Справа: № 823/3667/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
02 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Анапріюк С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атіква Естейт» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Атіква Естейт» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови. Свої вимоги обґрунтовує тим, що перевірка проведена за участю неуповноваженої від позивача особи, роботи, проведені на об'єкті, що підлягав перевірці відповідачем, є поточним ремонтом, а тому введення в експлуатацію об'єкта не є обов'язковим.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 вересня 2014 року судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправною та скасовано постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області № 599 від 28 жовтня 2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Атіква Естейт» як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 38305498, зареєстроване 31.07.2012 року.
Відповідно до наказів від 10.10.2013 року № 602, 18.10.2013 року № 617 службова особа відповідача провела позапланову перевірку об'єкта «Реконструкція АЗС зі зміною фасадів, розташованого за адресою: м. Умань, вул. Жовтневої революції, 64», що перебуває у власності позивача та використовується ТОВ "СОКАР ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА" одним із двох співзасновників позивача, що підтверджується даними статуту позивача.
За результатами перевірки складено акт від 22.10.2013 року, за змістом якого перевіркою було встановлено, що за вказаною адресою проведено позивачем будівельні роботи з реконструкції: збільшено розміри будівлі операторської літ "А-1" за рахунок добудови, в якій розміщено робочий кабінет та допоміжні (складські приміщення); збільшено розмір приміщення операторської (приміщення № 2) за рахунок допоміжних приміщень (приміщення №№ 1, 3, 4, 5, 6); внаслідок виконаних будівельних робіт змінено функціональне призначення приміщень будівлі операторської літ. "А-1"; змінено архітектурний вигляд об'єкту (зміна фасадів); замінено інженерні мережі та технологічне обладнання. Перевіркою виявлено проведення цих робіт у 2013 році без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, без забезпечення дотримання авторського та технічного нагляду, експлуатація об'єкта здійснюється без отримання відповідного сертифіката.
Згідно з даними акту перевірка проводилася в присутності уповноваженої від позивача особи за довіреністю від 10.10.2013 року - Макаренка С.Ю.
На підставі висновків акта перевірки та відповідно до протоколу від 22.10.2013 року № 583 відповідач прийняв постанову № 599 від 28 жовтня 2013 року про накладення на позивача штрафу в розмірі 1032300,00 грн. за експлуатацію вищезгаданого об'єкту, як належного до п'ятої категорії складності, без сертифіката, що видається на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації.
Не погоджуючись з вказаною постановою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та частиною 2 статті 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» до повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю віднесено розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та застосування санкцій за ці правопорушення, наприклад, накладення штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію.
Розмір штрафу за таке правопорушення залежить від категорії складності об'єкта будівництва (пункт 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»).
Визначення категорії складності об'єкта будівництва за відсутності проектної документації, у якій би було зазначено відповідну категорію, не віднесено до компетенції жодного іншого державного органу.
У статті 1 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" визначені, зокрема, наступні поняття:
об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;
потенційно небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.
Таким чином, вказаною нормою розмежовано поняття об'єкта підвищеної небезпеки та потенційно небезпечного об'єкта.
Згідно статтею 9 цього ж Закону суб'єкт господарської діяльності ідентифікує об'єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин.
Нормативи порогової маси небезпечних речовин встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок ідентифікації, форма та зміст оповіщення про її результати визначаються Кабінетом Міністрів України.
На основі ідентифікаційних даних Кабінет Міністрів України затверджує класифікацію об'єктів підвищеної небезпеки і порядок їх обліку.
Порядок ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки регулюється Постановою Кабінету Міністрів України "Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки".
Дія цього Порядку поширюється на всіх суб'єктів господарської діяльності, у власності або користуванні яких є об'єкти, де можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини (потенційно небезпечні об'єкти), а також на всіх суб'єктів господарської діяльності, які мають намір розпочати будівництво потенційно небезпечних об'єктів.
На основі ідентифікаційних даних Кабінет Міністрів України затверджує класифікацію об'єктів підвищеної небезпеки і порядок їх обліку. Нормативи порогової маси небезпечних речовин також встановлені Кабінетом Міністрів України (Нормативи порогових мас небезпечних речовин за категоріями та Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки, затверджені постановою № 956 від 11.07.2002 року). Під час проведення ідентифікації для кожного потенційно небезпечного об'єкта розраховується сумарна маса кожної небезпечної речовини із зазначених у нормативах порогових мас.
В пункті 15 Порядку зазначено, що у разі коли маса небезпечних речовин, визначена в установленому порядку, не перевищує нормативу, потенційно небезпечний об'єкт не відноситься до об'єктів підвищеної небезпеки.
З аналізу зазначених вище норм вбачається, що об'єкти підвищеної небезпеки визначаються на підставі класу наслідків (відповідальності) за результатом їх ідентифікації відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до спірної постанови відповідач відніс об'єкт позивача, на якому здійснювалася перевірка, до п'ятої категорії складності.
При цьому, відповідно до висновку № 44/14/буд судової будівельної експертизи від 12 листопада 2014 року автозаправна станція, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Жовтневої революції, 64, є об'єктом підвищеної небезпеки, що відноситься до ІV категорії складності.
