Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
27 березня 2015 року Справа №П/811/484/15
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області
про зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною бездіяльності та стягнення моральної шкоди,
за участю:
секретаря судового засідання - Дмитрієвої А.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представників:
позивача - ОСОБА_2,
відповідача - Погребняка О.І.,
ОСОБА_1 звернувся з позовом, уточненим у судовому засіданні, до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про:
- зобов'язання управління МВС України в Кіровоградській області здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення за січень 2015 року в частині суми 1 324,26 грн.;
- визнання протиправною бездіяльності управління МВС України в Кіровоградській області, яка полягає в не повному та не своєчасному нарахуванні та виплаті грошового забезпечення за січень 2015 року;
- стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. з управління МВС України в Кіровоградській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач ігноруючи норми діючого законодавства України залишив ОСОБА_1 без засобів на проживання, у зв'язку з чим позивач не міг розрахуватися за комунальні послуги, ліки дружині, яка є інвалідом, не міг належно утримувати малолітню дитину, а також своєчасно сплачувати кредитні платежі.
Представником відповідача до суду подано заперечення на позовну заяву у відповідності до якого позовні вимоги ним не визнаються у повному обсязі, оскільки позивачу нараховано та виплачено грошове зобов'язання за січень 2015 року з урахуванням суми переплачених коштів за грудень 2014 року. Також представник відповідача вказує, що у позивача відсутні документальні підтвердження понесених моральних страждань. При цьому представник відповідача зазначає, що особа має право на відшкодування завданої моральної шкоди, якщо її право прямо передбачене нормативно-правовими актами, що регулюють спірні відносини, натомість дані правовідносини виникли в сфері проходження служби, що регулюється спеціальним законодавством, яким не передбачено відшкодування моральної шкоди під час проходження служби.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 27.03.2015 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 01.04.2015 р., про що повідомлено сторонам під час проголошення вступної та резолютивної частини постанови.
Дослідивши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, покази свідка, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
Наказом УМВС України в Кіровоградській області №1330 від 24.12.2014 р. «Про порушення службової дисципліни працівниками УБОЗ УМВС в області та їх покарання» ОСОБА_1 попереджено про неповну посадову відповідність та зменшено розмір грошової премії за грудень поточного року на 10% від суми, яка буде нарахована. При цьому п.2 зазначеного наказу зобов'язано начальника ВФЗБО УМВС в області не нараховувати грошове утримання у період з 12 грудня 2014 року до теперішнього часу (а.с.18-19).
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.02.2015 р. у справі №П/811/4601/14 визнано неправомірними та скасовано п.1, 2 наказу начальника УМВС України в Кіровоградській області №1330 від 24.12.2014 р. «Про порушення службової дисципліни працівниками УБОЗ УМВС в області та їх покарання» (а.с.29-32).
Однак, у відповідності до відомостей автоматизованої системи документообігу Кіровоградського окружного адміністративного суду зазначена постанова станом на час розгляду справи оскаржена та не набрала законної сили, а відтак на час виникнення спірних правовідносин наказ №1330 від 24.12.2014 р. був чинний та підлягав виконанню.
Так, відповідно до розрахункового листа за грудень 2014 року (а.с.44) та виписки по картковому рахунку (а.с.8) встановлено, що грошове забезпечення за грудень 2014 року нараховано і виплачено ОСОБА_1 19.12.2014 р. та 26.12.2014 р. Разом з тим, нарахування проведено за 31 день, тобто без урахування наказу №1330 від 24.12.2014 р.
Зі змісту довідок про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовці внутрішніх військ МВС №59 від 25.12.2014 р. (а.с.63) та №4 від 30.01.2015 р. (а.с.64) встановлено, що ОСОБА_1 у періоди з 25.12.2014 р. по 14.01.2015 р. та з 15.01.2015 р. по 30.01.2015 р. був звільнений від служби у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
З огляду на розрахунковий лист за лютий 2015 року (а.с.43) та виписку по картковому рахунку (а.с.57) судом встановлено, що грошове забезпечення за січень 2015 року нараховано ОСОБА_1 у лютому 2015 року. Водночас, із нарахованого позивачу грошового забезпечення за січень 2015 року відповідачем утримано суму 1 324,26 грн. надмірно виплаченого грошового забезпечення за грудень 2014 року (а.с.43).
