26 березня 2015 року Справа № 803/352/15-a
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,
за участю представника позивача Коляди Д.І.,
представника відповідача Федорчук І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «К.П. Верес» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
23 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «К.П. Верес» (далі - ТзОВ «К.П. Верес») звернулося з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинської області (далі - Ковельська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000551501 від 13.02.2015 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ковельською ОДПІ з 20.01.2015 року по 26.01.2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «К.П. Верес» бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за жовтень 2014 року та листопад 2014 року. За результатами перевірки був складений акт № 59/03-06-1501-21742823 від 02.02.2015 року. На підставі акта перевірки Ковельською ОДПІ було винесене податкове повідомлення - рішення від 13.02.2015 року №0000551501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 40 977 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 10 244,25 грн., всього 51 221,25 грн. за порушення п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.
Позивач вважає необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про безтоварність операцій по правочинах, укладених із контрагентами ПП «Платан», ТзОВ «Хаммер ГМБХ», ТзОВ «Сокілпромцентр» та ПСП «Інструмент Центр», оскільки реальність, правомірність і відповідність господарських операцій діючому законодавству підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.
Крім того, зазначає, що посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача не може бути підставою для збільшення ТзОВ «К.П. Верес» сум грошового зобов'язання з ПДВ, оскільки позивач не несе відповідальності за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами.
З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Ковельською ОДПІ №0000551501 від 13.02.2015 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві просив позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Підтвердив, що на їх підприємстві працює 140 осіб.
Представник відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях позов не визнав. Додатково пояснив, що в ході перевірки не встановлено факту реального здійснення господарських операцій між ТзОВ «К.П. Верес» та ПП «Платан», ТзОВ «Хаммер ГМБХ», ТзОВ «Сокілпромцентр» та ПСП «Інструмент Центр», а первинні документи складені ним не можуть братися до уваги як достовірні. Підтвердив, що доказів про прийняття податкових повідомлень-рішень відносно контрагентів позивача за отриманими від інших податкових інспекцій актами немає, як і доказів про порушення податкового законодавства, підробку документів, інші службові зловживання чи відкриті кримінальні провадження. Однак вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення сформоване у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак просить суд в позові відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.
Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Судом встановлено, що на підставі наказу №23 від 20.01.2015 року про проведення перевірки та направлення від 20.01.2015 року №2/03-06-1501-23 Ковельською ОДПІ з 20.01.2015 року по 26.01.2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «К.П. Верес» бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за жовтень 2014 року та листопад 2014 року. За результатами перевірки був складений акт № 59/03-06-1501-21742823 від 02.02.2015 року. Перевіркою встановлені порушення п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України - ТзОВ «К.П. Верес» завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 40 977 грн., в т.ч. за квітень 2014 року в сумі 23 823 грн., за травень 2014 року в сумі 14 107 грн., за травень 2012 року в сумі 95 грн., за серпень 2012 року в сумі 2 952 грн., в результаті чого ТзОВ «К.П. Верес» занижено суми податку на додану вартість, які підлягають нарахуванню за підсумками поточного звітного(податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету на загальну суму ПДВ 40 977 грн., в т.ч. за квітень 2014 року в сумі 23 823 грн., за травень 2014 року в сумі 14 107 грн., за травень 2012 року в сумі 95 грн., за серпень 2012 року в сумі 2 952 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки Ковельської ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 13.02.2015 року №0000551501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 40 977 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 10 244,25 грн., всього 51 221,25 грн..
Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство України, яке регулює спірні правовідносини, приходить до висновку, що не заслуговує на увагу суду висновок відповідача про порушення позивачем п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України та спростовується наступним.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З аналізу положень вищенаведених нормативно-правових законодавчих актів вбачається, що не можуть належати до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Разом з цим, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи, іншими документами, передбаченими законодавством. Також з проаналізованих норм випливає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Висновок Ковельської ОДПІ про нереальність угод, укладених між ТзОВ «К.П. Верес» та ПП «Платан», ТзОВ «Хаммер ГМБХ», ТзОВ «Сокілпромцентр» та ПСП «Інструмент Центр» базується на висновках інших податкових органів, зроблених за результатами проведених перевірки даних контрагентів.
