17 березня 2015 рокусправа № П/811/2830/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі № П/811/2830/14 за адміністративним позовом Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення матеріального забезпечення, -
Кіровоградський міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 виплачене матеріальне забезпечення у сумі 30729,06 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в Кіровоградському міськрайонному центрі зайнятості у статусі безробітного та отримуючи допомогу по безробіттю, приховав відомості про те, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець та безпідставно отримав допомогу по безробіттю з 01 липня 2013 р. по 25 червня 2014 р. у розмірі 27 909,61 грн. а також витрачено кошти на професійне навчання за професією "машиніст холодильних установ" з 10 лютого 2014 р. по 10 липня 2014 р. у розмірі 2819,45 грн.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кіровоградський міськрайонний центр зайнятості звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи апозивача про те, що на момент реєстрації у центрі зайнятості відповідач ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та відносився до категорії зайнятого населення, а відтак не мав права на отримання статусу безробітного і відповідного отримання допомоги по безробіттю.
У судовому засіданні представник позивача доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав в повному обсязі.
Відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, 05 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, в якій, зокрема, зазначив, що не зареєстрований як фізична особа-підприємець. Згідно персональної картки відповідачеві був наданий статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю з 05 червня 2013 року. За час перебування на обліку як безробітній відповідач отримав: допомогу по безробіттю з 01 липня 2013 р. по 25 червня2014 р. у розмірі 27 909,61 грн., професійне навчання за професією "машиніст холодильних установ" з 10 лютого 2014 р. по 10 липня 2014 р. в сумі 2 819,45 грн. В подальшому, Кіровоградським міськрайонним центром зайнятості при здійсненні перевірки інформації про доходи безробітного ОСОБА_1 було з'ясовано, що у період перебування на обліку у центрі зайнятості та отримуючи допомогу по безробіттю відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 30 січня 1996 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. За даним фактом складено акт розслідування страхових внесків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про зайнятість населення". На підставі вищезазначеного факту відповідачу було припинено виплату допомоги по безробіттю. 30 липня 2014 р. в.о. директора Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості видано наказ №618-Д про вжиття заходів по поверненню коштів у сумі 30729,06 грн., копію якого, разом з листом про повернення коштів було направлено відповідачу .
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності у відповідача статусу підприємця під час реєстрації у центрі зайнятості, і дійшов висновку про відсутність підстав для повернення грошової допомоги по безробіттю, яка була йому виплачена.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Згідно пункту 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Згідно частин 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
У відповідності до пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
Відтак, право на допомогу по безробіттю мають виключно громадяни, які визнані в установленому порядку безробітними. При цьому, безробітними вважаються ті громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку. Тобто для визнання особи безробітною обов'язковим є наявність двох умов - відсутність роботи та заробітку.
Як вбачається з акту Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 10 липня 2014 р. №548/11-23-17-01/НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01 січня 2011 р. по 03 червня 2014 р." встановлено, що відповідач не зареєстрований як платник податку на додану вартість, не застосовує РРО та розрахункові книжки відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", не має рахунків у установах банків та з 2011 по 2014 не отримував доходів, в зв'язку з відсутністю господарської діяльності, відсутня база нарахування єдиного соціального внеску.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що 13 травня 2013 року внесено запис щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
У відповідності до ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.
Крім того, відповідач є інвалідом війни третьої групи; інвалідність отримана при виконанні обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись військові дії (а.с.48).
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що у Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості відсутні законні підстави для стягнення з ОСОБА_1 суми матеріального забезпечення, оскільки невиконання відповідачем своїх обов'язків або зловживання ними встановлено не було.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не можуть бути підставами для скасування оскарженого судового рішення.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі № П/811/2830/14 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко