до 16.04.2015 р., до 16.05.2015 р., до 16.06.2015 р., до 16.07.2015 р., 16.08.2015 р., до 16.09.2015 р., до 16.10.2015р., до 16.11.2015 р. та суми 800073,59 грн. - до 16.12.2015р.
Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: в частині задоволених вимог та вимог, провадження по яких припинено судові витрати відносяться на відповідача, решта судових витрат залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія" (вул. Зелена, буд. 41, м. Артемівськ, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 34776960) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 4830284,52 грн. (чотири мільйони вісімсот тридцять тисяч двісті вісімдесят чотири грн. 52 коп.) основного боргу, 587302,14 грн. (п'ятсот вісімдесят сім тисяч триста дві грн. 14 коп.) - 3% річних, 1763075,89 грн. (один мільйон сімсот шістдесят три тисячі сімдесят п'ять грн. 89 коп.) інфляційних втрат, 20000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) пені та 57249,40 грн. (п'ятдесят сім тисяч двісті сорок дев'ять грн. 40 коп.) витрат на сплату судового збору.
Видати наказ.
Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 4697841,73 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 3731500,00 грн.
Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 16.03.2015р. у справі № 908/6357/14 в частині стягнення 4830284,52 грн. (чотири мільйони вісімсот тридцять тисяч двісті вісімдесят чотири грн. 52 коп.) основного боргу, 587302,14 грн. (п'ятсот вісімдесят сім тисяч триста дві грн. 14 коп.) - 3% річних, 1763075,89 грн. (один мільйон сімсот шістдесят три тисячі сімдесят п'ять грн. 89 коп.) інфляційних втрат, 20000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) пені, всього - 7200662,55 грн. строком на 9 місяців шляхом сплати суми 800073,62 грн. (вісімсот тисяч сімдесят три грн. 62 коп.) щомісячно до 16.04.2015 р., до 16.05.2015 р., до 16.06.2015 р., до 16.07.2015 р., 16.08.2015 р., до 16.09.2015р., до 16.10.2015р., до 16.11.2015 р. та суми 800073,59 грн. (вісімсот тисяч сімдесят три грн. 59 коп.) - до 16.12.2015р.
Суддя Т.В.Мойсеєнко
Рішення оформлено та підписано 30.03.2015р.
і набирає законної сили після закінчення
десятиденного строку з дня його підписання.