У зв'язку з цим, перевіркою позивача зроблено висновок про те, що усі операції з ПП «Платан», ТзОВ «Хаммер ГМБХ», ТзОВ «Сокілпромцентр» та ПСП «Інструмент Центр» не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак є нікчемними.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини вищеназваний висновок про нереальність укладених між позивачем та ПП «Платан», ТзОВ «Хаммер ГМБХ», ТзОВ «Сокілпромцентр» та ПСП «Інструмент Центр» договорів вважає неправомірним та спростовується наступним.
Щодо правовідносин позивача з ПП «Платан» суд зазначає наступне.
Згідно акту перевірки № 59/03-06-1501-21742823 від 02.02.2015 року по даному постачальнику встановлена безпідставність вищевказаних операцій з посиланням на те, що під час проведення перевірки не надано частину підтверджуючих документів на транспортування товару тому, як вбачається з письмового розрахунку сум податкового повідомлення-рішення наданого представником відповідача, по даному контрагенту позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за квітень-травень 2014 року на 35 479 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) в сумі 8 869,75 грн., а всього на загальну суму 44 348,75 грн.
Судом встановлено, що між ПП «Платан» (постачальник) та ТзОВ «К.П. Верес» (покупець) укладено договір поставки №ДЧП пост-0221367/ІС-КП від 01.03.2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти й передавати у власність покупця, відповідно до його замовлень, будівельні, оздоблювальні й супутні матеріали, господарські товари, освітлювальне встаткування й інструмент, а покупець зобов'язується прийняти їх та оплатити.
Реальність проведення зазначеної вище господарської операції позивач підтверджує наданими та дослідженими в судовому засіданні копіями видаткових накладних №23182 від 07.04.2014 року, №23180 від 07.04.2014 року, №23178 від 07.04.2014 року, №0000029690 від 30.04.2014 року, №29689 від 29.04.2014 року, копіями товарно-транспортних накладних №МД0028894 від 07.04.2014 року №МД0029219 від 30.04.2014 року та карткою рахунку 631 про рух товарів за 01.04.2014 року - 31.12.2014 року.
Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі шляхом переведення відповідних сум грошових коштів з поточного рахунку позивача на рахунок продавця, що підтверджується оглянутими судом копіями платіжних доручень №661 від 08.05.2014 року, №674 від 12.05.2014 року, №703 від 13.05.2014 року, №763 від 20.05.2014 року, №815 від 27.05.2014 року, №832 від 29.05.2014 року, №450 від 25.04.2014 року, №472 від 29.04.2014 року, №487 від 07.05.2014 року, №512 від 16.05.2014 року, №514 від 19.05.2014 року, №540 від 22.05.2014 року, №566 від 28.05.2014 року.
Формування податкового кредиту за фактами цих покупок здійснювалось позивачем на підставі досліджених в судовому засіданні податкових накладних №65 від 07.04.2014 року, №64 від 07.04.2014 року, №63 від 07.04.2014 року, №336 від 30.04.2014 року, №335 від 29.04.2014 року.
Крім того, відповідно до п.2.2 вказаного договору, поставка товару здійснювалась на умовах доставки постачальником на склад покупця. Таким чином, ТзОВ «К.П. Верес» не може бути відповідальним за правильність заповнення ТТН, оскільки воно не було ні замовником автотранспортних послуг, ні особою, що здійснювала перевезення, а тому жодного відношення до заповнення ТТН у ПП «Платан» - не мало.
Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Хаммер ГМБХ» суд зазначає наступне.
Згідно акту перевірки № 59/03-06-1501-21742823 від 02.02.2015 року по даному постачальнику встановлена безпідставність вищевказаних операцій з посиланням на те, що під час проведення перевірки не надано підтверджуючі документи на транспортування товару та частину платіжних доручень на перерахування коштів тому, як вбачається з письмового розрахунку сум податкового повідомлення-рішення наданого представником відповідача, по даному контрагенту збільшено суму податкового зобов'язання за квітень 2014 року на 2 450,61 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) в сумі 612,17 грн., а всього на загальну суму 3 063,75 грн.
В судовому засіданні встановлено, що між ТзОВ «Хаммер ГМБХ» (постачальник) та ТзОВ «К.П. Верес» (покупець) укладено договір поставки №14/26 від 24.04.2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у зумовлені договором строки передати товар (чистячи засоби, аерозолі) у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності та продажу третім особам, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.