Стосовно проведення на вищевказаному об'єкті поточного чи капітального ремонту, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції було встановлено, що роботи на згаданому об'єкті виконувалися відповідно до договору на виконання робіт на умовах підряду від 30.04.2013 року № 7, укладеного позивачем, як замовником, з приватною виробничо-комерційною фірмою «Жемчуг», як підрядником.
Відповідно до п. 1.1 договору замовлено роботи з виконання поточного ремонту на АЗС.
Сторони договору підписали акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за червень і вересень 2013 року з назвою про поточний ремонт.
Ремонт виробничих будівель і споруд відповідно до п. 3.1 розділу 3 Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці України від 27 листопада 1997 року № 32/288, є комплексом технічних заходів, спрямованих на підтримання чи відновлення початкових експлуатаційних якостей як будівлі в цілому, так і її окремих конструкцій. До поточного ремонту виробничих будівель і споруд згідно з п. 3.6 цього Положення належать роботи із систематичного і своєчасного захисту частин будівлі (споруди) та інженерного обладнання від передчасного зношення шляхом проведення запобіжних заходів і усунення дрібних пошкоджень і поломок. Примірний перелік робіт з поточного ремонту наведено в додатку 4 до цього Положення.
Водночас, згідно з п. 3.11 до капітального ремонту виробничих будівель і споруд належать такі роботи, в процесі яких проводиться заміна та підсилення зношених конструкцій і деталей будівель і споруд або їх заміна на більш прогресивні і економічні, що поліпшують експлуатаційні можливості об'єктів, за винятком повної заміни або заміни основних конструкцій, строк служби яких є найбільшим (кам'яні і бетонні фундаменти, всі види стін будівлі, всі види каркасів стін, труби підземних мереж, опори мостів та ін.). Примірний перелік робіт з капітального ремонту наведений у додатку 5.
За змістом актів здачі-приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, частина робіт, виконаних за договором підряду від 30.04.2013 року № 7 відноситься до капітального ремонту.
Разом з тим, у листі Державного комітету України з будівництва та архітектури листі № 7/7-401 від 30.04.2003 року надано визначення терміну капітального ремонту будівлі, як комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності). Поточним ремонтом визначив комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем здійснено поточний ремонт автозаправної станції, розташованої за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Жовтневої революції, 64, при цьому деякі роботи відносяться до капітального ремонту.
Вказане також підтверджується висновком № 44/14/буд судової будівельної експертизи від 12 листопада 2014 року.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
При цьому колегія суддів критично сприймає доводи апеляційної скарги та зазначає про наступне.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що для вирішення цього спору необхідно повно та всебічно встановити усі обставини справи, які стосуються доводів позивача щодо здійснення саме поточного ремонту на спірному об'єкті.
В матеріалах справи містяться два висновки судово-будівельних експертиз: Київської незалежної судово - експертної установи від 14.07.2014 року № 0898 (а.с. 59-78 Т. 3), ТОВ «Контакт - Сервіс» від 12.11.2014 року № 44/14/буд. (а.с. 98-134 Т. 3).
При цьому, з висновків обох експертиз вбачається, що виконані роботи на об'єкті позивача в основному відносяться до поточного ремонту, за винятком певної частини робіт, що відносяться до капітального ремонту.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявними в матеріалах справи висновками експертиз підтверджується відсутність обов'язку у позивача отримувати відповідний дозвіл на виконання будівельних робіт, зважаючи на те, що дозвільна система для поточних ремонтів діючим законодавством не передбачена, оскільки у відповідності до Порядку будівельних робіт, затвердженого постановою КМ України від 13 квітня 2011 року № 466, будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.
Окрім того, колегією судді встановлено, що відповідно до ухвали ВАС України від 10.09.2014 року у справі № 823/3667/13 за позовом ТОВ «Атіква Естейт» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області про визнання протиправним та скасування припису, протоколу та постанови, при направленні справи на новий розгляд, в мотивувальній частині зазначено, що об'єкти підвищеної небезпеки визначаються на підставі класу наслідків (відповідальності) за результатом їх ідентифікації відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин.
У справі № 823/3667/13 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що без належного обґрунтування підстав, суди віднесли автозаправну станцію до об'єкту підвищеної небезпеки V категорії складності, виконання робіт на якому без відповідного дозволу є правопорушенням у сфері містобудівної діяльності, передбаченим п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
Отже, касаційним судом у пов'язаній справі було зазначено, що для правильного вирішення справи судам, з урахуванням описаних вище норм, необхідно встановити чи є автозаправна станція, за результатами перевірки якої складено спірну постанову, об'єктом підвищеної небезпеки, що відноситься до V категорії складності.
У висновку судової будівельно-технічної експертизи № 44/14/буд. експертом встановлено, що об'єкт перевірки відноситься до класу наслідків СС2 (середні наслідки), що виключає можливість віднесення даного об'єкту до V категорії складності.
Таким чином, колегія суддів зазначає про безпідставність висновків відповідача щодо сумнівів у правильності висновку експертизи та висновків суду першої інстанції по даному питанню.
Крім цього. колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 5 ст. 225 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов?язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Правила даної статті при ухваленні оскаржуваної постанови дотримані судом першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Т.М. Грищенко
В.Е. Мацедонська
Повний текст виготовлено 02.04.2015 року.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.