30 березня 2015 р.Справа № 629/5578/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання Зарицької Т.В.
представника відповідача - Ісагової Є.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.02.2015р. по справі № 629/5578/14-а
за позовом ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області
про визнання неправомірною відмову в перерахунку пенсії,-
Позивач, ОСОБА_2, звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області щодо відмови здійснення перерахунку пенсії з включенням до складової заробітної плати при призначенні пенсії з 01.11.2014 року суми індексації заробітної плати у розмірі - 3551 грн. 23 коп., матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі - 8044 грн.85 коп.;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської обл. провести перерахунок пенсії в розмірі 84% від заробітної плати з 01.11.2014 року, виходячи із заробітної плати з урахуванням суми індексації заробітної плати у розмірі - 3551 грн. 23 коп., матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, 1 матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі - 8044 грн. 85 коп.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 06.07.2010 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області та отримує пенсію згідно положень Закону України "Про державну службу". При призначенні пенсій відповідачем помилково не врахована до середньомісячного розміру заробітної плати матеріальну допомогу на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, а також суми індексації заробітної плати з яких проводилися відрахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Не погодившись із вказаними діями, позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, на яку отримала відмову. Позивач, не погоджуючись із вказаними діями відповідача, звернувся до суду із вказаним позовом. Вказує, що матеріальна допомога на оздоровлення і соціально-побутові потреби, а також суми індексації заробітної плати є складовою заробітної плати, на які були нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Вважає, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове пенсійне страхування, враховується в заробіток для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.02.2015 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним дії Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про відмову з 01.11.2014 року здійснити позивачу перерахунок пенсії державного службовця, призначеної на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідки Управління пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області від 02.09.2014 року № 8479/04-19.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області з 01.11.2014 року здійснити позивачу перерахунок пенсії державного службовця, призначеної на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу», виходячи із розміру 84 % від сплаченої заробітної плати з урахуванням нарахованих та виплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також індексації заробітної плати згідно довідки Управління пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області від 02.09.2014 року № 8479/04-19 та провести відповідні виплати.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.02.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.ст. 33, 37 Закону України "Про державну службу" та постанови КМУ від 31.05.2000 р. N 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії", що призвело до неправильного вирішення справи.
Вказує, що оскільки матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, а також індексація заробітної плати не зазначені в переліку складових заробітної плати, передбачених ч.2 ст. 33 Закону України "Про державну службу", то вони не включається до заробітку, що враховується при перерахунку пенсії державним службовцям. Таким чином пенсія позивачу була нарахована правомірно, в зв'язку з чим, відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії є законною. Крім того, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про те, що розмір пенсії позивача складає 84 % від заробітної плати, оскільки згідно із положеннями ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції, яка діє на теперішній час) розмір пенсії складає 60 % від суми заробітної плати.
Позивач надав письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу за його відсутності.
Колегія суддів на підставі ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе розглянути справу без участі позивача, належним чином повідомленого про розгляд справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач з 06.07.2010 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області та отримує пенсію згідно положень Закону України "Про державну службу", але розрахунок пенсії позивача здійснювався без включення у розмір заробітної плати матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, а також сум індексації заробітної плати.
24.10.2014 року позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок призначеної їй пенсії з включенням до заробітку для розрахунку інших виплат: індексації, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.
Протоколом №2664 від 28.10.2014 року Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області відмовило в задоволенні заяви.
Листом від 06.11.2014 року №11925/06-19 відповідач повідомив, що пенсія призначена відповідно до вимог діючого законодавства.
Позивач, не погодившись із відмовою відповідача, звернулась до суду із даним позовом.