Реальність проведення зазначеної вище господарської операції позивач підтверджує наданими та дослідженими в судовому засіданні копіями видаткових накладних №314001193 від 28.04.2014 року, №314002014 від 27.05.2014 року, карткою рахунку 631 про рух товарів за 01.04.2014 року - 31.12.2014 року та актами звіряння взаємних розрахунків за 2014 рік та січень-лютий 2015 року.
Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі шляхом переведення відповідних сум грошових коштів з поточного рахунку позивача на рахунок продавця, що підтверджується оглянутими судом копіями платіжних доручень №819 від 27.05.2014 року, №746 від 22.07.2014 року, №2325 від 15.10.2014 року, №2708 від 12.11.2014 року, №1394 від 23.12.2014 року,
Формування податкового кредиту за фактами цих покупок здійснювалось позивачем на підставі дослідженої в судовому засіданні податкової накладної №480 від 28.04.2014 року.
Крім того, відповідно до п.2.1 вказаного договору, поставка товару здійснювалась на умовах доставки постачальником на склад покупця. Таким чином, ТзОВ «К.П. Верес» не може бути відповідальним за правильність заповнення ТТН, оскільки воно не було ні замовником автотранспортних послуг, ні особою, що здійснювала перевезення, а тому жодного відношення до заповнення ТТН у ТзОВ «Хаммер ГМБХ» - не мало.
Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Сокілпромцентр» суд зазначає наступне.
Згідно акту перевірки № 59/03-06-1501-21742823 від 02.02.2015 року по даному постачальнику безпідставність вищевказаних операцій з посиланням на те, що під час проведення перевірки не надано підтверджуючі документи на транспортування товару та проведення розрахунків тому, як вбачається з письмового розрахунку сум податкового повідомлення-рішення, наданого представником відповідача, по даному контрагенту збільшено суму податкового зобов'язання за травень 2012 року на 95 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) в сумі 23,75 грн., а всього на загальну суму 118,75 грн.
Між ТзОВ «Сокілпромцентр» (постачальник) та ТзОВ «К.П. Верес» (покупець) укладено договір поставки №23/229-209/12-КП від 03.05.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (кабельні канали, метало рукави) згідно з даним договором, відповідно до його замовлень покупця, а покупець зобов'язується прийняти їх та оплатити.
Реальність проведення зазначеної вище господарської операції позивач підтверджує наданими та дослідженими в судовому засіданні копіями видаткових накладних №1712 від 04.05.2012 року, №1824 від 10.05.2012 року, №2317 від 31.05.2012 року та карткою рахунку 631 про рух товарів за 01.04.2014 року - 31.12.2014 року.
Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі шляхом переведення відповідних сум грошових коштів з поточного рахунку позивача на рахунок продавця, що підтверджується оглянутими судом копіями платіжних доручень №465 від 25.05.2012 року, №563 від 12.06.2012 року.
Формування податкового кредиту за фактами цих покупок здійснювалось позивачем на підставі досліджених в судовому засіданні податкових накладних №33 від 04.05.2012 року, №125 від 10.05.2012 року, №615 від 31.05.2012 року.
Щодо правовідносин позивача з ПСП «Інструмент Центр» суд зазначає наступне.
Згідно акту перевірки № 59/03-06-1501-21742823 від 02.02.2015 року по даному постачальнику встановлено безпідставність вищевказаних операцій з посиланням на те, що під час проведення перевірки не надано договір на поставку товару, документи, що підтверджують оплату за придбаний товар )металеві драбини) та подана товарно-транспортна накладна заповнена з порушенням правил їх заповнення тому, як вбачається з письмового розрахунку чум податкового повідомлення-рішення наданого представником відповідача, по даному контрагенту збільшено суму податкового зобов'язання за серпень 2012 року на 2 952 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) в сумі 738 грн., а всього на загальну суму 3 690 грн.
18.01.2012 року між ПСП «Інструмент Центр» (постачальник) та ТзОВ «К.П. Верес» (покупець) укладено договір поставки №009-78/12-КП від 18.01.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у зумовлені договором строки передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.
Реальність проведення зазначеної вище господарської операції позивач підтверджує наданими та дослідженими в судовому засіданні копією видаткової накладної №ИЦ-75747 від 07.08.2012 року, акта прийому-передачі від 07.08.2012 року, товарно-транспортної накладної №708031 та карткою рахунку 631 про рух товарів за 01.04.2014 року - 31.12.2014 року.
Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі шляхом переведення відповідних сум грошових коштів з поточного рахунку позивача на рахунок продавця, що підтверджується оглянутими судом копіями платіжних доручень №2424 від 29.08.2012 року, №2447 від 31.08.2012 року.
