31 березня 2015 рокусправа № 804/267/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплаченої пенсії, -
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплаченої пенсії.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу окружного суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його позовні вимоги.
Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України м.Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області звернулось до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплаченої пенсії у розмірі 4909,84 грн.
Згідно ч.2 ст.107 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції посилався на наступне.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 1, пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Згідно частини 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз припису наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Як слідує з матеріалів адміністративного позову, в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області з 13.08.1992 року ОСОБА_2 отримував пенсію за віком. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, однак цей факт став відомий позивачу лише 06.05.2014 року, у зв'язку з чим, сином померлого ОСОБА_1 в період 01.01.2014 року по 28.02.2014 року отримана пенсія у розмірі 4909,84 грн. Позивач просить стягнути з відповідача суму переплати пенсії, що виникла внаслідок не повідомлення останнім органу Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють припинення виплати пенсії.
Відповідно до положень частини 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Статтею 102 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" визначено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Таким чином, даний спір фактично стосується відшкодування шкоди внаслідок зловживання відповідача, що потягло надмірну виплату пенсії.
Зважаючи на те, що у даному спорі відповідач не є суб'єктом владних повноважень, і позовні вимоги не поєднані із вимогою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, спір щодо стягнення переплати пенсії не є публічно-правовим, у зв'язку з чим не підлягає вирішенню у відповідності з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи положення вищенаведених норм права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.
За таких обставин, суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 199, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко