31 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5724/14
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Танасогло Т.М.,
суддів - Бойка А.В.,
- Яковлєва О.В.,
при секретарі - Щербак І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «АКС» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У жовтні 2014 року Приватне підприємство (далі ПП) «АКС» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління (далі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ) Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002022201 від 23 червня 2014 року по ПДВ на суму 41 867 грн., штрафних санкцій на суму 20 934 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що правомірність формування податкового кредиту на основі придбання ТМЦ (послуг) у ТОВ «ТД «Орлан» підтверджено первинною документацією, крім того за результатом судового оскарження ТОВ «ТД «Орлан» проведення зустрічної звірки та її результати відносно зазначеного контрагенту, судом визнано протиправними, у зв'язку з чим підстави та обґрунтування висновків податкового органу, сформовані за результатом невиїзної перевірки підприємства є знівельованими.
Відповідач позов не визнав зазначивши, що на час проведення перевірки існували підстави для проведення позапланової перевірки позивача та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Відповідач підтвердив, що проведена зустрічна звірка відносно контрагенту ТОВ «ТД «Орлан» визнана судом протиправною. Інших підстав для корегування податкового кредиту позивача не було, але механізм самостійного скасування проведених корегувань у податкового органу відсутній.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року адміністративний позов - задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №0002022201 від 23 червня 2014 року.
В апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування постанови в зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи в апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
З 27 травня 2014 року по 02 червня 2014 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «АКС» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Торговий дім «Орлан» за період з 01 січня 2014 року по 31 січня 2014 року, про що складено акт перевірки №1421/15-54-22-01/23875758 від 10 червня 2014 року, в якому зазначено, що позивачем порушено п.п.198.1,198.2,198.3,198.6 ст. 198, п.п.201.1,201.2 ст. 201 Податкового Кодексу України, в наслідок чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість за січень 2014 року, на загальну суму 41 867 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2014 року №0002022201 про збільшення ПП «АКС» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 41 867 грн. - за основним платежем, 20 934 грн. - за штрафними фінансовими санкціями.
За результатом проведення адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення було залишеним без змін.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки позивач виконав вимоги ПК України щодо правомірності формування податкового кредиту.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
В апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, оскільки оскаржуване повідомлення-рішення є правомірним, так як позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за січень 2014 року у сумі 41 867 грн., тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП «АКС» уклало з ТОВ «ТД «Орлан» договір №01/01/14 від 01 січня 2014 року, додаткову угоду №1 від 01 січня 2014 року, з додатками №1, №2 до договору, предметом як було надання комплексу послуг з передпродажною підготовкою з торгівельними точками позивача за 36 адресами розташування; договір №02/01/4 від 01 січня 2014 року, предметом якого було надання консультаційних та інформаційних послуг стосовно товару, зазначеного в додатковій угоді №1 у всіх торгівельних точках замовника для кінцевого споживача, додаткову угоду №1 до договору про надання послуг №02/01/14; договір №03/01/14 від 01 січня 2014 року, предметом якого було надання послуг з організації роботи промоуторів, роздачі листівок в торгівельних точках аптечної мережі АКС, додаток №1 від 01 січня 2014 року до договору про надання послуг №03/01/14, додаткову угоду №1 до договору №03/01/14, додаткову угоду №2 до договору про надання послуг №03/01/14.
За рахунок виконання вищевказаних договорів ПП «АКС» сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у січні 2014 року у сумі 41 867 грн.
Відповідно п.198.6. ст. 198 цього ж Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Статтею 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених ст. 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт ст. 197 цього Кодексу. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.
За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.
Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів, зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарських, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати таки обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.п.2.1.,2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання вищезазначених договорів від 01 січня 2014, позивачем було надано суду: акти надання послуг №36, №37, №38, №39, №50, №51, №52, №53 від 31 січня 2014 року, податкові накладні, №12070, №12072, №12073, №12074, №12075, №12077, №12078, №12079 від 31 січня 2014 року, платіжні доручення, №4095, №4096, №4097, №4098, №4100, №4101, №4102 від 11 лютого 2014 року; зразок листівок до акції, яка проводилася з 01 січня по 01 лютого.
Проаналізувавши надані позивачем суду первинні документи, колегія суддів вважає, що вони оформлені належних чином відповідно до ст. 201 ПК України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують реальність здійснення вищевказаних господарських операцій.
Що стосується доводів апелянта щодо неправомірності формування податкового кредиту з ПДВ за січень 2014 року з посиланням на акт перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №801/22-02/38352333 від 14 червня 2014 року, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що висновки вказаного акту відносно контрагента позивача ТОВ «ТД «Орлан» були предметом судового розгляду, за результатом якого судом встановлено його протиправність (а.с.211-230).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки податкове повідомлення-рішення №0002022201 від 23 червня 2014 року прийнято протиправно, а тому підлягає скасуванню, так як правильність формування податкового кредиту з ПДВ за січень 2014 року позивачем підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).
Головуючий: Т.М. Танасогло
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Яковлєв