Формування податкового кредиту за фактами цих покупок здійснювалось позивачем на підставі дослідженої в судовому засіданні податкової накладної №75 від 07.08.2012 року.
Крім того, відповідно до п.2.1 вказаного договору, поставка товару здійснювалась на умовах доставки постачальником на склад покупця. Таким чином, ТзОВ «К.П. Верес» не може бути відповідальним за правильність заповнення ТТН, оскільки воно не було ні замовником автотранспортних послуг, ні особою, що здійснювала перевезення, а тому жодного відношення до заповнення ТТН у №2424 від 29.08.2012 року, №2447 від 31.08.2012 року, - не мало.
Як встановлено судом отримані від ПП «Платан», ТзОВ «Хаммер ГМБХ», ТзОВ «Сокілпромцентр» та ПСП «Інструмент Центр» товари були використані позивачем в ході своєї господарської діяльності, а саме під час продажу будівельних матеріалів третім особам, що підтверджується оглянутими судом та долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних №В-0007553 від 01.09.2014 року, №ВО-0003166 від 18.12.2014 року, №ВО-0002431 від 10.11.2014 року, №В-0004558 від 04.04.2014 року, №В-0004677 від 08.04.2014 року, №В-0005409 від 15.05.2014 року, №ВГ-0043462 від 24.05.2012 року, №ВО-0003275 від 04.07.2012 року, №ВО-0002740 від 11.06.2012 року, №ВО-0002740 від 11.06.2012 року, №ВО-0002672 від 08.06.2012 року, №ВО-0002848 від 15.06.2012 року, №ВО-0002285 від 22.05.2012 року, №ВО-0002528 від 01.06.2012 року, №ВГ-0045302 від 29.05.2012 року, №ВО-0004364 від 17.08.2012 року, №В-00000990 від 11.05.2012 року, №ВО-0003957 від 01.08.2012 року№В-0007745 від 09.09.2014 року, №В-0006823 від 25.07.2014 року, №В-0006882 від 29.07.2014 року, №В-0005372 від 14.05.2014 року, №В-0002420 від 05.11.2012 року, №В-0002092 від 28.09.2012 року, №ВГ-00049926 від 12.06.2012 року, №ВО-0003437 від 11.07.2012 року, №В-0006461 від 09.07.2014 року, №ВГ-0043462 від 24.05.2012 року, №ВО-0002325 від 24.05.2012 року, №ВГ-0041165 від 17.05.2012 року, №В-00001336 від 20.06.2012 року та звітами про обіг номенклатури (товарів) за період з 31.03.2014 року по 31.03.2015 року та за період з 01.04.2014 року по 31.03.2015 року
Подані позивачем докази свідчать про те, що внаслідок укладення договорів №ДЧП пост-0221367/ІС-КП від 01.03.2010 року, №14/26 від 24.04.2014 року, №23/229-209/12-КП від 03.05.2012 року, №009-78/12-КП від 18.01.2012 року, ним було використано отримані від контрагентів товари у своїй господарській діяльності шляхом продажу третім особам, ТзОВ «К.П. Верес» досягнено економічного ефекту у власній господарській діяльності та отримано прибуток від факту реалізації. Факт того, що позивачем реалізовано, використано в своїй діяльності отримані від ПП «Платан», ТзОВ «Хаммер ГМБХ», ТзОВ «Сокілпромцентр» та ПСП «Інструмент Центр» товари, підтверджується наданими позивачем та приєднаними до матеріалів справи належним чином оформленими видатковими накладними, звітами про обіг номенклатури (товарів).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулює Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Так, згідно з частиною 1 цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
На підтвердження виконання спірних операцій з поставки товарів придбаних позивачем у ПП «Платан», ТзОВ «Хаммер ГМБХ», ТзОВ «Сокілпромцентр» та ПСП «Інструмент Центр» підприємством подано договори, податкові та видаткові накладні, які містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій, а відтак наявні дефекти форми, на які акцентує увагу Ковельська ОДПІ, не є підставою для визнання цих документів недійсними.
Оглянуті копії перелічених первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості та не призвели до зміни в структурі активів платника податків.
Порушень в оформленні цих документів, які б могли слугувати про нереальність спірних операцій, судом не виявлено.