Як було встановлено під час судового розгляду, фактичною підставою для відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії, слугували висновки відповідача про те, що матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також індексація заробітної плати не зазначені в переліку складових заробітної плати, передбачених ч.2 ст. 33 Закону України "Про державну службу", в зв'язку з чим, не включається до заробітку, що враховується при перерахунку пенсії державним службовцям.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача про те, що матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також індексація заробітної плати, включається до складу заробітної плати державного службовця, враховується при обчисленні розміру його пенсії, є обґрунтованим, оскільки перевага має надаватись не положенням Закону України "Про державну службу" та Закону України "Про оплату праці", які щодо спірних відносин є загальними, а спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно абз.1 п.2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії), пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із ч. 2 ст. 33 вказаного Закону, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
У відповідності до вимог ч. 7 ст. 33 Закону України "Про державну службу", державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Положеннями ч. 2 ст. 2 Закону України "Про оплату праці" визначено, що в структуру заробітної плати входить також додаткова заробітна плата, яка визначена як винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Аналогічні положення містяться й в підпункті 2.2.2 пункту 2 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 р. № 5, де вказано, що у склад фонду додаткової заробітної плати входять премії та винагороди, в тому числі за вислугу років, які мають систематичний характер, а відповідно підпункту 2.3.3 пункту 2 цієї інструкції матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом) входить до складу фонду оплати праці.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці", структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії. Із змісту статті 40 вказаного Закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.
Отже, чинне законодавство як загальне, так і спеціальне відносить до складу заробітної плати також інші виплати. При цьому слід врахувати, що надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, матеріальна допомога належать до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі та були звільнені зі служби після їх запровадження.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідно до вказаних нормативних актів пенсія позивача повинна обчислюватись із заробітної плати, яку вона фактично отримувала на день звільнення, в тому числі з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також індексація заробітної плати, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Постановою Управління Пенсійного фонду України від 30.10.08 р. № 19-11 "Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.12.08 р. за N1161/15852, було передбачено обов'язкові реквізити довідки про заробітну плату, в тому числі встановлено складові заробітної, які враховуються під час призначення (перерахунку) пенсії. Дана постанова зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.12.08 року за № 1161/15852.
Між тим, постановою Управління Пенсійного фонду України від 14.02.11 р. № 5-1 "Про виконання рішення окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-4753/2670" затверджена нова форма довідки про складові заробітної плати, яка подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" (далі - форма № 5-1), якою передбачено, що матеріальна допомога на оздоровлення і допомога на вирішення соціально-побутових питань (графа 5) є складовими заробітної плати. При цьому чітко передбачено, що із усіх виплат, які вказані в цій довідці нараховуються і сплачуються страхові внески, а з 01.01.11 р. - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Положеннями ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до ч. 1 вказаної статті Закону передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат па оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Колегія суддів зазначає, що вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 20.02.12 р. по справі № 21-430а11.
В силу ч.2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Таким чином, беручи до уваги, що на суми виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також індексації заробітної плати, були нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що вказані виплати повинні бути враховані до середньомісячного розміру заробітної плати позивача, та, як наслідок, повинні враховуватись при визначенні розміру призначеної позивачу на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" пенсії.
Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що відмова відповідача у перерахунку позивачу пенсії є незаконною та необґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції було неправомірно зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії державного службовця у розмірі 84 % від заробітної плати, оскільки згідно із положеннями ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції, яка діє на даний час) розмір пенсії складає 60 % від суми заробітної плати, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Так, як було встановлено під час розгляду справи, з урахуванням положень 37 Закону України "Про державну службу" (у редакції, яка була чинна на час призначення пенсії), пенсія позивачу була призначена в розмірі 84 відсотків від суми заробітної плати.
У 2014 році позивач звернулась із заявою про перерахунок пенсії з метою виправлення помилки щодо неврахування певних сум при визначенні складових заробітної плати при призначенні пенсії.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Крім того, нормами чинного законодавства визначено, що не допускається погіршення положення пенсіонера.
Таким чином, оскільки зміни до ст. 37 Закону України "Про державну службу" внесені вже після призначення пенсії позивачці, то застосування їх в новій редакції до нарахування пенсії є неприпустиме, оскільки буде допущено звуження змісту та обсягу її конституційних прав.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.
Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості відмови у перерахунку позивачу пенсії, що є предметом оскарження позивачем.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів вважає, що постанова Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.02.2015р. по справі №629/5578/14-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.02.2015р. по справі №629/5578/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про визнання неправомірною відмову в перерахунку пенсії залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.
Повний текст ухвали виготовлений 02.04.2015 р.