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка т.в.о. начальника ВФЗБО УМВС ОСОБА_4 показав, що наказ УМВС України в Кіровоградській області №1330 від 24.12.2014 р. надійшов на виконання до ВФЗБО УМВС 12.01.2015 р., тобто після виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за грудень 2014 року, у зв'язку з чим із грошового забезпечення, нарахованого позивачу за січень 2015 року утримано кошти в сумі 1 324,26 грн., які були переплачені за грудень 2014 року. Також свідок зазначив, що грошове забезпечення за січень 2015 року виплачено ОСОБА_1 у лютому 2015 року, у зв'язку з неоднозначним тлумаченням терміну «до теперішнього часу» вказаного у наказі №1330 від 24.12.2014 р.
Як встановлено судом, 03.02.2015 р. т.в.о. начальника ВФЗБО УМВС звернувся до начальника УКЗ УМВС України в Кіровоградській області із запитом щодо роз'яснення п.2 наказу УМВС України в Кіровоградській області №1330 від 24.12.2014 р. в частині того, по який саме конкретно період часу потрібно не нараховувати працівникам грошове забезпечення (а.с.40).
Листом від 11.02.2015 р. №3/275 начальником Управління кадрового забезпечення УМВС України в Кіровоградській області повідомлено т.в.о. начальника ВФЗБО УМВС України в Кіровоградській області, що п.2 наказу УМВС України в Кіровоградській області №1330 від 24.12.2014 р. доручено не нараховувати окремим працівникам УБОЗ УМВС в області грошове утримання у період з 12 грудня 2014 року до теперішнього часу, при цьому словосполучення «до теперішнього часу» слід трактувати як термін видання вищевказаного дисциплінарного наказу, а саме - 24 грудня 2014 року (а.с.41).
Частиною 7 ст.43 Конституції України встановлено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. №565-ХІІ форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.
Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 р. №499 (далі за текстом - Інструкція).
У відповідності до пп.3.2.1 п.3.2 Інструкції особам рядового і начальницького складу, що звільнені від служби через хворобу на підставі листків непрацездатності або перебувають у відпустці через хворобу, зберігається виплата грошового забезпечення в розмірі, одержуваному на день хвороби, але не більш ніж за чотири місяці, крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні.
Відповідно до п.1.15 Інструкції виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється щомісяця з 20 до 25 числа за поточний місяць.
Згідно з п.1.16 Інструкції у разі коли день виплати грошового забезпечення збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, грошове забезпечення виплачується напередодні.
Суд зауважує, що своєчасність одержання винагороди за працю є конституційним правом працівника, порушення якого не може обґрунтовуватися не зрозумілістю наказів керівництва, які впливають на розмір такої винагороди (грошового забезпечення).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що наказ №1330 від 24.12.2014 р. впливав на розмір премії ОСОБА_1 за грудень 2014 р., яка, з огляду на пп.2.15.4 п.2.15 Інструкції підлягала нарахуванню до складу грошового забезпечення за січень 2015 року, а також на розмір суми утримання коштів надмірно виплачених у грудні 2014 року.
Відтак незрозумілість змісту наказу №1330 від 24.12.2014 р. не перешкоджала своєчасному нарахуванню ОСОБА_1 інших складових грошового забезпечення за січень 2015 року, зокрема, посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавки за вислугу років, надбавки за таємність, надбавки за оперативно-розшукову, розвідувальну діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення.
Також відповідачем не доведено обов'язку проведення утримання із працівника надмірно виплачених коштів за грудень 2014 року саме у січні 2015 року та неможливості проведення такого утримання у наступних періодах.
Більш того, суд враховує, що з приводу роз'яснення змісту наказу №1330 від 24.12.2014 р. посадова особа ВФЗБО УМВС України в Кіровоградській області звернулася лише 03.02.2015 р., тобто після спливу строку встановленого Інструкцією для проведення нарахування та виплати грошового забезпечення.
За таких умов суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частинні визнання протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області щодо своєчасного не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за січень 2015 року підлягають задоволенню.
Водночас, відповідно до абз.2, 3 п.1.6 Інструкції за час відсутності особи рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ на службі без поважних причин (прогул) грошове забезпечення не виплачується.
Підставою припинення виплати грошового забезпечення особі рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ є матеріали службового розслідування на підставі мотивованого рапорту безпосереднього керівника про обставини невиходу на службу та наказ начальника органу внутрішніх справ, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.
На підставі пп.2.15.3, 2.15.5 п.2.15 Інструкції зменшення розміру премії, позбавлення її проводяться відповідно до положення про преміювання.
Виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України.
Оскільки на час проведення відповідачем нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за січень 2015 року наказ УМВС України в Кіровоградській області №1330 від 24.12.2014 р. був чинним та підлягав виконанню, то відповідачем правомірно утримано із заробітної плати позивача кошти в сумі 1 324,26 грн. надмірно виплачені йому у грудні 2014 року без врахування наказу №1330 від 24.12.2014 р.
Таким чином, позовна вимога в частині визнання протиправною бездіяльності УМВС України в Кіровоградській області щодо неповного нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за січень 2015 року задоволенню не підлягає.
Окрім того, суд зазначає, що у випадку набрання законної сили постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.02.2015 р. у справі №П/811/4601/14 щодо визнання неправомірними та скасування пунктів 1, 2 наказу №1330 від 24.12.2014 р. у відповідача виникне обов'язок із нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в сумі 1 324,26 грн. утриманого на підставі зазначеного наказу.
Відтак позовна вимога про зобов'язання управління МВС України в Кіровоградській області здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення за січень 2015 року в частині суми 1 324,26 грн. є передчасною та задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.
З огляду на зміст ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ, норми якого з огляду на п.1 ч.1 ст.3 поширюються, зокрема, на військовослужбовців правоохоронних органів, встановлено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
При цьому частиною другою зазначеного Закону передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Таким чином, із аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що права та гарантії встановлені Конституцією та законами України поширюються на військовослужбовців із врахуванням законодавчо встановлених особливостей, а не за умови, якщо вони безпосередньо визначені спеціальним законодавством, яке врегульовує питання, пов'язані з прийняттям, проходженням та звільненням зі служби в органах внутрішніх справ України.
За таких умов, суд вважає необґрунтованим твердження представника відповідача щодо відсутності у позивача права на відшкодування завданої моральної шкоди, з огляду на не встановлення такого права спеціальними нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У відповідності до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
На підставі п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З'ясуванню в даному випадку підлягає те, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд враховує, що бездіяльність відповідача щодо своєчасного не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за грудень 2015 року, яке є основним засобом для існування сім'ї позивача, обумовила необхідність вжиття позивачем додаткових заходів для пошуку коштів з метою забезпечення родини, зокрема, здійснювати позички у знайомих, близьких та колег. При цьому судом встановлено, що на утриманні у позивача перебуває неповнолітня дитина (а.с.66), а також дружина, яка є інвалідом ІІІ групи та потребує своєчасного лікування (а.с.58-61). Відтак суд дійшов висновку, що Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області спричинено ОСОБА_1 моральну шкоду.
Разом з тим, оцінюючи розмір завданої позивачу моральної шкоди суд вважає, що справедливою сатисфакцією такої шкоди буде сума коштів у розмірі своєчасно не виплаченого позивачу грошового забезпечення за січень 2015 року, тобто 3 200,00 грн., оскільки не своєчасне отримання зазначених коштів і спричинило позивачу моральну шкоду.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню в частині суми 3 200,00 грн.
Керуючись ст. ст. 70, 85, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області щодо своєчасного не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за січень 2015 року.
2. Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1, ід. номер НОМЕР_1 (28000, АДРЕСА_1) моральну шкоду у розмірі 3 200,00 грн. (три тисячі двісті грн. 00 коп.).
3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.М. Момонт