Крім того суд зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних або порушення порядку їх заповнення свідчить лише про недотримання норм законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Згідно з наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. При наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, відсутність ТТН чи порушення при її заповненні не може спростовувати факту придбання нами товарів.
Як вказано вище, поставка товарів здійснювалась на умовах доставки постачальниками на склад покупця. Таким чином, ТзОВ «К.П. Верес» не може бути відповідальним за правильність заповнення ТТН, оскільки воно не було ні замовником автотранспортних послуг, ні особою, що здійснювала перевезення. Відтак, у нього не було необхідності складати та виписувати товарно-транспортні накладні.
Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Однак, всупереч наведеним вимогам, акт перевірки не містить об'єктивного аналізу господарських операцій вчинених позивачем з ПП «Платан», ТзОВ «Хаммер ГМБХ», ТзОВ «Сокілпромцентр» та ПСП «Інструмент Центр», натомість ґрунтується виключно на припущеннях про те, що вони не могли відбутись.
Висновки Ковельської ОДПІ про відсутність реального характеру відносин із ПП «Платан», ТзОВ «Хаммер ГМБХ», ТзОВ «Сокілпромцентр» та ПСП «Інструмент Центр» не підтверджуються належними і допустимими доказами, а ґрунтуються на аналізі лише баз даних податкового органу з відомостями про чисельність працюючих та податкової звітності з ПДВ, без фактичного з'ясування контролюючим органом реального майнового стану суб'єкта господарювання та перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини.
Ні в Акті перевірки Ковельської ОДПІ, ні в судовому засіданні представником відповідача не представлено доказів, які б свідчили про нереальність господарських операцій між ТзОВ «К.П. Верес» і ПП «Платан», ТзОВ «Хаммер ГМБХ», ТзОВ «Сокілпромцентр» та ПСП «Інструмент Центр» цілям та завданням статутної діяльності товариства, незвичності цих господарських операцій для її учасників, збитковості цих операцій, інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їх фіктивність, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, цілями ділового характеру, а дії ТзОВ «К.П. Верес» та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Також з акту перевірки та заперечень поданих представником відповідача слідує, що основою висновків податкового органу про завищення податкового кредиту та заниження платником податків податку на додану вартість стали акти ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів в Чернівецькій області від 22.08.2014 року №1994/22/32601708 «Про результати документальної позапланової перевірки ТзОВ «Хаммер ГМБХ», Дніпропетровської МДПІ у Дніпропетровській області від 11.07.2013 року №618/150/35986879 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Сокілпромцентр», ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 24.07.2014 року №357/22-04/20282472, якими не підтверджено реальність господарських операцій із їх контрагентами, проте як встановлено судом цими податковими органами не досліджувались операції з ТзОВ «К.П. Верес»
Крім того, суд вважає, що такий висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість, зроблений лише на підставі актів перевірки контрагентів позивача, передчасним, оскільки податковий орган не дослідив та не взяв до уваги первинні документи, які надавалися позивачем під час проведення перевірки. Окрім того, в ході судового розгляду даної справи підприємством належними первинними документами підтверджено реальність вчинення господарських операцій між ТзОВ «К.П. Верес» та ПП «Платан», ТзОВ «Хаммер ГМБХ», ТзОВ «Сокілпромцентр» та ПСП «Інструмент Центр», які стали підставою для формування даних податкового обліку.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що включений позивачем в податкові декларації податковий кредит з ПДВ підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог законодавства, які оглянуті в судовому засіданні.
Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки факт поставки товарів та їх реалізації підтверджується відповідними бухгалтерськими документами про одержання цього товару, тому підстави для визнання укладених правочинів нікчемними, відсутні.
Крім того, ні відповідачем в акті перевірки чи в письмових запереченнях, ні представником відповідача в судовому засіданні не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та ПП «Платан», ТзОВ «Хаммер ГМБХ», ТзОВ «Сокілпромцентр» та ПСП «Інструмент Центр» суперечили чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, або порушували публічний порядок.
Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.
Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 ГК України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Відповідачем (податковим органом) не доведено суду, що господарські зобов'язання між позивачем та ПП «Платан», ТзОВ «Хаммер ГМБХ», ТзОВ «Сокілпромцентр» та ПСП «Інструмент Центр», вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.
Як встановлено судом, умови вищезгаданих договорів поставки сторонами були виконані, про що свідчать досліджені в судовому засіданні докази.
Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у даній справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству та дотримання постачальників товару вимог податкового законодавства, навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку.
