Справа: № 705/1003/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Мазуренко Ю.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
02 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Анапріюк С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 лютого 2015 року у справі адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уманської міської ради Черкаської області, Виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області, ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, припинення права власності, зобов'язання відновити межові знаки, -
У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Уманської міської ради Черкаської області, Виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області, ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, припинення права власності, зобов'язання відновити межові знаки.
Ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 лютого 2015 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з вказаним вище позовом.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 лютого 2015 року та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала судді - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у відкритті провадження у даній адміністративній справі суддя суду першої інстанції виходив з того, що вказані позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивачем пред'явлено вимоги, щодо управлінських дій суб'єкта владних повноважень спрямованих на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав фізичної особи.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судді суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
При цьому до юрисдикції адміністративних судів належать не усі публічно-правові спори, а лише ті, одним із учасників яких є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції.
До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
У розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать публічно-правові спори з правовідносин, що виникають у сфері здійснення публічної влади. Принаймні одним із учасників публічно-правового спору повинен бути суб'єкт владних повноважень і цей спір має бути саме з приводу публічно-правових відносин,відносин, у якому позивач вважає, що суб'єкт владних повноважень своїми рішеннями, дією чи бездіяльністю порушив його права, свободи чи інтереси.
Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (підвідомчість справ) визначена ст. 17 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб"єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб"єкт владних повноважень згідно з пунктом 7 частини першої вищезгаданої статті КАС України - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб"єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України передбачено, що до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб"єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 3 цієї ж статті встановлено, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів
Крім того, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами 3, 4 ст.ст. 105 КАС України встановлені вимоги, які може містити адміністративний позов: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Частиною 4 цієї статті визначено, що позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ст.15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства розглядаються справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Таким чином для того щоб визначити підсудність спору необхідно брати до уваги не тільки субєктний склад, але і встановлювати характер правовідносин із яких він виник. Для адміністративного судочинства визначальним є наявність публічно-правового спору, при цьому юридична рівність сторін правовідношення відсутня, а навпаки один із субєктів має владні повноваження по відношенню до іншого.
Правова позиція по даному питанню висловлена в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судій та визначення підсудності цивільних справ», за змістом ч. 2 п. 3, ч. 2 п. 21 якої критеріями відмежування справи цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень), як суб'єктом, публічного права, та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи.
Суддею суду першої інстанції встановлено, що позивачем заявлено позовні вимоги до відповідача з приводу визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах.
Відповідно до правил чинного законодавства України земельні правовідносини регулюються земельним і цивільним законодавством на принципі юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю.
Таким чином, враховуючи вимоги зазначеного позову, колегія суддів погоджується з висновком судді суду першої інстанції про те, що вказана справа не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки розгляд таких вимог передбачено нормами цивільного процесуального законодавства.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суддя суду першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у відкритті провадження в даній справі.
Доводи апеляційної скарги спростовуються викладеним, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суддею суду першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 41, 160, 167, 195, 197, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Т.М. Грищенко
В.Е. Мацедонська
Повний текст виготовлено 02.04.2015 року.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.