Діюче податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ПП «Платан», ТзОВ «Хаммер ГМБХ», ТзОВ «Сокілпромцентр» та ПСП «Інструмент Центр» укладені господарські договори, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.
Крім того, на момент укладення угод та їх виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.
Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції із суб'єктами господарювання носили реальний характер, договори були виконані належним чином, товари були поставлені та оплачені.
Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарських операцій повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового органу. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Даний факт узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Відтак наявність ознак фіктивності у діяльності контрагента МПП «Богемія» чи порушення останнім правил здійснення господарської діяльності, порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку сама по собі не свідчить про нікчемність усіх правочинів, укладених товариством. Крім того, Європейський Суд з прав людини в рішенні також зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Посилання податкової інспекції, як на підставу нереальності операцій позивача з контрагентами ПП «Платан», ТзОВ «Хаммер ГМБХ», ТзОВ «Сокілпромцентр» та ПСП «Інструмент Центр» на акти перевірок ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів в Чернівецькій області від 22.08.2014 року №1994/22/32601708 «Про результати документальної позапланової перевірки ТзОВ «Хаммер ГМБХ», Дніпропетровської МДПІ у Дніпропетровській області від 11.07.2013 року №618/150/35986879 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Сокілпромцентр», ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 24.07.2014 року №357/22-04/20282472, не може бути підставою для визнання нереальності наступних угод укладених з позивачем, оскільки відповідачем у даній справі будь-яких доказів про прийняття рішень податковою інспекцією на підставі вказаних актів перевірки не надано, як і не надано будь-яких доказів підробки документів чи службового зловживання, а також притягнення до будь-якої відповідальності винних осіб.
Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом.
Слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.
В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Крім того, представником відповідача в судовому засіданні не додано будь-яких доказів, що за результатами перевірки контрагента позивача відповідною податковою інспекцією приймалися податкові повідомлення-рішення по цьому контрагенту. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Крім того відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договорів укладених позивачем з ПП «Платан», ТзОВ «Хаммер ГМБХ», ТзОВ «Сокілпромцентр» та ПСП «Інструмент Центр», та в акті перевірки Ковельської ОДПІ не зазначено і не підтверджено представником інспекції в судовому засіданні, чи винесено обвинувальні вироки щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого з посадових осіб ПП «Платан», ТзОВ «Хаммер ГМБХ», ТзОВ «Сокілпромцентр» та ПСП «Інструмент Центр» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені статтями 205, 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ПП «Платан», ТзОВ «Хаммер ГМБХ», ТзОВ «Сокілпромцентр» та ПСП «Інструмент Центр» з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
Таким чином, актом перевірки ТзОВ «К.П. Верес» не спростовано встановленої статтею 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів, так як на думку суду, єдиним мотивом для висновку про нікчемність спірних правочинів є складені акт за результатами перевірки контрагента позивача, проведеної іншим податковим органом. Однак, в силу приписів статтей 8 і 19 Конституції України лише висновку одного органу державної податкової служби України про нікчемність вчинених платником податків правочинів є недостатнім для висновку іншого органу державної податкової служби України про порушення контрагентом такого платника податків законів з питань оподаткування.
Належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.
В ході розгляду справи відповідачем не подано суду жодних доказів порушення адміністративного чи кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в актах фактами діяльності контрагентів платників податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи ні відповідачем, ні його представником в судовому засіданні, не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами та не доведений факт порушення позивачем п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України.
Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність встановлених Ковельською ОДПІ в акті документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «К.П. Верес» обставин, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 13.02.2015 року №0000551501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 40 977 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 10 244,25 грн., всього 51 221,25 грн. слід визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки позов підлягає задоволенню, то відповідно до частини першої статті 94 КАС України на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 182,70 грн. судового збору, сплаченого ним згідно з платіжним дорученням від 23 лютого 2015 року №10/13 за ставками і правилами, визначеним Законом України «Про судовий збір» (а.с.2).
Керуючись статтями 11, 17, 71, 94, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статтей 185, 186, 198, 200 Податкового кодексу України, статтей 216, 228, 639 Цивільного кодексу, статті 207 Господарського кодексу, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 13 лютого 2015 року №0000551501.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «К.П. Верес» (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Грушевського, 79, ідентифікаційний код 21742823) 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок) сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 01 квітня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий С.Ф. Костюкевич